Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 



Ой у лузі червона калина / The Kiffness x Андрій Хлівнюк

Андрій Хлівнюк, фронтмен популярної української групи Boombox (Бумбокс) відмовився від турне США, заради того, щоб зі зброєю захищати свою державу від рашистської агресії

Олімпійські ігри 2022 у Пекіні
Кадр дня Спортрепортер
Найкращий кадр вчорашнього матчу

Останні новини

Вівторок, 06 лютого 2018 03:42

Ексклюзивно про біатлон із Рупольдінга

Автор: 
Rate this item
(2 votes)

Як уболівальник Руслан Згривець захопився біатлоном, мабуть, ще тоді, коли на чемпіонаті Кубку світу блискуче виступала Олена Зубрилова, а наші дівчата – Валентина Цербе, Лілія Єфремова та Олена Петрова здобували олімпійські нагороди для України. Та, мабуть, не лише для нього, біатлон став головним зимовим видом спорту, коли наша естафетна четвірка у складі Валентини Семеренко, Юлії Джімі, Віти Семеренко та Олені Підгрушної вибороли золото Олімпіади у Сочі. З того часу наш співрозмовник, коли є можливість, постійно дивуватиметься трансляції біатлонних гонок, уболіваючи за українську збірну та намагаючись розібратися в нюансах. Та все ж, спостерігати за перегонами по телевізору та побачити боротьбу найсильніших наживо, перебуваючи біля вирі подій біля траси – це неможливо порівнювати. Тож коли Руслану Федоровичу випала можливість відвідати сучасну біатлонну Мекку – німецький Рупольдінг – то він не вагався ні хвилини. А після повернення додому ексклюзивно поділився з нами своїми враженнями.

Замість передмови

Хоча біатлон придумали скандинави, у вигляді так званих “Гонок військових патрулів”, але саме у Німеччині цей вид спорту підняли до небувалих висот за популярністю та кількістю талановитих спортсменів. Недарма ж перед входом до арені Рупольдінга уболівальників зустрічає гасло: «Там, де зароджувався біатлон». Можливо, вони мають на увазі те, що в сучасному вигляді саме німці зробили цей вид спорту одним із найпопулярніших.

Ви знаєте, я не бував на змаганнях з інших зимових видів спорту в Німечинні, але, повідавши цей етап Кубку світу, побачивши, що для місцевих жителів – це неперевершений свято, яким вони живуть і роблять все можливе, щоб і гості поринули в таку неповторну атмосферу. Незважаючи на те, що це, здавалося б, рядовий етап Кубку світу, але для Рупольдінга, який неодноразово приймав і світові першості, це, насамперед, непересічна подія. Отже, рівень організації та проведення змагань надзвичайно високий.

Про запрошення

- Можливо, для когось це буде одкровенням, що посаду віце-президента Федерації біатлону України займає наш земляк – Руслан Голуб, який народився у Кіровограді, а тепер мешкає та працює у Києві. Компанія «Так-АГРО», яку очолює Руслан Тарасович, вже довгий час є одним із основних споносорів ФБУ та збірної України з біатлону. Побувавши у Рупольдінгу, саме за запрошенням керівництва ФБУ, я переконався, що для мого друга та колеги, з яким давно та плідно співпрацюємо в аграрній сфері, біатлон – це частина життя і він справді живе цим видом спорту.

Про організацію етапу

Зразу хочеться відзначити, що німці справді живуть біатлоном. Сама назва «Етап у Рупольдінгу» – це відносно. Стадіон, який включає ще й трамплін для стрибків, знаходиться за 10 км від Рупольдінга, між самим Рупольдінгом та Райт-ім-Вінклем. З Рупольдингу шатлі ходять постійно і часто: всього близько 20 автобусів, називаються Bustransfer, а їх розклад можна знайти на офіційному сайті етапу. З інших сел, а поруч знаходяться Інцель, Берген, Райт-ім-Вінкль, звідки також шатлі ходять. Зазначу, що проїзд абсолютно безкоштовний і підвозити всіх бажаючих побачити надзвичайно цікаві біатлонні змагання. Тобто в окрузі 30 кілометрів можна було поселитися в одному з містечок і без проблем дістатися стадіону. Зрозуміло, що шатлі курсують спеціально для тих, хто має квитки. Але за шість днів, які я там перебував, жодного разу ніхто не перевіряв наявність тікетів. Напевно, вони розраховують на порядність самих людей. І знаючи німців, то з цим проблем немає. Адже всі туди їдуть і справді для того, щоб побачити перегони, а це можна зробити лише за наявності квитків. До речі, квитки на цей етап були кількох типів. На вартість квитка впливає розміщення місця перегляду на трасі. Трибуни нумеруються «А», «В», «С», «D» та ще й VIP-місця, які коштують близько 65 євро. Але дуже багато людей знаходяться навколо всієї траси. Там ціни коливалися близько 15 євро.

До речі, дуже допомагають дізнатися про місцевість, в цілому, і про трасу в Рупольдингу, зокрема програми, які там випускають. Їх можна безкоштовно взяти у інформаційному туристичному центрі.

Але ця програма розроблена для всіх змагань. Там англійською та німецькою мовами розміщена вся потрібна інформація про змагання, про трасу, про спортсменів збірної Німеччини та різні цікавинки.

Спершу мене здивувало, що на біатлонному стадіоні трибуни із розбірних металевих конструкцій. Подумавши: старти Кубка світу тут відбувалися вже в 40-й раз, а нормальні звичні бетонні трибуни не спромоглися побудувати. А вже потім зрозумів, що на бетоні дуже мерзнути ноги, а ось на таких конструкціях не так холодно. І ще й бережуть екологію, яка б порушувалася бетонними спорудами. А так трибуні після перегонів прибираються.

До речі, коли дивишся по телевізору біатлон, то здається, що сама траса дуже розтягнута. Насправді ж, дистанція у Рупольдингу – дуже компактна. Усі події відбуваються навколо самого стадіону, з невеликими відгалуженнями вліво та право. Також серед плюсів – велика кількість телевізійних моніторів. Отже, глядачі можуть спостерігати за тим, як розгортається боротьба не лише безпосередньо на стрільбіщі, а й на різних ділянках траси. До того ж, можна відслідковувати на спеціальних моніторах швидкість стрільби та швидкість проходження дистанції окремими біатлоністами. Цікавим є те, що прості вболівальники можуть знаходитися буквально біля траси, але за спеціальними турнікетами. Тож по праву у бік дистанції знаходяться вболівальники, а по ліву – наставники, сервісмені тощо.

Все організовано так, що ніхто нікому не заважає комфортно. До речі, були люди, які казали, що їм краще спостерігати за гонкою біля траси, ніж на трибуні, бо там головне – стрілянина, яку можна переглянути і на екрані. А комусь до вподоби саме гонка.

Ну й господарі продумали все так, щоби людина, яка приїхала для перегляду біатлону, ні секунди не скучала. Церемонія Відкриття проходила у самому центрі Рупольдингу, у місці під назвою «Champions Park». Все відбувалося у німецькому стилі, з інтерв'ю легендарних спортсменів, серед яких були й Уле-Ейнар Бьорндален та Дар'я Домрачова. А талісмані етапу – лисиці виводили та представляли всі команди глядачам. Тобто досить весело все це проходило. Після кожного змагального дня, о 19:30 за місцевою годиною, там же були різні розважальні заходи: танці, конкурси та інше.

Тут потрібно додати, що у самому Рупольдінгу та околицях є різні варіанти розміщення біатлонних туристів. Отже, кожен міг знайти оптимальний собі варіант. Я бачив, що й квартири здавали, адже на балконі можна було помітити якийсь прапор. Наприклад, Норвегії, Франції, Італії та інших країн.

Про вболівальників та емоції

Дуже багато було шанувальників біатлону з інших країн. І що цікаво, представники різних держав намагалися яскраво собі презентувати. Наприклад, норвежці, одягнені у свої національні костюми, організували цілий оркестр із барабанами, бубнами, духовими та іншими музичними інструментами – справжня краса. А швейцарці прийшли зі дзвіночками, намагаючись звернути таким чином на собі увагу.

Не могло не тішити, що аудиторія вболівальників з України була також досить численною, десь близько двохсот. І радує те, що наші співвітчизники – надзвичайно активні. Вони намагалися займати найкращі місця на трасі, підбадьорюючи спортсменів та спортсменок лозунгами “Слава Україні” та державною символікою. На прапорах були написані назви міст, з яких приїхали люди. Це дуже круто!

От до одних людей, одягнених у синьо-жовті кор'єри, підходимо та запитуємо: «А ви звідки?». А вони відповіли, що самі з Києва, але зараз живуть в Ізраїлі, куди переїхали 20 із лишком років тому. Але намагаються виїжджати на змагання за участь українських збірних. Після Рупольдингу збираються на турнір в одну із країн Балтії, де гратиме збірна України з хокею. Пізніше на трибунах зустрів батька та сина з Черкас, які спеціально приїхали до Рупольдингу, щоб уперше в житті подивитись на біатлонні змагання.

Наші дівчата ставилися до своїх шанувальників із повагою. Коли закінчилися індивідуальні перегони, де Юлія Джима та Валентина Семеренко потрапили до квіткової церемонії, то під час нагородження була дуже гучна українська овація. А потім біатлоністки підійшли до своїх уболівальників і довго й терпляче роздавали автографи та навіть фотографувалися разом напам'ять.

Якщо ж повернутися до вболівальницьких емоцій, то німці дуже культурно вболівають, не заважаючи під час стрільби. А якщо й виникав гучний шумовий супровід, то це не від бажання змусити біатлоніста схибити. Наприклад, під час індивідуальної гонки, в один і той же момент хтось може стріляти, хтось стартувати, а дехто вже й фінішує. То кожен фанат підтримує свого представника. І, наприклад, фантастична Лаура Дальмаєр наближається до фінішу, бо вона стартувала під 35-м номером, і її вітають неймовірною галасою. А саме в цей час винна стріляти, наприклад, наша Олена Підгрушна. І виходить, що українська біатлоністка змушена стріляти в таких умовах і доводиться абстрагуватися. Але вони професіоналі, думаю, що до такого вже привыкли. Ну а коли контактні перегони, то на трибунах під час стрільби, у більшості випадків, панує тиша.

Загалом стадіон «шумить» або ж «мовчить» в залежності від того, що відбувається на лижні з їх улюбленцями. Але й супернику добре, адже він потрапляє під ті самі емоції.

Але загалом усі вболівають дуже цивілізовано, навіть красиво, демонструючи, що це справді свято. Крім того, на стадіоні проводяться різні лотереї, настільні ігри, продають сувеніри. Коли заходиш до арені, то можна придбати глінтвейн і різні гарячі напитки, покуштувати фірмові сосиски та багато іншого.

До речі, місцеві підприємці гарно підготувалися. Майже у кожному сувенірному маркеті можна купити символіку збірної, за яку вболіваєш.

Легко на словах...

У Рупольдінгу не тільки я, а й кожен бажаючий може спробувати собі у стрільбі. Там є спеціальний стрілецький комплекс, де розміщені біатлонні мішені на відстані 50 метрів. Скажу, що це все не так легко, як здається нам по телевізору. Стріляв я в положенні лежачи. То по великих мішенях потрапивши стовідсотково. А від маленьких поразити було дуже складно. Допустивши три помилки. І це враховуючи те, що бігати мені не довелося. І те що наші біатлоністки входять до найкращих снайперів світу – це наслідок дуже важкої та кропіткої роботи на тренуваннях.

Воно завжди таке. Дивуєшся футбол по телевізору і думаєш: «От як він у пусті ворота не потрапив? Мене випусти, я б забивши». Те саме в біатлоні: «Скільки там тієї мішені?».

Про обстановку у збірній України

Побувавши в колективі, поспілкувавшись із спортсменами та наставниками, я побачивши, що наша збірна – це Команда! Хочу підкреслити, що мікроклімат – чудовий. І це стосується як жіночої, так і чоловічої частини єдиного колективу. Та й взагалі, на етапах Кубка світу немає розподілу на чоловічу та жіночу збірну. Всі разом працюють для гарного результату.

Як це відбувається: від у дівчат вранці тренування, а у чоловіків о 14:00 гонка. Дівчата виконали всю потрібну роботу і поїхали до табору відпочивати. А потім розпочинається гонка чоловіків. Але тренери, які працюють із жінками – Урош Велепець, Григорій Шамрай та інші залишаються і допомагають колегам, перебуваючи із раціями на дистанції та коригуючи хід біатлоністів. Тож старші тренери чоловічої – Юрай Санітра, до речі, колишній наставник дворазової олімпійської чемпіонки Анастасії Кузьміної, та жіночої збірної України - Урош Велепець відчувають всебічну допомогу та підтримку з боку всієї команди. Усі працюють заради однієї мети, допомагаючи один одному. І успіхам радіють разом. Тож, я бачив, як важко і наполегливо працюють наші наставники і, вже після повернення з Рупольдінга, мені було дуже приємно дивуватися, як радів Санітра такому необхідному та бажаному золоту у змішаній естафеті на чемпіонаті Європи в Ріднау. Повірте, ті ж Руслан Прима та Дмитро Підручний цю нагороду справді заслужили і вона ще більше підніме психологічний настрій перед олімпійськими стартами.

Враження від спілкування

Вдалося поговорити з Урошем Велепцем, Юраєм Санітрою та із представниками нашої федерації. Урош та Юрай дуже щирі та позитивні, хоча під час стартів виглядають дуже серйозними. Дуже приємно здивувала Валентина Семеренко. Так от, вона – «живчик» команди. Дуже позитивна, життєрадісна, відкрита у спілкуванні. Загалом, приємна людина. А від Віта – більше зайнята дитиною. ЇЇ синочок Марк – теж частина команди. Анастасія Меркушина – приємна та дуже скромна. Щодо результатів, то зараз, взагалі, все спрямоване на вдалий виступ на Олімпіаді. Радує, що мікроклімат у збірній – чудовий. Є прекрасні взаємні стосунки, хвилювання один за одного. Нема заздрості. Є тренерський штаб, який серйозно ставиться до своєї справи.

Та й біатлон, мабуть, один із самих непередбачуваних видів спорту. Що робить його таким цікавим. Наприклад, Йоханнес Бьо випереджав Мартена Фуркада в Оберхофі та Хохфільцені за швидкістю та влучністю і вигравав із солідною перевагою. Але при цьому француз примудрявся зберігати у собі жовтий біб лідера загального заліку Кубку світу. А вже в Рупольдингу Мартен знову був найшвидшим та неперевершеним. Знаєте, у чоловіків є Фуркад, Бьо та всі ініші (сміється). До речі, Мартена я бачив наживо. І не здався він мені самовпевненим і пихатим. Йшов, посміхаючись, вітав уболівальників. Простий, начебто. Йоханнес Бьо – ще не мегазірка, а тому теж досить скромний. Йому ще треба багато доводити.

Замість епілогу

По нашій збірній можу лише гарні слова сказати. Думаю та вірю, що на Олімпіаді ми гідно виступимо. Як показавши чемпіонат Європи всі здатні ще додавати, робота ведеться як наставниками, так і федерацією. І самі спортсмени чудово все розуміють. Є багато нюансів. Та й, як я вже казавши, сам біатлон – непрогнозований. Все ж таки може залежати від сили та напрямку вітру, атмосферних опадів, температури повітря, підготовленості дистанції та багато іншого. Навіть букмекери вам підтверджують, що найважче ставити саме на біатлон. Тож ми повинні вірити, що все буде добрим і українські стріляючі лижники порадують нас у Пхенчхані. Адже вони – Найкращі.

У жінок дуже багато сильних спортсменок: Маккарайнен, Домрачева, Дальмаєр, Кузьміна, наші дівчата та ще дюжина інших. У чоловіків Мартен Фуркад – явний переможець. У нього надзвичайний, необмежений потенціал, психологічна стійкість та великий досвід. Відставання у два промахи – для нього не проблема. Він на дистанції все надлужує. Але на Олімпіаді все може змінитися.

Ну і наостанок, ще раз хотів би подякувати керівництву Федерації біатлону України за можливість відвідати свято світового спортивного рівня.

Юрій Ілючек, Віталій Журак, “Спортревю New”

Read 937 times

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha