Вход или Регистрация | Забыли пароль? |

Футбол Баскетбол Бейсбол Легкая атлетика Олимпийские игры

 



Спецвипуск Sport UI, присвячений церемонії «Найкращі спортивні медіа України 2020»

У випуску звіт про Конгрес АСЖУ, ексклюзивне інтерв’ю президента Асоціації Олександра Гливинського, про шлях який було пройдено за минулий рік та великий репортаж про церемонію нагородження «Найкращі спортивні медіа / Ukraine Sports Media Award – 2020»,

Летние Олимпийские игры 2018
Кадр дня Спортрепортер
Лучший кадр вчерашнего матча


    Лента новостей

14 Мая 2021

Понедельник, 28 Август 2017 16:11

Чилійський погляд Вадима Велкова

Автор 
Оцените материал
(2 голосов)

Нещодавно у столиці Чилі – Сантьяго пройшов чемпіонат світу із дзюдо серед спортсменів до 18 років. Честь України на престижному кадетському форумі захищав і кропивничанин – вихованець ОКДЮСШ «Ніка», чемпіон України в цій віковій категорії у вазі до 90 кг Вадим Велков. Тож пропонуємо вашій увазі ексклюзивні враження учасника світової першості, де дзюдоїст із Кропивницького, в підсумку, виборов доволі високе сьоме місце.

Про підготовку

Щодня в нас було два тренування. Ранкове, зазвичай, проходило у спортивному комплексі «Fight Baza», де ми займалися борцівським кросс-фітом, а ввечері вже працювали у спортивному залі ДЮСШ «Ніка», що в селищі Гірниче. Був і один вихідний – неділя. Але і його я використовував для покращення витривалісті й бігав на різні дистанції.

До речі, я їздив ще й на збори в Конча-Заспу. Зазначу, що окрім нашої першості, паралельно тривала підготовка до чемпіонатів світу серед юніорів, дорослих, а також до Європейського юнацького олімпійського фестивалю. Тож на олімпійській базі було з ким спарингувати. На жаль, там ми пробули лише один день і поїхали додому. Адже потрібно було складати вступні іспити до нашого педагогічного університету, де на факультеті фізвиховання я хотів би навчатися.

Ще можу сказати, що в моїй віковій категорії конкурентноспроможних хлопців обмаль, а от серед юніорів та дорослих є ті, в яких є чому повчитися.  

Про шлях до Чилі

Розпочали ми свою подорож уже звично, з аеропорту Бориспіль. Звідти літаком за три години дісталися  Парижа. А у столиці Франції пробули лише півтори годинки й вирушили вже в напрямку до головного міста Чилі – Сантьяго. Повітряна мандрівка тривала понад 14 годин, але це не так довго, як може здатися. Зазначу, що вже 6-го серпня ми були на місці проведення, а боротьба на чемпіонаті світу розпочиналася лише через три дні. Наше керівництво вирішило раніше відправити нас до Південної Америки для того, щоб ми пройшли акліматизацію. Адже в цей час у Чилі зима. Хоча там вона й доволі тепла, тож температура нижче 12 градусів не опускалася.  

Враження від Сантьяго-де-Чилі

Сподобалася культура. Не схожа ні на вітчизняну, ні на європейську. Щось зовсім інше, не така як у всіх. Та й засніжені Анди, у підніжжя яких знаходиться місто, додають особливої краси. Здивувало, що нас дуже легко впізнавали. Ми ходили в кольорах національної збірної і люди постійно говорили: «Ukraine!». От іще одна характерна ознака чилійців – вони дуже привітні. Також хотілося б відзначити інфраструктуру.

Про учасників чемпіонату

Загалом, участь у турнірі взяли участь 428 дзюдоїстів із 64 країн світу. Всі закордонні учасники розташовувалися у трьох місцевих готелях. Нам пощастило й ми мешкали в одній будівлі з представниками Хорватії, Латвії, Литви, Казахстану та деяких інших, близьких до нас країн. Дуже багато слов’ян. Але я здебільшого сплікувався з Вадимом Черновим із Волинської області та деякими борцями з Казахстану.

Про боротьбу

Чемпіонат розпочався 9-го серпня. Втім, у перші дні змагалися представники легких вагових категорій. До речі, зазначу, що наша українська команда складалася із трьох учасників. І українська красуня, одеситка Анастасія Балабан зуміла вибороти бронзову нагороду в вазі до 40 кг. А от мій друг Вадим Чернов став п’ятим  у змаганнях спортсменів до 60 кг. Я ж за ці перші шість днів «підігнав» вагу під оптимальну, а на татамі вийшов 12 серпня. Відзначу, що у ваговій категорії до 90 кг за перемогу боролися 27 дзюдоїстів. За регламентом, нас поділили на чотири групи, боротьба в яких тривала за такою системою: програв у перших двох матчах – вибуваєш.

Першу зустріч я провів проти американця Джорджа Оганесяна. Ну, тут для перемоги знадобилося менше хвилини. Через 35 секунд після початку я кинув його на вазарі та зробив утримання.

Після цього мені в суперники дістався чемпіон Азії серед кадетів Бекаріс Саудакас із Казахстану. За рівної боротьби, й у додатковий час, його мені вдалося здолати. Опонент отримав на одне шидо (зауваження – Авт.) більше.

А от у матчі за вихід із групи, я, на жаль, програв через шидо латвійцю, переможцю етапів Кубку Європи в Німеччині та Чехії Емільсу Геркенсу. Справа в тому, що я спочатку неправильно побудував тактику. Почали боротися на дистанції, а в цьому він сильніший. Треба було по-іншому зробити. Можу запевнити, що в майбутньому я спроможний його здолати.

Ну а далі моїм суперником став росіянин, бронзовий призер кадетського чемпіонату Європи-2017, Валерій Ендовітський. Незручний він для мене, дуже високий. Не зміг його перемогти в Каунасі на чемпіонаті Європи за вихід до бронзового фіналу, та й тут теж не вдалося. Початок був за мною. Вдалося провести атаку, зробив петлю. Почав душити, але ногу не захопив і суддя нас підняв. Далі, як на мене, то боротьба була рівна, але судді вирішили на користь суперника.

Про підсумки та плани на майбутнє

Підсумкове сьоме місце непоганий результат, який, напевно, відображає мій нинішній рівень. А от далі я вже перейду до юніорського віку й паралельно буду брати участь у змаганнях серед дорослих. Хочеться колись спробувати свої сили й на Олімпійських  іграх. Але для цього треба багато працювати, до чого я готовий. Тож сподіваюся, що під керівництвом свого наставника Сергія Нечмоні, вдасться підкорити призовий подіум на міжнародних змаганнях.

 

Віктор Гайдаренко, «Спортревю New»

 

 

 

Прочитано 571 раз

Добавить комментарий

Правила добавления комментариев


Защитный код
Обновить