Вход или Регистрация | Забыли пароль? |

Футбол Баскетбол Бейсбол Легкая атлетика ФСО Спартак Олимпийские игры
Оцените материал
(3 голосов)

Протягом минулого тижня в угорському Дьорі тривало масштабне спортивне свято – ХIV Європейський юнацький олімпійський фестиваль.

Варто відзначити, що в цьому престижному форумі Україну представляли 44 атлети у шести видах спорту, з них два спортсмени – представники Кіровоградщини.  Загалом, у змаганнях взяли участь понад 2500 юнаків та дівчат із 50 країн Європи. Для майбутніх олімпійців було організовано парад Відкриття, як на дорослих Олімпіадах. І тут додамо, що прапороносцем української команди став, добре відомий нашим читачам, неодноразовий учасник і переможець легкоатлетичних турнірів на кропивницькому стадіоні «Зірка», чемпіон світу U18 Михайло Кохан, який, до речі, спростував неприємну традицію, коли прапороносцям згодом не щастить у змаганнях.

Під час урочистого відкриття було дотримано всіх звичних для Олімпіад традицій: підняття Олімпійського прапора, клятва атлетів, тренерів і суддів та запалення олімпійського вогню.

Ну а тепер про самі змагання. Розпочнемо із приємних, для шанувальників спорту Кіровоградщини, новин. Честь області на ЄЮОФ захищали два легкоатлети. У стрибках у висоту виступав вихованець Геннадія Здітовецького, кропивничанин Олег Тикул. Наш спортсмен продемонстрував результат 194 см, який, у підсумку, дозволив йому посісти шосте місце.

Ось як прокоментував свій виступ на ЮОЄФ сам юний олімпієць:

  • Дуже радий, що потрапив до збірної, адже це новий досвід та нові знайомства. А розуміння того, що у своєму виді ти кращий серед однолітків у країні  надзвичайно мотивує.

Ще додав наснаги останній день перед відльотом до Угорщини. Нас запросили на тренувальну базу до Конча-Заспи. Там ми зустрілися з багатьма провідними спортсменами України, серед яких був і олімпійський чемпіон Ріо-де-Жанейро Олег Верняєв. Ну, знаєте, коли знайомий із тими, хто вже досягнув вершин, хочеться стати з ними в один ряд.

А от Угорщина, як відомо, зустріла нас за несприятливих погодніх умов. Щодня лив дощ. Іноді організатори змушені були переносити змагання на годину. Це заважало деяким спортсменам, адже їм доводилося ще раз розминатися й витрачати зайві сили. Мене це теж не обійшло стороною, і в день змагань накрапав дощ та ще й було досить холодно. Але потім нам пощастило і буквально після першої висоти засяяло сонце і стрибати стало значно приємніше.

Чесно кажучи, їхав на фестиваль заради досвіду, так як це перші міжнародні змагання. У наступному році буде чемпіонат Європи серед юнаків і я, так би мовити, “познайомився” зі своїми майбутніми суперниками. До речі, підготовка до ЄЮОФ тривала не стандартно, втім, я намагався себе не шкодувати й викладався на кожному занятті. Так, у підсумку, я не зумів покращити свій рекорд (195 см - Авт.), а  тому й посів незвичне для себе шосте місце.

Знаєте, можна знайти мільйон причин для виправдання невдалого результату. Типу: я нервував чи погода була не дуже.  Але я зрозумів, що мені дійсно дуже завадило. Не було підтримки мого тренера Геннадія Здітовецького, не було друзів, адже вони змерзли і пішли додому, а для мене це надзвичайно важливо. До того ж, я не міг зрозуміти настанов нового тренера, який був у складі збірної. І дуже хотілося, щоб на секторі був присутній Геннадій Борисович, адже саме він зробив із мене найкращого у своїй віковій категорії в Україні й сподіваюся, що разом із ним ми й нові вершини в подальшому підкоримо.

А другим нашим представником в Угорщині був вихованець Олександра Дарієнка, спортсмен із Новомиргорода Денис Баранов. І на нашу з вами радість, цей завжди усміхнений та позитивний хлопчина став ледве не найбільшим українським відкриттям на ЄЮОФ.

Справа в тому, що Денис потрапив у Дьор в останній момент. Ми раніше повідомляли, що талановитий спринтер був першим серед запасних у списку 16 легкоатлетів, які мали б відстоювати честь держави в Угорщині. І тут, як-то кажуть, “не було б щастя, та нещастя допомогло”.  Через травму киянки Карини Опари-Уго, саме новомиргородцю довірили замінити її у складі збірної України.

І Денис не підвів наставників команди. Спочатку Баранов у кваліфікації бігу на 400 метрів, із кращим особистим результатом, став другим у своєму забігу, і третім у загальному заліку – 51,30. А вже в фіналі наш атлет довів, що має неймовірний потенціал. Стартувавши з п’ятої доріжки, Денис уже в дебюті підтвердив свої медальні амбіції, показавши кращу стартову реакцію – 0,175. Втім, далі Людовик Усені, який і в півфіналі був кращим, зумів надолужити відставання та на фініші випередити нашого земляка.  Отже, саме француз, із результатом 48,84, був першим і приміряв на себе золоту нагороду ЄЮОФ. А хлопчина з Новомиргорода Денис Баранов, з особистим рекордом – 49,33, став володарем срібної медалі. Третім дистанцію подолав хорват Ерік Слуга з показником 50,31.

Відтак, ми вирішили більш детально познайомити вас із юною легкоатлетичною зіркою Кіровоградщини, дізнатися про перші легкоатлетичні кроки Дениса Баранова, всі деталі його виступу  в Угорщині та плани на майбутнє. Тож слово самому срібному призеру Юнацького Європейського Олімпійського фестивалю:

-        Легкою атлетикою я почав займатися в десять років у рідному Новомиргороді. Першим моїй тренером був Сергій Михайлович Коваленко. До речі, сама моя поява в секції доволі цікава. Я побився об заклад із другом, що прийду на тренування й, як ви зрозуміли, суперечку я виграв. Більше того, мені дуже сподобалися заняття і я вирішив пов’язати своє життя з легкою атлетикою.  Окрім цього, займався ще й греко-римською боротьбою. Одного разу навіть їздив на змагання, де ще й зайняв перше місце, але, коли потрібно було робити вибір, віддав перевагу королеві спорту. І про це ані трішки не шкодую. Легка атлетика приваблює тим, що живеш як птах: коли стріляють – ти злітаєш. Дещо пізніше, коли вийшов на відповідний рівень результатів, почав тренуватися в Олександра Дарієнка. За час спільної праці ми дуже добре із наставником почали один одного розуміти. Іноді сперечаємося, але це минає, адже я усвідомлюю, що він хоче для мене лише кращого, за що я йому дуже вдячний. Зараз я навчаюся в київському олімпійському коледжі імені Івана Піддубного і тренуюся під керівництвом Сергія Шурмельова. А коли приїжджаю на малу батьківщину, то повертаюся до занять у Олександра Івановича. Намагався бігати інші дистанції, але якщо 200 метрів мені підходить, то от на стометрівці я елементарно не встигаю розбігтися.

Те, що я потрапив до складу команди для поїздки в Дьор, змусило мене ще більше викладатися на тренуваннях, адже хотілося на повну показати свої можливості. Я приїхав до Києва 17-го липня. Вже 20-го у нас розпочалася планова підготовка, а через два дні ми вилетіли до Угорщини. Переліт удався, хоча спочатку було страшно, адже це моя перша в житті повітряна мандрівка. Втім, мені сподобалося. Уже в аеропорту Будапешта нас зустріли волонтери. Після цього ще дві години їхали до олімпійського селища. Там нас поселили в гуртожиток. Кімнати, звичайно ж, менші, ніж у готелі "Братислава", де я мешкав під час перебування в Києві, але все одно умови прекрасні. Одразу ж відзначу харчування, яке було дійсно шикарним. Угорці створили для учасників фестивалю справжній «all inclusive».  Щодо місцевості, то нічого надзвичайно цікавого не було. Просто інше місто й інакші, відмінні від України, умови. Тобто, все дуже чисто, красиво й культурно. Для глядачів була створена «fаn Zonа». Такий собі розважальний центр, де були різні батути, атракціони і багато-багато іншого. Додам, що за цей час я ще встиг потоваришувати з дуже приємними людьми: Ребекою, яка працювала волонтером та нашими спортсменами Яною Чорнобай, Фаїною Карою та Максимом Андрухівим. Дуже цікаві та приємні люди, й думаю, що якби не вони, то і враження від змагань були б не такі райдужні.  

 От якраз саме до стартів зараз і перейду. Відзначу наш тренувальний процес. Справа в тому, що майже весь час тривав дощ, який дуже заважав. Та й доріжки на місцевій арені куди гірші, ніж на рідній «Зiрці». Хоча, біглося доволі непогано, при тому що під час першого старту було надзвичайно спекотно.

А вже в ніч перед головним забігом трапилась історія, яка могла б завадити моєму старту. Справа в тому, що в мене заболів зуб і лише під ранок вдалося заснути. Навіть, після сну біль не вщухав. Втім, я думав, що мені просто дадуть знеболююче, але й тут організатори приємно вразили. Приїхали волонтери і відвезли мене до дантиста. І я хочу за це передати їм величезне спасибі. До того ж, лікар виявився справжнім професіоналом, адже я нічого й не відчув під час його лікування. Ех, якби так в Україні працювали. На цей момент вже було 12:00, а фінал мав відбутися о 17:00. Тож я побоювався, що ця ситуація вплине на підсумковий результат, втім, на щастя, хвилювання виявилося даремним.

Доволі вдало стартувавши, я виступив на межі своїх зусиль. Як то кажуть: «на ура!». Так,несподівано, що друге місце саме в мене, але я більше хвилювався не за результат, а за те, щоб не підвести старшого тренера нашої команди Андрія Коротєєва та моїх тренерів. Якби не їх підтримка та мотивація, то я б так не виступив. Тому, користуючись нагодою, хочу подякувати всім своїм тренерам, адже це срібло – наше спільне.

Чи міг краще? Буду відвертим, ні. Аж дуже сильно я хвилювався. Так, інші трішки відстали, а тому основна боротьба була із французом. Сильний хлопець і, напевно, був краще готовим до цього фіналу, а тому й заслужено переміг. А от мені після фінішу стало кепсько, адже всі сили віддав.

От усе вдавалося угорцям. І закриття в тому числі. Прекрасний концерт та дискотека. Знаєте, після такого олімпійського фестивалю хочеться працювати з подвоєною самовіддачею, щоб далі потрапити вже на дорослі  Олімпійські ігри. Зараз, після олімпійського фестивалю, відпочиваю, насолоджуючись морськими краєвидами Одеси. І паралельно налаштовуюсь на виконання нових поставлених завдань. Чи пропонують мені перейти до складу інших областей? Ні, адже знають, що я не погоджуся. Мене все влаштовує на рідній Кіровоградщині. А в майбутньому я, як, напевно, кожен амбітний спортсмен, сподіваюся стати переможцем Олімпіади та чемпіоном світу в своїй дисципліні. Для цього потрібно трішки удачі та докласти багато сил.  

 

Щодо інших виступів українських спортсменів, то варто відзначити, що перемагали в нашому складі ті, хто й вважалися фаворитами. Так, досить легко тріумфувала в стрибках у висоту дніпрянка Ярослава Магучіх. Перспективній легкоатлетці з першої спроби вдалося подолати планку з позначкою 189 см, яка принесла їй і перемогу й рекорд ЄЮОФ. Далі, вже в ранзі чемпіонки, Ярослава намагалася перевершити ще й особистий рекорд, втім, подолати 194 см їй, поки що, не вдалося.

 

Ще одне золото до скарбнички української команди додав віце-чемпіон світу U18 сумчанин Олексій Кирилін, якому для золота в секторі для метання диску вистачило результату 60,74 м. Втім, сам атлет залишився незадоволений своїм результатом, адже не зміг показати все, на що здатен, оскільки йому завадив поривчастий вітер, який з’явився під час метання.

Ну а третю медаль найвищого ґатунку Україні приніс  Михайло Кохан. Отож, як ми зазначали рініше, наш чемпіон “зламав” думку про нефартовість прапороносців своєї команди.

Вже звично для себе запорожанин їхав до Дьора в ранзі беззаперечного фаворита. Золото нещодавнього чемпіонату світу U18 в кенійському Найробі лише додавало впевненості. У результаті, після першої незарахованої спроби, Михайло із другого разу метнув снаряд на 77,95 метра , а пізніше покращив цей показник 78,28. Відставання найближчих конкурентів колосальне. Так, білорус Артур Маскалєнка посів друге місце, позаказавши результат 71,36 метр. Бронзу здобув болгарин Валєнтін Андрєєв 69,60 м.

Додамо, що першу нагороду на ЄЮОФ для України здобула Валерія Іваненко, яка в секторі для метання молота, з результатом 61.64 м, стала володаркою срібної медалі.

Окрім легкоатлетів, непогані результати показали й вітчизняні дзюдоїсти. Так, Наталія Чистякова, у вазі до 70 кг, лише у фіналі поступилася спортсменці з Білорусі й задовольнилася сріблом. А от Олег Вередиба, у вазі до 55 кг, став володарем бронзової медалі.

Ну а вже в останній день дует Юліани Путніної та Лева Кірпіка, у змаганнях із веслування на байдарках і каное у міксті, приніс Україні останню нагороду на ЄЮОФ-2017, яка виявилась срібного ґатунку.

Відтак, загалом наша збірна виборола 8 медалей – 3 золота, 4 срібла і бронзу та зайняла 13-те загальнокоманде місце.

Віталій Журак, «Спортревю New»

 

Прочитано 345 раз Последнее изменение Понедельник, 07 Август 2017 12:51

Добавить комментарий

Правила добавления комментариев


Защитный код
Обновить