Print this page
Вівторок, 04 вересня 2018 19:38

Наперед, на Буенос-Айрес

Автор: 
Rate this item
(5 votes)

Цією публікацією ми розпочинаємо цикл матеріалів про III Юнацькі Олімпійські ігри в Буенос-Айресі, на яких працюватиме наш спеціальний кореспондент і де виступатимуть два кропивницькі атлети.

Трохи більше місяця залишилося до старту юнацьких Олімпійських ігор, які проходитимуть з 6 по 18 жовтня у столиці Аргентини – Буенос-Айресі. Ви запитаєте: чому це раптом такий підвищений інтерес до юнацьких стартів? Все просто: кореспондент «УЦ» не отримував запрошення попрацювати ні в Сінгапурі 2010-го, ні в китайському Нанкіні 2014-го. Наразі таке запрошення від Міжнародного олімпійського комітету надійшло, і акредитацію отримано. Це означає, що у мене і у вас буде можливість порівняти юнацьку та дорослу Олімпіади, а головне – розповісти про виступ двох кропивницьких атлетів, які вибороли ліцензії на аргентинську юнацьку Олімпіаду. А поки що, за місяць до змагань, пропоную вам перше знайомство з Іграми, а також розповідь про нашого легкоатлета Олега Дорощука, який націлений у Буенос-Айресі на найвищі місця.

Від минулого до майбутнього

Отже, юнацькі Олімпійські ігри – це змагання серед молодих спортсменів віком від 14 до 18 років, які відбуваються під егідою Міжнародного олімпійського комітету. Проводяться як літні (з 2010 року), так і зимові (з 2012 року) юнацькі Олімпіади. Попередником цих стартів були Всесвітні юнацькі ігри серед юніорів, які вперше відбулися у Москві 1998-го року. З 2004 року ці змагання проходили постійно протягом року до дорослих Олімпіад. Ну а з 2010 року змагання почали називатися юнацькими Олімпійськими іграми. Першим літні юнацькі олімпійські баталії приймав Сінгапур, через чотири роки столицею Ігор став китайський Нанкін. І ось зараз право проведення грандіозного огляду молодих спортивних талантів МОК надав Буенос-Айресу, який ще 2013 року виграв конкурс у колумбійського Медельїна та шотландського Глазго.

Основні нововведення цих Ігор – це рівність (вперше в олімпійській історії в іграх візьме участь однакова кількість спортсменів чоловічої та жіночої статі) та доповнення програми чотирма видами спорту: це кайтбординг, BMX фрістайл, пляжний гандбол та легкоатлетичний крос (біг пересіченою місцевістю).

Юнацькі Олімпійські ігри задумані та організовані так, щоб молоді люди могли не лише змагатися, а й навчатися та ділитися культурними цінностями. Тому тут передбачено дуже велику культурно-освітню програму.

Спортивна частина заснована на програмі Олімпійських ігор, але адаптована до вікових особливостей та інтересів юних спортсменів.

На Іграх-2018 в Аргентині змагатимуться 3998 юних атлетів – 1999 юнаків та 1999 дівчат – із 206 країн віком 15-18 років, які розіграють 241 комплект нагород у 32 видах спорту.

До участі у літніх Іграх 2018 року допускаються спортсмени з датою народження між 1 січня 2000-го та 31 грудня 2003 року, які виконали всі критерії відбору та кваліфікаційні нормативи, встановлені МОК.

Ліцензійний відбір завершився 31 серпня. Україна отримала 54 ліцензії в спортивній акробатиці, бадмінтоні, баскетболі 3х3, боксі, вільній боротьбі, академічному веслуванні, веслуванні на байдарках та каное, велоспорті, спортивній гімнастиці та художній, караті, дзюдо, легкій атлеті стрибки у воду, сучасне п'ятиборство, теніс, тхеквондо, фехтування і скелелазіння.

Серед учасників головного юнацького старту чотириріччя будуть і два спортсмени з Кропивницького – стрибун у висоту, вихованець СДЮСШОР-2 Олег Дорощук та представник спортивного скелелазіння Ярослав Ткач. З нашим скелелазом та його наставником Миколою Побережцем ми познайомимо вас в одній із наступних публікацій. Сьогодні ж поговоримо про шлях до олімпійського Буенос-Айреса Олега Дорощука та його тренера Геннадія Здітовецького. Отже слово нашим героям.

Олег Дорощук:

- На легку атлетику в манеж СДЮСШОР-2 у дендропарку мене ще років п'ять тому навів друг, який займався стрибками у висоту. Так вийшло, що друг незабаром перестав ходити на тренування, а мене це захопило настільки, що захотілося підкорювати нові й нові висоти. Стрибки у висоту – це постійний рух нагору, і мені стало цікаво – за рахунок чого спортсмени стрибають все вище та яка техніка приносить успіх? Біг не виявився настільки привабливим і пізнавальним. Спочатку я був нижчим за всіх хлопців у групі мого першого тренера Галини Петрівни Міхалюкової, якій вдячний за перші спортивні уроки. Але потім я став стрімко рости і ось зараз вимахав на 2 метри. Ну, а коли почали зростати і результати, то з'явилася додаткова мотивація. Знаєте, коли подолав планку на висоті 120 см, а потім 130 см, то радості не було меж. Коли ж почав тренуватися під керівництвом Геннадія Борисовича Здитовецького, до якого перейшов за власною ініціативою, то разом нам вдалося досягти серйозних успіхів. У мого нинішнього наставника дуже чіткий і серйозний підхід до тренувального процесу, де суворо дотримується дисципліна та обов'язково правильне виконання тренерських вказівок. Просто так пропустити тренування або запізнитися без поважних причин не вийде. А тренуюся п'ять разів на тиждень по три години. При цьому Геннадій Борисович робить так, щоб тренування у нас проходили цікаво та обов'язково були спрямовані на вдосконалення потрібних якостей та покращення того, що не дуже добре виходить. Ну і те, що поряд з нами працює «на повну котушку» учасник дорослих Олімпійських ігор та чемпіонату світу Дмитро Яковенко, який завжди готовий допомогти слушною порадою, змушує працювати з подвоєною енергією та бажанням досягти таких же успіхів. Тож моїх рекордних цього сезону 215 см не було б без наполегливості та уваги Геннадія Борисовича та надихаючого прикладу Діми Яковенко.

Вважаю, що для стрибуна у висоту дуже важливо бути легким і мати вибухову силу при відштовхуванні. Хоча, як би ти не був добре готовий фізично, але десь половина твого вдалого подолання висоти лежить у галузі психології. Ти маєш бути готовим до будь-якого розвитку подій у секторі, не хвилюватися особливо і не звертати уваги на тимчасові труднощі, якщо вони виникають. Та й суперники не повинні тебе хвилювати. У секторі є ти і планка, яку потрібно подолати. Ти маєш бути впевнений у собі та розслаблений перед виходом на чергову спробу.

Я завжди стежу за виступами стрибунів світової еліти та помічаю щось для себе. Але так, щоби когось копіювати в плані техніки – цього в мене немає. Хоча завжди подобалися манера та врівноваженість шведа Стефана Хольма, який уже завершив свою кар'єру.

Щодо відбору до юнацьких Олімпійських ігор, то спочатку потрібно було виконати необхідний норматив у 2 метри, потім успішно виступити на чемпіонаті України, а потім пробитися до 5 кращих на європейській першості в Дьйорі. З цими завданнями я успішно впорався. Чемпіонат країни я виграв з особистим рекордом 215 см, а на чемпіонаті Європи став другим з результатом 213 см, поступившись лише стрибуном із Великобританії, який і буде моїм основним конкурентом у Буенос-Айресі. У Дьйорі міг стрибнути вище, але далася взнаки психологічна втома. У нас в Україні планку піднімають одразу на 5 см, а на європейському чемпіонаті – на 3 см. Відповідно, змагання тривали довше, що було незвично. Але нічого, я впорався, хоч налаштовувався на золото. Наразі потрібно постаратися взяти на Олімпіаді реванш у британця, в активі якого є стрибок на 218 см.

Настрій на Олімпіаду найрішучіший, і я відчуваю впевненість у власних силах. Ось тільки шкода, що поряд не буде Геннадія Борисовича, поради та корективи якого в Буенос-Айресі дуже знадобилися б.

Геннадій Здітовецький:

– Ви знаєте, у мене ще не було жодного учня, який має такий прогрес результатів, як Олег Дорощук. Дмитро Яковенко у 17 років стрибав на 205 см, а в Олега вже 215 см. За рік та чотири місяці, які ми разом працюємо, Олег додав 35 см до особистого рекорду, що, погодьтеся, вражає. У хлопця чудові антропометричні дані для стрибуна у висоту: зріст 201 см і вага коливається між 75 та 77 кг. Але це не найголовніше. Олег психологічно стійкий у змагальних умовах. На тренуваннях він стрибає так, як решта хлопців, і особливо нічим не виділяється, але під час змагань його коефіцієнт реалізації просто вражає. Він саме в умовах боротьби із суперниками здатний реалізовувати свій чудовий потенціал.

Щодо початку нашої спільної роботи, то Олег сам наполяг на цій співпраці. Повірте, я його не переманював. Це не у моїх принципах. Розуміючи всю делікатність ситуації, я три місяці не погоджувався взяти Дорощука до своєї групи. Але потім була історія, коли Галина Петрівна Міхалюкова сказала нашому старшому тренеру СДЮСШОР-2 Наталі Абраменко, що якщо він на зимовому чемпіонаті України в Запоріжжі не стрибне 190 см, то сама візьме Олега за руку і приведе до Здитовецького. У результаті у лютому 2017 року спортсмен стрибнув лише 180 см, але своєї обіцянки моя колега не виконала. Коли ж Галині Петрівні про це нагадали, вона сказала: «Тоді нехай він іде, куди захоче». Лише після цього ми з Олегом почали працювати разом. Я все це розповів для того, щоб розставити всі крапки в цьому питанні.

Якщо ж казати про шанси Олега на нагороду в Аргентині, то змагатися із британцем за золото буде складно. Темношкірий стрибун із Великобританії дуже сильний фізично. Він стрибає завдовжки на 7 метрів 50 см, а на стометрівці вибігає з 11 секунд. Я сказав своєму підопічному, що якби у нього були такі показники, то він би вже зараз стрибав на 240 см. Але зараз у британця в активі є стрибок 218 см і ми йому поступаємося в особистому рекорді 3 сантиметри. А ось із китайцем, який має 217 см, ми ще не змагалися, і говорити про його можливості складно. Поки ж виходитимемо з того, що Дорощук має у своєму віці третій результат сезону у світі і здатний претендувати на медаль. Але це спорт, і загадувати наперед тут, тим більше у стрибках у висоту, де на виступ впливають дуже багато прихованих чинників, не варто. Тим більше, що ще три атлети мають стрибки на 214 сантиметрів. Так що боротьба в секторі має бути серйозною.

Про коефіцієнт реалізації Олега ми вже поговорили, а про його психологічну стійкість свідчить наступний факт. Я йому якось сказав, що якщо будуть проблеми на Олімпіаді, це можна пояснити відсутністю на стартах особистого тренера. На це хлопець мені відповів, що не підведе, виступить успішно та збирається виграти. Так що такої цілеспрямованості і такого настрою багато хто може позаздрити.

Якщо говорити про майбутнє, то я чудово розумію, що такий стрімкий прогрес просто неможливий. Ну не може стрибун щороку додавати до свого особистого рекорду по 20 см. Ні, я, звісно, не відмовився б стати тренером рекордсмена світу, але треба бути реалістом. Тому вже після Олімпіади, у першому нашому сезоні на юніорському рівні намагатимемося потрапити у призи на чемпіонаті України та пробитися на юніорську першість Європи 2019 року. Ну а якщо додаватимемо, то цілком можемо замахнутися і на дорослу Олімпіаду в Токіо 2020 року. Адже тут головне – виконати норматив і здобути медаль на національному відбірковому чемпіонаті України. Цей шлях із Дімою Яковенко, який поступово заліковує свої пошкодження та знаходить бойові кондиції, ми вже проходили. І сподіваючись, що Дмитро повернеться на колишній олімпійський рівень, сподіваюся і на Олега Дорощука, який за такого бажання здатний зробити ще не один приємний сюрприз.

Юний вік не заважав здобувати олімпійські нагороди легендарним Валерію Брумелю та Сергію Бубці. Я в жодному разі не ставлю свого учня в один ряд із цими геніальними легкоатлетами, а просто наводжу відповідні темі приклади.

Втім, давайте вирішувати завдання у міру їх надходження. Поки що всі наші помисли пов'язані з підготовчими стартами 8 вересня у Бердичеві на Меморіалі Лонського та матчевою зустріччю Україна – Білорусь – Франція – Туреччина у Луцьку, яка пройде 21 – 22 вересня. Після цього вже чекатимемо приємних звісток із юнацької Олімпіади.

До Аргентини вирушає обмежена делегація, до якої, найімовірніше, увійдуть наставники чемпіонів Європи. Ну, а на тренерів срібних призерів коштів уже не вистачає. Хоча в Дьйорі, на чемпіонаті Європи, де ще Олег Тикул оновив свій особистий рекорд, моя присутність була виправданою.

Зараз же доведеться давати установки та налаштовувати учня на поки що головний старт у його житті всіма доступними засобами зв'язку. Хоча якщо Олег Дорощук повернеться додому з нагородою, то всі ці складнощі забудуться. Тож давайте вірити у краще і сподіватися, що Олег в Аргентині зможе реалізувати свій чудовий потенціал.

Юрій Ілючек – спеціально для «УЦ» .

  Автор дякує справжнім любителям спорту Сергію Кузьменку, Юрію Гугленку, Максиму Березкіну, Олександру Павленку, Руслану Згривцю, Сергію Максимову, Тиграну Хачатряну та Олексію Олійнику за підтримку та допомогу в поїздці на юнацькі Олімпійські ігри.

Read 1157 times

Latest from SportРепортер

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha