Print this page
П'ятниця, 29 липня 2016 15:44

Досягнення з гірким присмаком.

Автор: 
Rate this item
(4 votes)

Минулими вихідними на стадіоні «Зірка» пройшов командний чемпіонат України з легкої атлетики серед дорослих та молоді. Для деяких учасників змагань це була остання перевірка сил перед Олімпіадою, а для більшості атлетів – заключний старт сезону.

Учасниками турніру стали 400 легкоатлетів із 26 команд. Збірна нашої області мала у своєму складі 26 спортсменів.
Підсумовуючи результати, слід зазначити, що у загальному заліку серед дорослих спортсменів перше місце посіла збірна Харківської області, іншими стали легкоатлети Дніпропетровщини, а замкнула трійку призерів команда Львівської області. Серед молоді місця у трійці призерів розподілилися так: перше місце – Дніпропетровська; друге – Львівська, третя – Київська область.
Щодо наших спортсменів, то тут не обійшлося без приємних сюрпризів. У рідних стінах у загальному заліку серед молоді наші спортсмени посіли п'яте місце із 26 команд, а дорослі – посіли сьоме. Слід відзначити, що це найвище досягнення легкоатлетів Кіровогращини в історії.
На цих стартах ми вибороли вісім медалей: три з них здобули дорослі спортсмени. Найбільше потішила місцевих шанувальників легкої атлетики чоловіча естафетна збірна 4х100 метрів у складі Вадима Скворцова, Дениса Тесленка, Григорія Федоровського та Віталія Пархоменка, яка посіла перше місце. При цьому учасники естафетного квартету виконали нормативи майстрів спорту України та ще, показавши годину – 41,26 сек., поновили рекорд області. Відразу після фінішу нам вдалося поспілкуватися із учасниками забігу. Фінішером нашої збірної був Григорій Федоровський, який дав відповідь на декілька наших питань:
- Які ваші відчуття після фінішу?
- Чудово. Після вчорашнього дня, звичайно, важко бігти, але старалися й перемогли. Все чудово.
– Ви виступали на завершальному етапі. Коли бігли, що ви відчували перед фінішем?
- Мені першому естафетну паличку передали, тож я спокійно фінішував.
- Це один із найцікавіших видів програми і ви так добре в ньому виступили.
– Ми старалися, готувалися, від чого й такий результат.
- Чи плануєте ще виступи у цьому році?
- Всі. На цьому наш сезон закінчень. Будемо готуватися на зиму.

На хвилі ейфорії від довгоочікуваної победи з нами своїми враженнями поділився Денис Тесленко:
- Які відчуття від такої класної победи?
- Відчуття, безумовно, дуже приємні. Минулого року ми посіли інше місце. Цього року, у рідних стінах, дуже хотілося все ж таки перемогти. Ми готувалися без відпочинку. Вже багато людей закінчили сезон і поїхали на відпочинок, а ми продовжували готуватися, щоб у рідному місті здобути золото.
- Дехто з ваших суперників поїхав на Олімпіаду, то того року ви поступилися їм?
- Ні, там збірна України виступала окремо. Просто, там у нас був не найсильніший склад, а цього року зуміли зібрати всіх найкращих.

Вадим Скворцов також не сховав позитивних емоцій:
- Вадиме, що ви скажете про виступ збірної Кіровоградської області?
- Нарешті у нас з'явилася справді сильна естафетна четвірка і це дозволило встановити бажаний результат і побити рекорд області.
- Ототожнюєте Ви це з тим, що з'явилися такі прекрасні умови для тренувань?
- Без цих умов ми б таких результатів не досягли. База – це основне, що потрібно спортсмену для підготовки.
- Ви вважаєте, що завдяки таким умовам наші легкоатлети і далі прогресуватимуть?
- Я в цьому просто впевнений.

Повертаючись до наших медальних звитяг, також слід зазначити, що друге місце на дистанції 100 метрів виборів Григорій Федоровський із результатом 10,61 секунди. Ми поспілкувалися з наставником перспективного атлета В'ячесловом Ніщеменком:
- В'ячеславе Андрійовичу, Ви задоволені результатом? Чи планували перше місце зайняти?
– На перше місце я не розраховував. Його з результатом 10.30 заслужено виграв Вадим Супрун. Він і на рік старший, до того ж – член основної збірної України. Та й взагалі, результати Вадима цього сезону були кращі. Тому це й так добре, що мій підопічний покращив власне досягнення і зайнявши інше місце.
- Сезон для бігунів завершень?
– Так, у цьому році це останні особисті змагання. Хоча заплановано ще чемпіонат України з естафетного бігу, який пройде у Кропивницькому наприкінці вересня. Його проводять з того, що в основних чемпіонатах України цього сезону не було естафет. Тільки у командних та кубкових стартах. Отже, естафети винесли в окремі змагання, на яких у вересні зберуться спортсмени з усієї країни. Ви знаєте, у нас є цікавий вид 4 по 400 метрів, у якому рекорд було встановлено ще у 1972 році і досі його не можуть побити.
- Це рекорд України чи області?
- Області. Тут присутній метр нашого тренерського цеху Володимир Миколайович Політовський – керівник цих змагань, саме він один із тих, хто встановлював ті, поки що неприступні для молодого покоління, досягнення. Ніхто не може цей результат перевершити. Він ніби не дуже високий, за першим розрядом – 3.19.8. Але його скільки не намагаються – не можуть побити.
- Хоча для цього є всі умови, бо на нашому стадіоні покриття світового рівня. А тоді доріжки для бігу були набагато гіршими від нинішніх?

Це навіть неможливо порівнювати, бо тоді була гарева доріжка. Гар – це, коли опалюють будинки та вугілля згорає, а потім його засипають та утрамбовують. Для виступів на цій поверхні потрібні були кросівки з великими шипами, щоб була взаємодія з поверхнею. Зараз є все, щоб цей рекорд перевершити.

Продовжуючи розповідь про наші успіхи, слід відзначити третє місце естафетної жіночої команди у бігу 4 по 100 метрів у складі Марії Паладій, Маріні Торбенко, Ганни Гврітишвілі та Анастасії Каргополової.

У молодіжному чемпіонаті наша команда виборола 5 призових місць. Іншим на стометрівці фінішував Григорій Федоровський, а та ж таки жіноча естафетна команда 4х100 метрів посіла третє місце. Також третім місцем відзначився і Андрій Чепурний у потрійному стрибку. А ще Юлія Фірсова, яка виступала у свій День народження та приймала щирі вітання від організаторів та учасників змагань, виборола третє місце у стрибках у довжину. Й треба було такому статися, що підопічна Галини Міхалюкової отримала травму. Отже, наступного дня наша спортсменка вже не змогла взяти участь у іншому виді програми – потрійному стрибку. Після закінчення стартів нам вдалося взяти коментар у Юлії:
Як ви оцінюєте свій виступ?
Нормально. Це, звичайно, не такий результат, до якого я була готова. На жаль, краще виступити завадила травма і тому не вдалося реалізувати ті, на що ми з тренером розраховували.
Пошкодження отримали під час цих змагань?
Незначне пошкодження було й до цього, але вже під час виступів воно дуже вплинуло на результат.
Чи планували ще виступати?
Подальші виступи планувалися. Я мала взяти участь у комерційному турнірі у Чехії, але через травму я туди не потраплю. Тому буду готуватися до ще одного закордонного старту вже у вересні.

У секторі для стрибків у висоту третім став ще один ученик Галини Михалюкової Володимир Алімський, який дуже критично оцінив свій виступ:
Якщо чесно, призове місце – це збіг обставин. Адже я стрибнув на сантиметрів десять нижче за той результат, який планував. Подивився протокол, де я був сьомий, але забув, що молодь і дорослі разом виступають. Тож був приємно здивований, коли дізнався, що посів третє місце. Але розумію, що це не той рівень, який має бути. На тренуванні стрибав значно вище, на розминці відчував, що негайно готовий, але щось не вийшло.
Який результат не задоволений?
2 метри. Намагався здолати планку на висоті 210 сантиметрів, але не вдалося.
Чому не вдалося?
Давно не стрибавши на таких висотах. На тренуваннях стрибаю лише під два метри.
А тренуєтеся ви на стадіоні?
Так
Як Вам сектор для стрибків у висоту?
Сектор хороший, стадіон також варто відмітити. Тут краще ніж у манежі.

Зрозуміло, що більшість українських лідерів уже сконцентровані на Олімпіаді у Ріо. Тому на цьому турнірі було мало відомих атлетів. Серед тих спортсменів, які вишли на старт командного чемпіонату України, варто відзначити Вадима Супруна, який прогнозовано виграв забіги на 100 та 200 метрів. Також цікаво було спостерігати за виступами в окремих видах ще досить юної спортсменки із Броварів Аліні Шух, яка подає великі надії і вже стала чемпіонкою Європи серед юнаків (U-18) у семиборстві, та ще й побивши рекорд світу. Нам вдалося взяти ексклюзивне інтерв'ю у чемпіонки Європи та рекордсменки світу:
- Як Ви оцінюєте свій виступ на чемпіонаті Європи?
- Оцінюю добре, адже я зробила все, на що була здатна, все, що могла. Побила особистий та світовий рекорд, все ж таки.
- Яка атмосфера була у Грузії?
- Атмосфера в Грузії була просто чудова. Це не передати словами, бо це чемпіонат Європи. Це навіть не дорослий чемпіонат України, хоча луцькі старти були на високому рівні. Але це і не чемпіонат світу, де рівень конкуренції зашкалює. Там трішки важче сперечатися за нагороди через атлетів із США. Ну і Грузія – близько. Там російськомовні люди, які завжди можуть допомогти та ще й уболівали за мене.
- Хто був головним конкурентом у боротьбі за перемогу?
- Моєю основною суперницею була Сара Лаггер із Австрії. Ми з нею змагалися ще у Колумбії минулого року і ось зараз. Я думаю, що це моя постійна майбутня конкурентка. Але погодьтеся, що коли конкуренція набагато більша, то це вже можна назвати справжніми змаганнями.
- Які дисципліни у семиборстві Ви вважаєте своєю сильною стороною?
- Стрибки у висоту та метання списку – це види, які трішки кращі, ніж у інших багатоборок.
- А що є вашою ахілесовою п'ятою?
- Це такі види як спринт та бар'єри.
- На цих змаганнях Ви виступали також у стрибках у довжину та метанні списки, де посіли інші місця. Чому вирішили зосередитися саме на цих дисциплінах?
- Сьогодні такі змагання – більше для душі, як то кажуть. Я хотіла просто пострибати у довжину. Я люблю цей вигляд. Він – веселий та азартний. Тому я захотіла виступити саме у цій дисципліні. Щодо списку, то тут шліфувала техніку і випробувала свої сили. Щось вдалося, а щось – ні. Тож є над чим працювати на тренуваннях у подальшому.
Відчуття від змагань у вашому місті просто чудові, це були такі веселі змагання. Я люблю виступати в окремих видах, які мені подобаються. Суперництво було дуже цікавим. Я б хотіла посісти і перше місце, але дівчата також сильні, а змагатися з ними дуже приємно.
- А від вантажу ответственности не тиснувши на Вас?
- Зараз вантажу відповідальності немає. Він був на чемпіонаті Європи, а тут змагання для душі.
-Тобто, до Кропивницького ви приїхали, щоб відпочити?
– Так. Мені дуже подобається ваше місто. А зокрема, подобається сам стадіон, на якому дуже приємно виступати. Доріжки тут дуже гарні. Наприклад, у Луцька та Тбілісі дуже м'які, а тут – жорсткіші.
- А вам де краще виступати?
- Мені для бігу подобається більш жорстка поверхня, як у Кропивницькому, а від для стрибків підходить м'яка поверхня. Тому, якщо я хочу гарно пробігти, то краще їхати до Кропивницького.
- Які подальші виступи плануєте у цьому році?
- Поки що відпочиватиму. А далі вже думаю про зиму. На майбутніх змаганнях я піду до розряду юніорок, це вже будуть важкі снаряди. Також зможу перевірити власні сили із дорослими. Тому, можливо, будемо готуватися і на дорослий чемпіонат Європи. Там подивимося, не загадуватимемо.

Остаточні висновки щодо цих змагань зробив старший тренер збірної Кіровоградської області Володимир Абраменко:
- Я дуже задоволений нашим виступом на цих змаганнях, де здивували всі члени збірної області.
- Які старти плануються найближчим часом?
- У вересні планується чемпіонат України серед юнаків 1999 року народження, а потім запланований ще й чемпіонат України з естафетного бігу.
- Якщо все так добре було на цих змаганнях, то як ви вважаєте, легкоатлети Кіровоградської області й надалі прогресуватимуть?
- Мене переповнюють сумніви щодо подальшого прогресу наших спортсменів.
- Чому так, адже є всі умови для цього?
- Першою причиною для покращення результатів місцевих спортсменів стало те, що в місті побудували стадіон із сучасним покриттям, яке є найкращим на теренах України. Це стимулює легкоатлетів до нових досягнень. Але справа в тому, що всі наші успіхи досягаються завдяки, насамперед, ентузіазму самих спортсменів та їх тренерів.
- Тобто немає підтримки з боку спортивних керівників області?
– Так, нам ніхто не допомагає. Дають лише мінімальні кошти для підготовки. Навіть олімпійці отримують найменшу допомогу серед усіх обласних спортивних організацій держави. Можливо, ще й будуть досягнення, але це лише тому, що з'являтимуться нові талантливі спортсмени, а тренери їх виховуватимуть. Наприклад, візьмемо естафетну команду серед чоловіків 4х100 метрів. Це дуже сильна четвірка з високим результатом. Але чи збережеться цей склад на наступний рік – невідомо. Хлопці закінчують ВНЗ, доводиться визначитися із життєвими цілями. А що далі? Гідних пропозицій у Кропивницькому ніхто не надає. Так само і в інших видах. Чому наші спортсмени їдуть до інших міст? Не тільки через те, щоб бути ближче до тренерів збірної України, хоч це також. Але, перш за все, спортсмени високого рівня потребують постійної уваги. А це не подобається нашим спортивним чиновникам, адже це змушує їх займатися проблемами спортсменів, а вони до цього зовсім не готові.

Ось таким трохи емоційним та дещо сумним видавався коментар тренера команди, яка цього сезону постійно покращувала свої результати та піднялася до десятки найкращих в Україні. Але якщо на цей крик душі Володимира Абраменка знову не звернути увагу, то в майбутньому ми можемо залишитися, як бабця в казці Пушкіна – біля розбитого корита.

Юрій Ілючек, “СN”, Віталій Журак, спеціально для “Спортревю NEW”

Read 5214 times

Latest from SportРепортер

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha