Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 



Ой у лузі червона калина / The Kiffness x Андрій Хлівнюк

Андрій Хлівнюк, фронтмен популярної української групи Boombox (Бумбокс) відмовився від турне США, заради того, щоб зі зброєю захищати свою державу від рашистської агресії

Олімпійські ігри 2022 у Пекіні
Кадр дня Спортрепортер
Найкращий кадр вчорашнього матчу

Останні новини

Понеділок, 28 серпня 2017 16:11

Чилійський погляд Вадима Велкова

Автор: 
Rate this item
(2 votes)

Нещодавно у столиці Чилі – Сантьяго пройшов чемпіонат світу із дзюдо серед спортсменів до 18 років. Честь України на престижному кадетському форумі захищав і кропивничанин – вихованець ОКДЮСШ «Ніка», чемпіон України у цій віковій категорії у вазі до 90 кг Вадим Велков. Тож пропонуємо вашій увазі ексклюзивні враження учасника світової першості, де дзюдоїст із Кропивницького, в підсумку, виборів досить високе сьоме місце.

Про підготовку

Щодня у нас було два тренування. Ранкове, як правило, проходило у спортивному комплексі «Fight Baza», де ми займалися борцівським крос-фітом, а ввечері вже працювали у спортивному залі ДЮСШ «Ніка», що в селі Гірниче. Був і один вихідний – тиждень. Але його я використовував для покращення витривалісті й бігав на різні дистанції.

До речі, я їздив ще й на збори до Кончі-Заспи. Зазначу, що, крім нашої першості, паралельно тривала підготовка до чемпіонатів світу серед юніорів, дорослих, а також до Європейського юнацького олімпійського фестивалю. Тож на олімпійській базі було з ким спарингувати. На жаль, там ми пробули лише один день і поїхали додому. Адже треба було складати вступні іспити до нашого педагогічного університету, де на факультеті фізвихування я хотів би навчатися.

Ще можу сказати, що у моїй віковій категорії конкурентноспроможних хлопців мало, а від серед юніорів та дорослих є ті, у яких є чому повчитися.

Про шлях до Чилі

Розпочали ми своє подорож уже звично, з аеропорту Бориспіль. Звідти літаком за три години дісталися до Парижа. А у столиці Франції пробули лише півтори години і вирушили вже у напрямку до головного міста Чилі – Сантьяго. Повітряне мандрівка тривало понад 14 годин, але це не так довго, як може здатися. Зазначу, що вже 6-го серпня ми були на місці проведення, а боротьба на чемпіонаті світу розпочиналася лише за три дні. Наше керівництво вирішило раніше відправити нас до Південної Америки для того, щоби ми пройшли акліматизацію. Адже в цей час у Чилі зима. Хоча там вона й досить тепла, тож температура нижче 12 градусів не опускалася.

Враження від Сантьяго-де-Чілі

Сподобалася культура. Не схожа ні на вітчизняну, ні на європейську. Щось зовсім інше, не таке як у всіх. Та й засніжені Анди, біля підніжжя яких знаходиться місто, додають особливої краси. Дивувало, що нас дуже легко впізнали. Ми ходили у кольорах національної збірної і люди постійно говорили: «Ukraine!». От ще одна характерна ознака чилійців – вони дуже привітні. Також хотілося б відзначити інфраструктуру.

Про учасників чемпіонату

Загалом участь у турнірі взяли участь 428 дзюдоїстів із 64 країн світу. Усі закордонні учасники розташовувалися у трьох місцевих готелях. Нам пощастило і ми мешкали в одній будівлі з представниками Хорватії, Латвії, Литви, Казахстану та деяких інших близьких до нас країн. Дуже багато слов'ян. Але я здебільшого сплікувався з Вадимом Чорновим із Волинської області та деякими борцями з Казахстану.

Про боротьбу

Чемпіонат розпочався 9 серпня. Втім, у перші дні змагалися представники легких вагових категорій. До речі, зазначу, що наша українська команда складалася із трьох учасників. І українська красуня, одеситка Анастасія Балабан зуміла вибороти бронзову нагороду у вазі до 40 кг. А від мій друг Вадим Чернов став п'ятим у змаганнях спортсменів до 60 кг. Я ж за ці перші шість днів «підігнав» ваги під оптимальну, а на татамі вийшов 12 серпня. Відзначу, що у ваговій категорії до 90 кг за перемогу боролися 27 дзюдоїстів. За регламентом нас поділили на чотири групи, боротьба в яких тривала за такою системою: програвши в перших двох матчах – вибуваєш.

Першу зустріч я провів проти американця Джорджа Оганесяна. Ну, тут для звитяги знадобилося менше хвилини. Через 35 секунд після початку я кинув його на вазарі та зробив утримання.

Після цього мені в соперники дістався чемпіон Азії серед кадетів Бекаріс Саудакас із Казахстану. За рівної боротьби, й у додатковий час, його мені вдалося здолати. Опонент отримав на одне шидо (зауваження – Авт.) більше.

А от у матчі за вихід із групи, я, на жаль, програвши через шидо латвійцю, переможцю етапів Кубку Європи у Німеччині та Чехії Емільсу Геркенсу. Справа в тому, що я спочатку неправильно побудував тактику. Почали боротися на дистанції, а в цьому він сильніший. Потрібно було по-іншому зробити. Можу запевнити, що в майбутньому я спроможний його здолати.

Ну а далі моїм суперником став росіянин, бронзовий призер кадетського чемпіонату Європи-2017 Валерій Ендовітський. Незручний він для мене дуже високий. Не зміг його перемогти у Каунасі на чемпіонаті Європи за вихід до бронзового фіналу, та й тут теж не вдалося. Початок був за мною. Вдалося провести атаку, зробив петлю. Почавши душити, але ногу не захопив і суддя нас підняв. Далі, як на мене, то боротьба була рівна, але судді вирішили на користь суперника.

Про підсумки та плани на майбутнє

Підсумкове сьоме місце непоганий результат, який, певно, відображає мій нинішній рівень. А віддалі я вже перейду до юніорського віку і паралельно братиму участь у змаганнях серед дорослих. Хочеться колись спробувати свої сили на Олімпійських іграх. Але для цього треба багато працювати, до чого я готовий. Тож сподіваюся, що під керівництвом свого наставника Сергія Нечмоні, вдасться підкорити призовий подіум на міжнародних змаганнях.

Віктор Гайдаренко, «Спортревю New»

Read 674 times

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha