Вход или Регистрация | Забыли пароль? |

Футбол Баскетбол Бейсбол Легкая атлетика ФСО Спартак Олимпийские игры


Бейсбольний Sport UI

У спеціальному випуску  авторської інформаційно-аналітичної  програми Юрія Ілючека Sport UI мова піде про чемпіонат Європи 2018 року в Кропивницькому, про історію гри та її правила.

Летние Олимпийские игры 2018
Кадр дня Спортрепортер
Лучший кадр вчерашнего матча


    Лента новостей

22 Апреля 2019

Система Gidrolock в Кировограде

Вторник, 06 Февраль 2018 03:42

Ексклюзивно про біатлон із Рупольдінга

Автор 
Оцените материал
(2 голосов)

Як уболівальник Руслан Згривець захопився біатлоном, мабуть, іще тоді, коли на чемпіонаті й Кубку світу блискуче виступала Олена Зубрилова, а наші дівчата – Валентина Цербе, Лілія Єфремова та Олена Петрова здобували олімпійські нагороди для України. Та, певно, не лише для нього, біатлон став головним зимовим видом спорту, коли наша естафетна четвірка у складі Валентини Семеренко, Юлії Джими, Віти Семеренко та Олени Підгрушної вибороли золото  Олімпіади в Сочі. З того часу, наш співрозмовник, коли є можливість, постійно дивиться трансляції біатлонних гонок, уболіваючи за українську збірну та намагаючись розібратися в нюансах. Та все ж, спостерігати за гонками по телевізору й побачити боротьбу найсильніших наживо, знаходячись у вирі подій біля траси – це неможливо порівнювати. Тож, коли Руслану Федоровичу випала можливість відвідати сучасну біатлонну Мекку – німецький Рупольдінг – то він не вагався ні хвилини. А після повернення додому ексклюзивно поділився з нами своїми враженнями.

Замість передмови

Хоча біатлон придумали скандинави, у вигляді так званих “Гонок військових патрулів”, але саме у Німеччині цей вид спорту підняли до небувалих висот за популярністю та кількістю талановитих спортсменів. Недарма ж перед входом до арени Рупольдінга вболівальників зустрічає гасло:«Там, де зароджувався біатлон». Можливо, вони мають на увазі те, що в сучасному вигляді саме німці зробили цей вид спорту одним із найпопулярніших.

Ви знаєте, я не бував на змаганнях з інших зимових видів спорту в Німечинні, але, відвідавши цей етап Кубку світу, побачив, що для місцевих жителів – це неперевершене свято, яким вони живуть і роблять усе можливе, щоб і гості поринули в таку неповторну  атмосферу. Незважаючи на те, що це, здавалося б, рядовий етап Кубку світу, але для Рупольдінга, який неодоразово приймав і світові першості, це, перш за все, непересічна подія. Тож, рівень організації та проведення змагань надзвичайно високий.  

Про запрошення

-  Можливо, для когось це буде одкровенням, що  посаду віце-президента Федерації біатлону України займає наш земляк – Руслан Голуб, який народився в Кіровограді, а тепер мешкає та працює в Києві.  Компанія «Так-АГРО», яку очолює Руслан Тарасович, вже довгий час є одним із основних споносорів ФБУ та збірної України з біатлону. Побувавши у Рупольдінгу, саме за запрошенням керівництва ФБУ, я переконався, що для мого друга та колеги, з яким давно та плідно співпрацюємо в аграрній сфері, біатлон – це частина життя й він дійсно живе цим видом спорту.

Про організацію етапу

Одразу хочеться відзначити, що німці дійсно живуть біатлоном. Сама назва «Етап у Рупольдингу» – це відносно. Стадіон, який включає ще й трамплін для стрибків, знаходиться в 10 км від Рупольдінга, між самим Рупольдінгом і Райт-ім-Вінклем. Із Рупольдінга шаттли ходять постійно і часто : всього близько 20 автобусів, називаються Bustransfer, а їх розклад можна знайти на офіційному сайті етапу. З інших сіл, а поруч знаходяться Інцель, Берген, Райт-ім-Вінкль, звідки також шаттли ходять. Зазначу, що проїзд абсолютно безкоштовний й підвозять всіх бажаючих побачити надзвичайно цікаві біатлонні змагання. Тобто, в окрузі 30 кілометрів можна було поселитися в одному з містечек і без проблем дістатися до стадіону. Зрозуміло, що шатли курсують спеціально для тих, у кого є квитки. Але за шість днів, які я там перебував, жодного разу ніхто не перевіряв наявність тікетів. Напевно, вони розраховують на порядність самих людей. І знаючи німців, то з цим проблем немає. Адже всі туди їдуть і справді для того, щоб побачити гонки, а це можна зробити лише за наявності квитків. До речі, білети на цей етап були декількох типів. На вартість квитка впливає розміщення місця перегляду на трасі. Трибуни нумеруються «А», «В», «С», «D» та ще й VIP-місця, які коштують близько 65 евро. Але дуже багато людей знаходяться навколо всієї траси. Там ціни коливалися близько 15 євро.

До речі, дуже допомагають дізнатися про місцевість, загалом, і про трасу в Рупольдингу, зокрема, програмки, які там випускають. Їх можна безкоштовно взяти в інформаційному туристичному центрі.

Але ця програмка розроблена для всіх змагань. Там англійською та німецькою мовами розміщена вся необхідна інформація про змагання, про трасу, про спортсменів збірної Німеччини та різні цікавинки.

Спочатку мене здивувало, що на біатлонному стадіоні трибуни із розбірних металевих конструкцій. Подумав: старти Кубку світу тут відбувалися вже в 40-й раз, а нормальні звичні бетонні трибуни не спромоглися побудувати. А вже потім зрозумів, що на бетоні дуже мерзнуть ноги, а ось на таких конструкціях не так холодно. І ще й бережуть екологію, яка б порушувалася бетонними спорудами. А так трибуни після гонок прибираються.

До речі, коли дивишся по телевізору біатлон, то здається, що сама траса дуже розтягнута. Насправді ж, дистанція в Рупольдингу – дуже компактна. Усі події відбуваються навколо самого стадіону, з невеликими відгалуженнями вліво та право. Також, серед плюсів – велика кількість телевізійних моніторів. Тож, глядачі можуть спостерігати за тим, як розгортається боротьба не тільки безпосередньо на стрільбищі, але й на різних ділянках траси. До того ж, можна відслідковувати на спеціальних моніторах швидкість стрільби та швидкость проходження дистанції окремими біатлоністами. Цікавим є те, що прості вболівальники можуть знаходитися буквально біля траси, але за спеціальними турнікетами. Тож, по праву сторону дистанції знаходяться вболівальники, а по ліву – наставники, сервісмени тощо.  

Все організовано так, що ніхто нікому не заважає, комфортно. До речі, були люди, які говорили, що їм краще спостерігати за  гонкою біля траси, аніж на трибуні, адже там головне – стрільба, яку можна переглянути й на екрані. А комусь до вподоби саме гонка.

Ну й господарі продумали все так, щоб людина, яка приїхала для перегляду біатлону, ні секунди не нудьгувала. Церемонія Відкриття проходила в самісінькому центрі Рупольдинга, в місці з назвою «Champions Park». Все відбувалося в німецькому стилі, з інтерв’ю легендарних спортсменів, серед яких були й Уле-Ейнар Бьорндален та Дар'я Домрачева. А талісмани етапу – лиси виводили та представляли всі команди глядачам. Тобто, досить весело все це проходило. ПІсля кожного змагального дня, о 19:30 за місцевим часом, там же були різні розважальні заходи: танці, конкурси та інше.

Тут потрібно додати, що в самому Рупольдінгу та околицях є різні варіанти розміщення біатлонних туристів. Тож, кожен міг знайти оптимальний для себе варіант. Я бачив, що й квартири здавали, адже на балконі можна було помітити який-небудь прапор. Наприклад, Норвегії, Франції, Італії та інших країн.

 

Про вболівальників та емоції

Дуже багато було шанувальників біатлону з інших країн. І що цікаво, представники різних держав намагались яскраво себе презентувати. Наприклад, норвежці, одягнені в свої національні костюми, організували цілий оркестр із барабанами, бубнами, духовими та іншими музичними інструментами – справжня краса. А  швейцарці прийшли зі дзвіночками, намагаючись звернути таким чином на себе увагу.  

Не могло не тішити, що аудиторія вболівальників з України була також досить чисельною, десь близько двохсот. І радує те, що наші співвітчизники – надзвичайно активні. Вони намагалися займати найкращі місця на трасі, підбадьорюючи спортсменів і спортсменок гаслами “Слава Україні” та державною символікою. На прапорах були написані назви міст, із яких приїхали люди. Це дуже круто!

От до одних людей, одягнених у синьо-жовті корьори, підходимо й запитуємо: «А ви звідки?». А вони відповіли, що самі з Києва, але зараз  живуть в Ізраїлі, куди переїхали 20 із лишком років тому. Але намагаються виїжджати на змагання за участі українських збірних. Після Рупольдінга збираються на турнір в одну із країн Балтії, де гратиме збірна України з хокею. Пізніше на трибунах зустрів батька й сина з Черкас, які спеціально приїхали до Рупольдінга, щоб уперше в житті подивитися на біатлонні змагання.

Наші дівчата ставилися до своїх шанувальників із повагою. Коли закінчилась індивідуальна гонка, де Юлія Джима та Валентина Семеренко потрапили до квіткової церемонії, то під час нагородження була дуже гучна українська овація. А потім біатлоністки підійшли до своїх уболівальників і довго й терпляче роздавали автографи та навіть фотографувалися разом напам’ять.

Якщо ж повернутися до вболівальницьких емоцій, то німці дуже культурно вболівають, не заважаючи під час стрільби. А якщо й виникав гучний шумовий супровід, то це не від бажання змусити біатлоніста схибити. Наприклад, під час індивідуальної гонки, в один і той же момент хтось може стріляти, хтось стартувати, а дехто вже й фінішує. То кожен фанат підтримує свого представника. І, наприклад, фантастична Лаура Дальмаєр наближається до фінішу, бо вона стартувала під 35-м номером, і її вітають неймовірним галасом. А саме в цей час повинна стріляти, наприклад, наша Олена Підгрушна. І виходить,що  українська біатлоністка змушена стріляти в таких умовах і доводиться абстрагуватися. Але вони професіонали й, думаю, що до такого вже звикли. Ну а коли контактна гонка, то на трибунах під час стрільби, у більшості випадків, панує тиша.

Взагалі, стадіон «шумить» або ж «мовчить» в залежності від того, що відбувається на лижні з їх улюбленцями. Але й супернику добре, адже він потрапляє під ті ж самі емоції.

Але загалом всі вболівають дуже цивілізовано, навіть красиво, демонструючи, що це дійсно свято. Окрім того, на стадіоні проводяться різні лотереї, настільні ігри, продають сувеніри. Коли заходиш до арени, то можна придбати глінтвейн і різні гарячі напої, покуштувати фірмових сосисок та багато іншого.

До речі, місцеві підприємці гарно підготувалися. Майже в кожному сувенірному маркеті можна купити символіку  збірної, за яку вболіваєш.

Легко на словах...

В Рупольдінгу не тільки я, а й кожен бажаючий може спробувати себе у стрільбі. Там є спеціальний стрілецький комплекс, де розміщені біатлонні мішені на відстані 50 метрів. Скажу, що це все не так і легко, як здається нам по телевізору. Стріляв я в положенні лежачи. То по великих мішенях влучив стовідсотково. А от маленькі вразити було дуже складно. Допустив три похибки. І це враховуючи те, що бігати мені не довелося. І те що наші біатлоністки входять до найкращих снайперів світу - це наслідок дуже важкої та кропіткої роботи на тренуваннях.

Воно завжди так. Дивишся футбол по телевізору й думаєш: «От як він у пусті ворота не влучив? Мене випусти, я б забив». Те ж саме в біатлоні: «Скільки там тієї мішені?».

Про обстановку в збірній України

Побувавши в колективі, поспілкувавшись із спортсменами та наставниками, я побачив, що наша збірна – це Команда! Хочу підкреслити, що мікроклімат – прекрасний. І це стосується як жіночої, так і чоловічої частини єдиного колективу.Та й взагалі, на етапах Кубку світу немає розподілу на чоловічу та жіночу збірну. Всі разом працюють задля гарного результату.

Як це відбувається: от у дівчат вранці тренування, а у чоловіків о 14:00 гонка. Дівчата виконали всю необхідну роботу й поїхали в табір відпочивати. А потім розпочинається гонка чоловіків. Але тренери, які працюють із жінками – Урош Велепець, Григорій Шамрай та інші залишаються й допомагають колегам, перебуваючи із раціями на дистанції та коригуючи хід біатлоністів. Тож старші тренери чоловічої – Юрай Санітра, до речі, колишній наставник дворазової олімпійської чемпіонки Анастасії Кузьміної, та жіночої збірної України - Урош Велепець відчувають   всебічну допомогу та підтримку з боку всієї команди. Всі працюють заради однієї мети, допомагаючи один одному. І успіхам радіють разом. Тож, я бачив, як важко й наполегливо працюють наші наставники і, вже після повернення з Рупольдінга, мені було дуже приємно дивитись, як радів Санітра такому необхідному та бажаному золоту в змішаній естафеті на чемпіонаті Європи в Ріднау. Повірте, ті ж таки Руслан Прима та Дмитро Підручний цю нагороду дійсно заслужили й вона ще більше підніме психологічний настрій перед олімпійськими стартами.

Враження від спілкування

Вдалося поговорити з Урошем Велепцем, Юраєм Санітрою та із представниками нашої федерації. Урош та Юрай дуже щирі та позитивні, хоча під час стартів виглядають дуже серйозними. Дуже приємно здивувала Валентина Семеренко. Так от, вона – «живчик» команди. Дуже позитивна, життєрадісна, відкрита у спілкуванні. Загалом, приємна людина. А от Віта – більше зайнята дитиною. ЇЇ синочок Марк – теж частина команди.  Анастасія Меркушина – приємна й дуже скромна. Що стосується результатів, то зараз, взагалі, все спрямовано на вдалий виступ на Олімпіаді. Радує, що мікроклімат у збірній – чудовий. Є прекрасні взаємні стосунки, хвилювання один за одного. Немає заздрості. Є тренерський штаб, який серйозно ставиться до своєї справи.

Та й біатлон, мабуть, один із самих непередбачуваних видів спорту. Що й робить його таким цікавим. Наприклад, Йоханнес Бьо випереджав Мартена Фуркада в Оберхофі й Хохфільцені за швидкістю та влучністю і вигравав із солідною перевагою. Але при цьому француз примудрявся зберігати в себе жовтий біб лідера загального заліку Кубку світу. А от уже в Рупольдингу Мартен знову був найшвидшим та неперевершеним. Знаєте, у чоловіків є Фуркад, Бьо та всі ініші (сміється). До речі, Мартена я бачив наживо. І не здався він мені самовпевненим і пихатим. Йшов, посміхаючись, вітав уболівальників. Простий, начебто. Йоханнес Бьо – ще не мегазірка, а тому теж доволі скромний. Йому ще треба багато доводити.

Замість епілогу

По нашій збірній можу лише гарні слова сказати. Думаю та вірю, що на Олімпіаді ми достойно виступимо. Як показав чемпіонат Європи усі здатні ще додавати, робота ведеться як наставниками, так і федерацією. І самі спортсмени прекрасно все розуміють. Є багато нюансів. Та й, як я вже казав, сам біатлон – непрогнозований. Все ж може залежати від сили та напрямку вітру, атмосферних опадів, температури повітря, підготовленості дистанції та багато-багато іншого. Навіть букмекери вам підтвердять, що найважче ставити саме на біатлон. Тож, ми повинні вірити, що все буде добре й українські стріляючі лижники порадують нас у Пхенчхані. Адже вони - Найкращі.

У жінок дуже багато сильних спортсменок: Маккарайнен, Домрачева, Дальмаєр, Кузьміна, наші дівчата і ще дюжина інших. У чоловіків Мартен Фуркад – явний фаворит. У нього надзвичайний, необмежений потенціал, психологічна стійкість і великий досвід. Відставання у два промахи – для нього не проблема. Він на дистанції все надолужує. Але на Олімпіаді все може змінитися…

Ну й наостанок, іще раз хотів би подякувати керівництву Федерації біатлону України за можливість відвідати свято світового спортивного рівня..

Юрій Ілючек, Віталій Журак, “Спортревю New”

 
Прочитано 385 раз

Добавить комментарий

Правила добавления комментариев


Защитный код
Обновить