Вхід або Реєстрація | Забули пароль? |

Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 

Останні новини

Середа, 06 січня 2021 13:48

«Дуже радий, що ми тоді змогли зробити щось корисне для області, для України!»

Автор: 
Rate this item
(4 votes)

Продовження історії – спогади екс-заступника начальника обласного спорткомітету Аркадія Сергійовича Подільського про створення у Кіровограді бейсбольної команди.

Нещодавно на нашій платформі була опублікована історія появи та становлення бейсболу в Кіровоградській області , розказана за спогадами тренерів перших студентських команд міста Юрія Колаковського, Валентина Рябухіна та Юрія Бойка. Логічне продовження історії – спогади екс-заступника начальника обласного спорткомітету Аркадія Сергійовича Подільського, який запропонував створити бейсбольну команду для участі у республіканських молодіжних іграх 1989 року. Якщо перша частина історії відповідала на запитання, як бейсбол з'явився у Кіровограді, то продовження відповідає на запитання, чому з'явився.

Насамперед, необхідно кілька слів сказати про те, як бейсбол – національний вид спорту країни-антагоніста СРСР – повторно виник у Союзі наприкінці 1980-х років. Першими до СРСР бейсбол «привезли» американські інженери та робітники, які приїхали туди працювати на початку-середині 1930-х. Несподівано бейсбол отримав швидкий розвиток, вже навіть планувалося створювати лігу з шести команд і проводити всесоюзний чемпіонат, але репресії другої половини 1930-х моментально викреслили американський вид спорту зі спортивного життя.

У середині 1980-х Міжнародний олімпійський комітет ухвалює рішення включити бейсбол до медальної програми Олімпійських ігор, починаючи з 1992 року. Восени 1986 року колегія Держкомспорту СРСР вирішує зайнятися розвитком бейсболу в Союзі, щоб підготувати конкурентну збірну до Олімпіади у Барселоні. У різних містах набираються спортсмени у команди з бейсболу та починають проводитись змагання.

NB. Як цей процес проходив на прикладі Сімферополя та місцевої команди «Фотон» – майбутнього бронзового призера чемпіонату СРСР, можна прочитати в інтерв'ю від 2004 року одного з перших бейсбольних гравців УРСР, майбутнього гравця першого складу збірної України Олександра Іноземцева .

Бейсбол оцінюється у дворазовому розмірі

«Я прийшов до обласного спорткомітету 1988 року, а до цього 12 років працював у Кіровоградському міському спорткомітеті, – розповідає Аркадій Подільський . – До моїх обов'язків входило, зокрема, шукати шляхи розвитку олімпійських видів спорту, які могли б принести області позитивні результати. На той час Кіровоградська область перебувала на передостанньому місці загального заліку областей УРСР за спортивними показниками, і партійні органи багато і довго критикували нас за те, що у нас немає спортсменів високого класу, за винятком спортивної гімнастики, що розвивалася у спортшколі олімпійського резерву. Звичайно, ми шукали шляхи, щоб якось піти з передостаннього місця, щоб нас менше критикували на всіх нарадах, які стосувалися спорту.

Наприкінці 1988 року область отримала положення про республіканські спортивні ігри молоді, запланованих на наступний рік. У положенні було зазначено, що всі очки, набрані командами у бейсболі, множаться на два в порівнянні з очками, заробленими в інших ігрових видах спорту: баскетбол, волейбол, футбол, гандбол тощо. Наприклад, посів п'яте місце у змаганнях з баскетболу – отримуєш у залік 40 очок, а за п'яте місце у бейсболі – вже 80 очок! Коефіцієнт «х2» запровадили у тому, щоб зацікавити області розвивати бейсбол.

У ті роки змагань було багато, різні турніри проводились по лінії республіканського спорткомітету, по лінії відомств фізкультурно-спортивних товариств «Авангард», «Спартак», «Колос», «Буревісник», «Трудові резерви» тощо, по лінії системи народного освіти. Ми порівняли результати Кіровоградської області у різних віках та у різних видах спорту з минулих Молодіжних ігор, за останні два-три роки за республіканськими змаганнями Міністерства освіти і побачили, що у цьому віці ми можемо виглядати краще не у баскетболі, волейболі чи гандболі, а у новий для всіх бейсбол. Навіть якщо ми займемо десяте місце, завдяки коефіцієнту отримаємо набагато більше балів, ніж якщо в інших видах спорту займемо 8 або 9 місця. Тож вирішили зайнятися бейсболом.

Вік спортсменів Молодіжних ігор відповідав студентам першого-другого курсів. На факультеті фізичного виховання Кіровоградського державного педагогічного інституту навчалося багато студентів, які надійшли до інституту після армії, тому тут ми не мали необхідної кількості людей необхідного віку. Ще раніше, на стадіоні «Ікар» льотного училища, ми бачили, як кубинці грали між собою в бейсбол. Ми дивилися, але тоді нічого не розуміли у цій грі. А коли це вже нас усіх торкнулося, ми звернули увагу на Кіровоградське вище льотне училище цивільної авіації. Тому що у них були кубинці і новий завідувач кафедри Роберт Макаров (що нещодавно приїхав із Москви), серйозна людина з питань організації спорту.

Тренувати команду запропонували викладачеві КВЛУГА, колишньому гравцю «Зірки» Юрію Колаковському ( прим: його спогади можна прочитати тут ). Обласна рада «Авангард» зробила посаду тренера з бейсболу на 0,5 ставки, а обласний спорткомітет направив Колаковського на два тижні до Києва – у Київському інституті інженерів цивільної авіації вже грали у бейсбол, і він їздив до них на тренування, дивився, навчався, знайомився. Це були перші наші рішення щодо бейсболу в Кіровограді.

– Аркадію Сергійовичу, як ви думаєте, чому всі області УРСР ухопилися за можливість заробити більше очок за допомогою бейсбольного коефіцієнта, як це зробила Кіровоградська область?

О.П.: – Думаю, у багатьох регіонах були свої, коронні види спорту, в яких вони добре почували себе і могли набирати очки. Візьмемо, наприклад, Запорізьку область. Навіщо їм витрачати час і гроші на бейсбол, коли вони мали сильні системи підготовки та команди майстрів класу «А» вищої ліги в баскетболі, волейболі, гандболі? Тим більше, області не повинні були виставляти свої збірні у всіх ігрових видах спорту програми змагання, потрібно було заявити чотири-п'ять команд. Тому області дивилися та обирали ті види спорту, які їм зручніше, де вони мали найкращі шанси на очки. Бейсбол тоді був здійснений невідомим спортом, не було тренерів, не було інвентарю.

– До речі, про інвентар. Валентин Рябухін згадував, що облспорткомітет купив 50 справжніх бейсбольних м'ячів. Де ви тоді, коли ще не існувало інтернет-магазинів, видобували бейсбольне екіпірування, інвентар?

О.П.: – У спорткомітеті України з'явився інструктор, котрий займався бейсболом. Загалом він займався волейболом і баскетболом, а тому йому додали ще й бейсбол. Ну а коли наша область почала розвивати бейсбол, ми стали тримати з ним зв'язок. У свій час ми дізналися, що спорткомітет отримує з Америки як допомогу багато бейсбольного інвентарю. Начальник Кіровоградського облспорткомітету Олександр Петрович Березан поїхав до Києва домовлятися у відділі постачання, щоби нам виділили кілька комплектів інвентарю. Домовився, і потім їздив отримувати інвентар. Загалом у республіканському спорткомітеті бачили, що ми намагаємося зробити щось хороше, і вони нам допомагали.

Олександр Березан та Аркадій Подільський

NB. На IV республіканських літніх спортивних іграх молоді, що проходили 20-27 квітня 1989 року в Євпаторії, збірна Кіровоградської області посіла 8 місце з 11 команд.

– Думка Юрія Колаковського: успішний виступ збірної на республіканських Молодіжних іграх сприяв становленню бейсболу в нашому місті. Великий вплив справді справило восьме місце?

А.П.: – Коли ми побачили, що ми вже сьогодні маємо перевагу над деякими іншими областями, ми зрозуміли, що не маємо права упускати нагоди просунутися вперед. Коли вже складали фінансовий план наступного року, то на бейсбол виділили більше грошей, ніж на низку інших видів спорту, які не давали Кіровоградській області результату. Тому що бейсбол одразу почав приносити чимало очок.

Далі ми розуміли: команда льотного училища свою велику справу зробила, але перспектив там небагато. У курсантів КВЛУГА зовсім інша мета в житті, вони все одно довго не займатимуться бейсболом. Ми планували серйозну роботу, нам потрібно було створювати бейсбольну команду на постійній основі. Наприкінці 1980-х один час до армії почали закликати всіх студентів, навіть із КВЛУГА, тому ми вирішили піти на факультет фізвиховання КДПІ, де, як уже говорилося, навчалося багато студентів після служби в армії.

Восени 1990 року Кіровоград вперше приймав у себе вдома бейсбольний турнір – зональні змагання чемпіонату УРСР. Це ми запросили турнір чи змагання віддали області з рознарядки згори?

О.П.: – Щороку Спорткомітет України складав календар змагань з усіх видів спорту (обласні спорткомітети – свій календар), де вказувалися терміни проведення та місця проведення турнірів. Цей календар зазвичай верстався у жовтні-листопаді попереднього року. Коли у нас з'явилася бейсбольна команда, ми подали заявку на проведення у себе в галузі чемпіонату України. Крім нас, аналогічну заявку написали кілька інших областей. Але чомусь Київ раптом вирішив віддати цей турнір до Кіровограда. Так ми опинились у календарі Спорткомітету України на проведення змагань.

- Глядачі були на першому домашньому бейсбольному чемпіонаті?

О.П.: – Здається, дуже мало. Ігри проходили на стадіоні «Ікар» льотного училища, глядачами переважно були курсанти та студенти.

Кіровоградська команда «Ікар» на відбірному турнірі у Москві, Крилатське, вересень 1991 року.

На фото: (верхній ряд, ліворуч праворуч) Сергій Іванов, Сергій Лімаренко, Олексій Морозов, Павло Сідун, Геннадій Махно, Юрій Присяч, Валентин Рябухін (головний тренер), Юрій Бойко (тренер), Аркадій Подільський (заступник голови Кіровоградського обласного спорткомітету).

(нижній ряд, зліва направо) Олександр Григоріна, Олександр Романенко, Олександр Загінайко, Володимир Рожець, Юрій Степановський.

- Відбіркові змагання другої ліги чемпіонату СРСР восени 1991 року в Москві фактично стали першим далеким виїздом кіровоградської бейсбольної команди. Порівняного, мабуть, із виїздом на міжнародний турнір.

О.П.: – Перший чемпіонат СРСР складався з Вищої ліги, наступного сезону команд побільшало – додали Першу лігу, а потім кількість команд ще збільшилася, і Федерація бейсболу СРСР зібралася створювати ще й Другу лігу. Нам зателефонували зі спорткомітету України: ви хочете поїхати на відбірковий турнір? Адже це великі гроші на дорогу, харчування, проживання. Я відповів, що нам треба один-два дні подумати. Тоді мене познайомили з Олександром Нікуліним ( прим: майбутній президент Федерації бейсболу та софтболу України та міський голова Кіровограда ), він уже займався бізнесом. Облспорткомітет взяв на себе витрати на дорогу та харчування команди, Нікулін – витрати на готель та ще щось. Деталей я не пам'ятаю, але суть у тому, що дві організації: ми та бізнес Нікуліна, відправили бейсбольну команду на змагання до Москви. Ми там нічого не виграли, але головне наше завдання було – побачити, дивитися, вчитися та вчитися. Тому що… Я багато років працював тренером, і чудово знаю, що команді потрібно зіграти щонайменше 20-30 контрольних (неофіційних) матчів протягом року, щоб добре виступати в офіційних іграх.

– Як в обкомі ваше партійне начальство поставилося до того, що облспорткомітет зробив серйозний акцент на імперіалістичному, колись чужому виді спорту?

О.П.: – Ні, облвиконком та партійні органи нас підтримували. По-перше, система була централізованою, і вони бачили, що рішення розвивати бейсбол приймали у Москві, це не наше самоуправство. Усі розуміли: треба щось робити по лінії спорту, бо справи у нас не дуже добре. Незважаючи на те, що ми в області щороку готували 20-25 майстрів спорту Радянського Союзу, Кіровоградська область займала останні місця за спортивними показниками. Звичайно, нам ніхто не ставив палиці у колеса, навпаки, допомагали. Коли нам було запросити до Кіровограда тренера, обком писав «наверх» об'єктивку – надішліть до нас тренера з такого виду спорту.

Олег Бойко у своєму інтерв'ю розповідав, як його направили до Кіровограда. Ще студентом КІІГА, він очолював юніорську збірну УРСР з бейсболу, яка двічі поспіль вигравала чемпіонат СРСР у своєму віці. Процитую Олега Миколайовича: «…мене запросили на якусь нараду у Міністерстві спорту України. Я ще, пам'ятаю, прийшов прямо з інституту, у форменому одязі курсанта КІІГА. …Мені кажуть: на Оболоні у спортивній школі «Зміна» одне з футбольних полів вирішили виділити під бейсбол і готові вас взяти на роботу молодим фахівцем. І тут бере слово інший учасник наради (я не знаю, хто це був) і каже: для нього у Кіровограді вже збудували спортивний манеж і він їде працювати тренером з бейсболу до Кіровограда ». Напевно, коли починали будувати спортшколу, про бейсбол тоді й не чули. Але потім вирішили відкрити в місті дитячу бейсбольну секцію?

О.П.: – Сьогодні цей комплекс, 108 метрів завдовжки та 18 метрів завширшки, стоїть у парку 50 років Жовтня. Олександр Петрович Березан діставав ці величезні модулі конструкцій. Звичайно, коли будували спортивну школу, планували розмістити там легку атлетику. Але потім у нас з'явився бейсбол і бейсболісти почали щось вигравати. Тоді облспорткомітет запропонував відкрити у новій спортшколі олімпійського резерву ( прим: зараз – ОСДЮШОР-2 ім. Верхоланцева ) напрямок бейсболу.

Далі треба було зробити так, щоби до цієї секції прийшли діти. На той час була в системі народної освіти такого виду спорту, як бейсбол не існувало, тому жодних змагань із бейсболу школярі не проводили. Разом із завідувачем гороно Віталієм Павловичем Дригою ми поїхали до школи на Черемушках та вмовили директора створити у них при школі початкові групи з бейсболу, щоб тренери могли вже з чогось починати працювати. Переконували, казали: бейсбол – перспективний вид спорту, через деякий час ви поїдете туди й туди на змагання, про вашу школу писатимуть у газетах.

Так у нас з'явилася дитяча шкільна команда з бейсболу, паралельно тренувалася та виступала команда студентів КІСМ та ФФВ.

NB. Ще одна цитата про події тих років з інтерв'ю Олега Бойка : «У лютому 1992 року я закінчив інститут та поїхав до Кіровограда. На початку 1990-х там було три бейсбольні команди. Я, ще коли навчався у КІІГА, літав на вихідні літаком із Києва до Кіровограда подивитися на тренування бейсболістів Валентина Рябухіна на факультеті фізичного виховання педінституту, дивився, як тренує студентів у КІСМі Юрій Бойко.

Мене ж направили на роботу до спортшколи в Дендропарку, – на даний момент там знаходиться спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з бейсболу – тренувати дітей. Це стало сюрпризом. Нехай я мав досвід роботи з юніорськими збірними, але раніше я не займався навчанням дітей «з нуля». У всіх попередніх моїх командах підопічні вже вміли грати у бейсбол. Я зрозумів, що сам не впораюся і запросив також попрацювати тренером Сергія Лімаренка. Раніше він був основним пітчером команди факультету фізичного виховання, але отримав травму, пішов із бейсболу, закінчив інститут та працював учителем фізкультури у школі №35.

Ми з Сергієм Миколайовичем пройшли школами і набрали в секцію хлопців 1982 року народження. У спортшколі в Дендропарку найкращі умови для проведення занять – ранок. Я тренував ранкову групу, в якій займалися хлопці, які навчалися у школі у другу зміну, а Сергій Лімаренко тренував вечірню групу та працював на базі 35-ї школи.

З моєї першої групи, чисельністю 12 осіб, десять потім стали кандидатами у майстри спорту чи майстрами спорту, багаторазовими чемпіонами України, гравцями збірної України. Це Сергій Головко, Артем і Петя Діхтяренко, Саша Мірошниченко, Ігор Чорномаз, Кирило Громов, Костянтин Швець, Сергій Тихонець, Олександр Макаров, Валерій Чабаненко».

Команда-учасник Єврокубків, основа збірної України

Два роки та три сезони знадобилося бейсбольній команді Кіровограда, щоб пройти шлях від дебютанта Першої ліги чемпіонату України у 1992 році до бронзових призерів Вищої ліги та фіналістів Кубка України у 1994 році. Крім того, у другій половині 1994 року «Горн» дебютував на європейському клубному турнірі – у групі «В» «Кубка Конфедерації», що проходив у Чехії. Таким чином, бейсбольна команда стала першою з Кіровоградських команд в ігрових видах спорту, які брали участь у офіційних міжнародних змаганнях. Цього ж 1994 року – недотягнувши всього одного сезону до першого чемпіонського титулу «Горна» – Аркадій Подільський разом із сім'єю емігрував до США, де з того часу й живе.

На фото: "Горн" у Празі на "Кубку Конфедерації"-1994

«1994 року, серпень чи вересень, наша команда готувалася до свого першого виїзду за кордон на європейські змагання. Облспорткомітет збирав папери для дозволу на виїзд, я ходив до ОВІРу оформляти документи, – розповідає Аркадій Подільський. – Ще нам треба було знайти перекладача. А хто тоді у Кіровограді знав чеську мову? Я пам'ятав, що колись працював на заводі «Червона зірка», і моїм майстром був чех Анатолій Юзефович Бернард. Він перебував у раді ветеранів у нас при спорткомітеті, я зателефонував йому, він погодився і поїхав у складі делегації на змагання до Праги перекладачем».

– Аркадію Сергійовичу, коли кіровоградська команда вперше вийшла на поле в Єврокубках, які емоції ви зазнали? Хвилювання за результат? Гордість?

О.П.: – Хвилювання не було, була радість. Радість, що у нас тоді все так вийшло…

І сьогодні, коли я прочитав статтю – спогади тренерів, хочу сказати, що я вдячний долі, я вдячний тренерам, з якими ми тоді зайнялися цим видом спорту. Юрій Колаковський, Валентин Рябухін, Юрій Бойко, Олег Бойко, потім Сергій Лімаренко та інші тренери – їх не треба було чимось переконувати, їм усе настільки сподобалося, що вони самі горіли бажанням розвивати бейсбол.

Зараз команда досягла таких результатів, яких у ті роки ніхто не очікував. Звичайно, це загальна заслуга всіх, хто займався цим видом спорту, всіх, хто допомагав бейсболу. Все це вкотре доводить: якщо ти йдеш правильним шляхом, і на своєму шляху зустрічаєш сильних однодумців, результат обов'язково буде! Я дуже радий, що наша праця не пропала даремно. Кіровоградський бейсбол уже стільки років найсильніший в Україні, сьогодні вони фактично формують кістяк збірної України. Мене переповнює радість від того, що зробив щось корисне нашій області, Україні. І, як кажуть, «Слава Україні!».

Підготував Олександр Виноградов

Фото надані Аркадієм Подільським та Юрієм Бойком

Read 2070 times Last modified on Середа, 06 січня 2021 14:08

COMMENTS_LIST_HEADER  

Timothycoode
0 #1 Timothycoode Субота, 09 січня 2021
Годнота спасибо
_______________ __
Misli uzun vadeli: https://tr.88ssportsclub.online/misli-uzun-vadeli/
BUTTON_QUOTE
RonaldRar
0 #2 RonaldRar Четвер, 04 лютого 2021
Hi, here on the forum guys advised a cool Dating site, be sure to register - you will not REGRET it https://bit.ly/2MpL94b
BUTTON_QUOTE
Guy
0 #3 Guy Понеділок, 01 серпня 2022
Very shortly this web site will be famous amid
all blog visitors, due to it's pleasant content

Here is my web site: портативные зарядные станции: https://energosave.in.ua/g107946060-portativnye-zaryadnye-stantsii
BUTTON_QUOTE
AlfonseApevy
0 #4 AlfonseApevy Вівторок, 02 серпня 2022
магазин спецодежды рядом
http://www.specodegdaoptom.ru
https://www.google.cl/url?q=http://specodegdaoptom.ru/
BUTTON_QUOTE

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha