Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 

Останні новини

Вівторок, 14 березня 2017 23:00

Перемога через двадцять років

Автор: 
Rate this item
(3 votes)

Про історичні паралелі у двох історичних перемогах "Зірки" над київським "Динамо", яке було обіграно минулої неділі командою Романа Монарєва за всіма статтями.

Свою першу історичну перемогу над київським «Динамо» тоді ще кіровоградська «Зірка НІБАС» здобула у червні 1996 року, обігравши майбутніх чемпіонів України у рідних стінах із рахунком 2:1. Оскільки з того часу багато води витекло, варто нагадати, що це був поки що найуспішніший сезон в історії «Зірки». Команда Олександра Іщенка промчала вихором за два сезони від другої ліги до вищої, де фінішувала 6-ю, трохи недотягнувши до єврокубків.

Зв'язок футбольних поколінь

Сам же матч з киянами, що беззастережно домінували в ті роки, яких очолював Йожеф Сабо, проходив наприкінці сезону. У мене залишилося в пам'яті, як Йожеф Йожефович, наче щось передчуваючи, міряв кроками наше поле, визначаючи, чи відповідає воно стандартам, і перевіряв висоту воріт. Але хвилювався наставник гостей не дарма, адже динамівці, обігравши далеко не слабких кіровоградців, могли гарантувати собі перше місце. Але господарі поля, яких підтримував забитий під зав'язку стадіон (арена вміщала до реконструкції близько 18 тисяч), створили справжній подвиг.

Одним із головних героїв того матчу був Юрій Мартинов. Юрій Петрович – особистість унікальна. В історії українського футболу не зібрати навіть півдесятка футболістів, які отримували виклик до збірної України, будучи гравцем першолігівської команди. Мартинов був одним із небагатьох, кому це вдалося зробити. У синьо-жовтій футболці він дебютував у матчі з хорватами (тоді свій прем'єрний поєдинок за збірну провів Андрій Шевченко). Примітно, що на той момент гравцю "Зірки НІБАС" йшов 30-й рік.

Ось що згадував про свою команду і той історичний матч з «Динамо» в інтерв'ю моєму колегі Любомиру Кузьм'яку автор переможного гола у ворота Олександра Шовковського:

- Наш президент Василь Ковальський був по-доброму одержимий ідеєю розвитку клубу. Я прийшов до команди після першого кола, коли «Зірка» виступала у другій лізі. Ми, здається, йшли на восьмому місці. Тоді він сказав: «Цього сезону вийдемо до першої ліги, а наступного року потрапимо до Кубка Інтертото».

Михайло Каліта, який запрошував мене до Кіровограда, мав можливість спостерігати за моєю грою ще за часів виступів за «Кристал». Тому він знав мої можливості. Щодо забитих м'ячів, то їх могло бути вдвічі більше. Я любив допомогти партнерам, і мені більше подобалося діяти з глибини поля. Мене часто звинувачували, що реалізую не всі 100 відсотків своїх моментів. У «Зірці» також була специфіка. Якщо ми грали проти «Динамо» чи «Шахтаря», то тактика в Олександра Іщенка була така: вісім захисників, один півзахисник і я на вістрі атаки. Все було просто - "аут, аут, трибуна, трибуна". Рили окопи поряд із воротами. Це зараз Олександр Олексійович модно по телебаченню розповідає про атакуючу тактику. У нього виходу не було – доводилося грати від оборони до антифутболу, якщо ми хотіли отримати потрібний результат.

До гри з "Динамо" Олександр Іщенко підготував спеціальну тактику. Вирішили у першому таймі відбитися, а у другому зіграти з ухилом на атаку. Тому я залишився в запасі, а на поле вийшов одразу після перерви. Так само ми грали трохи раніше проти «Дніпра». У матчі із киянами повторили трюк.

Той день став по-справжньому щасливим не лише для мене, а й для ще одного автора голу Сергія Борисенка – у нього того дня народилася дитина. Перший тайм ми вистояли, а у другому, незважаючи на пропущений гол від Віталія Косовського, двічі забили. На вулиці була спека, а "Динамо" виставило основний склад. Це їм не допомогло.

Іщенко перед виходом на поле сказав, щоб я не дав розбігатися дуже активному на фланзі Лужному. Подумав про себе: «Не буду я за Олегом гасати». Діяв у центрі, зміщувався на лівий фланг. Під час однієї з атак стягнув на себе трьох суперників та відпасував – м'яч відправили точно на Борисенка, якому залишалося лише забити. Щодо мого гола, то я завершив передачу на дальній штанзі.

Після матчу було три приводи святкувати: перемога, гол та день народження. А вболівальники мене взяли на руки та понесли. У команді жартували: "Пам'ятник Кірову можна зносити - поставимо пам'ятник Мартинову". Хлопці казали, що я увійшов до історії. У роздягальні сфотографувалися на згадку – березі це фото, воно нагадує мені про той день.

І ще юним уболівальникам на замітку: серед перших переможців київського «Динамо» були екс-наставник «Зірки» та нинішній головний тренер петровського «Інгульця» Сергій Лавриненко та батько гравця збірної України Едуарда Соболя – чудовий опорний півзахисник Олександр Соболь. Ось така історична паралель проглядається.

Цікавим бачиться і той факт, що минулої переможної неділі директором матчу від ФФУ був Михайло Каліта, який входив до тренерського штабу Олександра Іщенка 1996-го року.

І на завершення цієї частини знову слова Юрія Мартинова, які підтверджують символічний зв'язок поколінь між двома перемогами:

- У мене немає відповідного каналу, тому гру в прямому ефірі вчора не дивився. Потім уже переглядав нарізання моментів. Я дуже радий за «Зірку» та всіх уболівальників. Я живу в Херсоні, але Кропивницький – моє друге рідне місто. Головного тренера «Зірки» Романа Монарєва дуже добре пам'ятаю – за моїх часів він був дуже молодим футболістом і плавно підпускався до основи. Артем Сітало, який захищає нині червоно-жовті кольори, є моїм вихованцем» , - сказав Юрій Петрович.

Прийшли честолюбні дублери

Нинішній наставник «Зірки» Роман Монарьов прийшов до кіровоградської команди в 17-річному віці того ж 1996 року. Після перемоги тішився разом зі старшими товаришами, але особливо добре запам'ятав свій перший матч проти розлюченого «Динамо» вже наступного чемпіонату, коли кияни на своєму полі розгромили кіровоградців – 6:1. При цьому юний форвард провів на полі всього кілька хвилин, які, за його словами, здалися йому цілою вічністю. Але тоді Роман Геннадійович і уявити не міг, що стане другим наставником рідної команди, якому вдасться обіграти київське «Динамо» та вписати своє ім'я в історію ФК «Зірка».

Коли я спілкувався з нашим тренером безпосередньо перед грою, то він виглядав абсолютно спокійним. Щоправда, здалося, що трошки шкодує про те, що не може вийти на футбольне поле, як у минулі роки, коли забивав Буфону в Кубку УЄФА і найкращий гол чемпіонату Росії 2008 року. Але це у минулому, а зараз він зробив усе для того, щоб ця перемога стала можливою. Насамперед потрібно було психологічно розкріпачити футболістів після несподіваної, але дуже болючої поразки від кам'янської “Сталі” у попередньому турі з рахунком - 0:3, яка позбавила “Зірку” шансів на місце у першій шістці. По-друге, необхідно було визначити той склад, який був готовий виконати максимальні завдання, з урахуванням аналізу сильних і слабких сторін нинішнього “Динамо”. По-третє, донести до футболістів ті тактичні завдання, які потрібно вирішити. І по-четверте, попрацювати над своїми козирями, якими є у матчах із фаворитами стандартні положення. Як показав розвиток подій на полі, все у наших тренерів та футболістів вийшло у найкращому вигляді.

Як показав розвиток подій на полі, все у наших тренерів та футболістів вийшло у найкращому вигляді.

Що ж до чемпіонів України, то перед матчем Ярмоленко з партнерами виглядали зібраними, уважно вивчили стан газону, який їм не сподобався, не відмовляли деяким щасливчикам у селфі та пішли у роздягальню, отримувати тренерські установки. Встиг перекинутися кількома словами і сфотографуватися на згадку з колишніми земляками, в тому числі і з досвідом, що ділився з ним у «Зірці» Валерієм Музичуком, вихованець кіровоградського футболу, легендарний голкіпер, а нині тренер динамівських воротарів Михайло Михайлов. А генеральний директор київського клубу Резо Чохонелідзе спокійно спілкувався з колегами, розпитував про наші справи і з прикрістю сприйняв звістку про передчасний відхід від життя після тяжкої хвороби колишнього директора ФК «Зірка» Сергія Ольшевського. Пам'ять Сергія Олександровича всі, хто зібрався на стадіоні, вшанували хвилиною мовчання перед стартовим свистком.

Далі була власне гра, в якій господарі поля не тільки не злякалися грізних конкурентів, а й відповідали найгострішими контрвипадами, які виглядали значно небезпечніше, ніж монотонні атаки підопічних Сергія Реброва. Захист «Зірки», де бразильського новачка Наілсона, який отримав травму, в центральній зоні замінив Борха Екіса, працював злагоджено і чітко, півзахисники не програвали дуелі своїм візаві, а в нападі постійно «терзав» оборонні порядки киян. УПЛ найкращим гравцем цього туру. Саме наш нігерійський українець заробив два штрафні удари наприкінці першого та в середині другого таймів, які блискуче виконали автор найкращого голу 2016 року за версією телепрограми «ПроФутбол» Андрій Бацула та вихованець київського «Динамо» Павло Полегенько. Крім цього, підопічні Романа Монарьова мали ще кілька добрих шансів забити. У «Динамо» можна згадати хіба класний удар Віталія Буяльського, який прийняла на себе перекладина воріт Євгена Паста. В іншому ж Яромоленко, якого просто «з'їв» той самий Бацула за підтримки Микити Жукова, разом з партнерами виглядали непереконливо і поступилися абсолютно справою.

Сергій Ребров , який традиційно відмовився спілкуватися з журналістами телеканалу «Футбол», на післяматчевій прес-конференції поскаржився на стан поля, на якому команда не може і постійно тренуватися, і проводити матчі. Втім, Сергій Станіславович не заперечував, що «Зірка» чудово підготувалася до бою і використала свої козирі. А Роман Монарьов подякував футболістам за відмінну гру, глядачам – за підтримку і, відповідаючи на запитання журналістів, визнав, що штрафні спеціально відпрацьовували на заключному тренуванні, що з іншою тактикою розраховувати на успіх було б складно, що Есеола провів відмінний матч, а Бацула, якщо продовжить прогресувати такими темпами та забивати такі важливі та красиві м'ячі, цілком може заслужити виклик до збірної України.

А ось що гарячими слідами говорили моїм колегам герої зустрічі Андрій Бацула і Павло Полегенько :

- Чий гол, на ваш погляд, вийшов красивішим?

А.Б: – Думаю, не варто їх оцінювати за красою, найголовніше, що наша команда перемогла у такому важливому матчі. Це для нас історична перемога.

У нас так вийшло, коли перший штрафний був під ліву ногу, Паша просив пробити, але я сказав, що впевнений, і почав бити сам, Паша дозволив. А в другому випадку вже він сказав, що впевнений, що я дав пробити і дуже радий, що ми обидва забили.

- За рахунок чого вдалося так якісно зіграти із «Динамо», адже суперник створив не так багато моментів?

А.Б: - У нас був настрій насамперед не програти у боротьбі у кожному епізоді. Сьогодні ми билися, боролися один за одного, на полі був справжній колектив. Думаю, ми не залишили суперникові шансів.

- Кому хотіли б присвятити перемогу?

А.Б: – Сергію Олександровичу Ольшевському, який багато років віддав нашому клубу. Спасибі йому за все та світла йому пам'ять.

- Коли ви забивали, був невеликий рикошет, як взагалі цілилися і планували пробити?

П.П.: – Головне, що м'яч у сітці. Гол не пахне.

- Ви не відзначали свій гол, але, напевно, всередині емоції переповнювали?

П.П.: – Приємно забивати м'ячі, тим більше, що це мій перший гол у Прем'єр-лізі. Не святкував, бо «Динамо» – клуб, який виховав мене. І зайве прояв емоцій було в даному випадку недоречним.

- «Зірка» грала у п'ять захисників, якою взагалі була установка?

П.П.: – Проти «Динамо» багато команд грають від оборони. Ми не мали завдання «сісти» до своїх воріт і «поставити там автобус». Намагалися грати у свій футбол, робити те, що відпрацьовуємо на тренуваннях, вибрали тактику, яка спрацювала.

Єдине, що страшенно розчарувало цього дня, - поведінка столичних уболівальників, які зняли свою злість за невдалий результат на пластикових кріслах, вирвавши їх «з м'ясом», зіпсували фаєрами дороге легкоатлетичне покриття нашого стадіону і провокували правоохоронців, які виявили граничну витримку. стали нагнітати ситуацію. Але це справи динамівські, у тому числі й свастика на футболках їхнього ультрас, які засмутили, але зіпсувати справжнє футбольне свято не змогли.

Юрій Ілючек, фото Павла Волошина, "УЦ".

Read 3189 times Last modified on Вівторок, 14 березня 2017 23:18

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha