Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 



Ой у лузі червона калина / The Kiffness x Андрій Хлівнюк

Андрій Хлівнюк, фронтмен популярної української групи Boombox (Бумбокс) відмовився від турне США, заради того, щоб зі зброєю захищати свою державу від рашистської агресії

Олімпійські ігри 2022 у Пекіні
Кадр дня Спортрепортер
Найкращий кадр вчорашнього матчу

Останні новини

×

Повідомлення

Функція mail() заборонена, тому лист не може бути відправлений.

Функція mail() заборонена, тому лист не може бути відправлений.

Функція mail() заборонена, тому лист не може бути відправлений.

Функція mail() заборонена, тому лист не може бути відправлений.

Функція mail() заборонена, тому лист не може бути відправлений.

Функція mail() заборонена, тому лист не може бути відправлений.

Функція mail() заборонена, тому лист не може бути відправлений.

Функція mail() заборонена, тому лист не може бути відправлений.

Функція mail() заборонена, тому лист не може бути відправлений.

Функція mail() заборонена, тому лист не може бути відправлений.

П'ятниця, 17 червня 2016 11:22

Боксерський турнір пам'яті

Автор: 
Rate this item
(0 votes)

У спортивному залі факультету фізичного виховання КДПУ ім. Вінниченка протягом п'яти днів проходив перший всеукраїнський турнір із боксу пам'яті заслуженого тренера України Віктора Звєрєва. Рівень цих змагань був дуже високий, адже переможцям у кожній ваговій категорії було присвоєно звання майстра спорту України.

Тож на кіровоградський ринг виходили вже досить досвідчені спортсмени. Учасниками турніру стали 92 боксери з 15 областей України, які змагалися у десяти вагових категоріях. Одним із ініціаторів проведення таких представницьких замагань у Кіровограді був віце-президент обласної федерації боксу Віктор Саласенко, який розповів про свого друга та колега Віктора Зверєва та підкресливши, що цей чудовий тренер заслуговує саме на таке вшанування його пам'яті.

  • Віктор Павлович Звєрєв – це визначна людина. Ми пишалися тим, що саме кіровоградський фахівець був старшим тренером юнацької та кадетської збірної України, а згодом працював із молодіжною збірною нашої країни. Неодноразово команди під керівництвом Віктора Павловича здобували срібні та бронзові нагороди на європейській та світовій аренах. Завжди його учні були призерами різноманітних турнірів. Віктор Павлович всього себе віддавав боксу, по-справжньому любивши цей спорт. Ще будучи боксером, він ставав чемпіоном Європи серед молоді. Тобто і спортсмен він був добрий, і тренер прекрасний. У 2011 році кіровоградський боксер Євген Пархоменко, який є моїм вихованцем, але у збірній тренувався під керівництвом Віктора Звєрєва, став бронзовим призером чемпіонату Європи. На жаль, 5 серпня минулого року Віктора Павловича не стало. Тож цього року ми проводимо перший турнір його пам'яті.

  • Кого із боксерів можете виділити на цих змаганнях? Хто, так би мовити, є фаворитом?

  • У кожній ваговій категорії є призери та чемпіони Європи, світу. Острая конкуренція спостерігається у таких вагових категоріях а саме до 56 кг, до 64 кг, до 69 кг. Тут боксують такі спортсмени як Віталій Терещук із Вінниці, Максим Терегеря з Києва. І в цих вагових категоріях є ж і наші спортсмени. Вадим Саласенко, наприклад, дійшов до півфіналу, але у нього травма, тож його буде знято, але він отримає бронзову медаль.

  • Які відгуки ви чуєте від гостей про наш турнір?

  • Ви знаєте, гості, які бували на змаганнях, мабуть, усіх рівнів, бачать таку чудову організацію. Узагалі, практично немає жодних замінок, що того не вистачає, чи того. Усе вирішується дуже швидко. Тренерський склад нашої області та керівництво Кіровоградської обласної федерації досить добре спрацювало, адже все, що потрібно для змагань, видається вчасно, є інформери тощо. Загалом усі задоволені.

Кіровоградський боксер Вадим Саласенко, як зазначив його батько й одночасно тренер Віктор Саласенко, на півфінальний бій не вийшов, тож автоматично ставши бронзовим призером змагань. Нам вдалося поспілкуватися зі спортсменом:

  • Цей турнір дуже високого рівня. Видно, що з'їхалися справді майстри боксу, хоч ще й молоді, але перспективні. Також подобається організація змагань, у цьому плані взагалі жодних питань не виникає.

  • Розкажи про свій шлях до півфіналу.

  • У першому бою я боксував проти киянина і це був дуже важкий поєдинок. Хоч я і виступаю вдома, але саме через це сильно хвилювався, тож досить важко мені далася перемога. В іншому поєдинку було вже легше, але я не набравши повних кондицій до цих змагань, бо ж у мене була травма. Та все одно вирішивши взяти долю, аби віддати шану визначному тренеру Віктору Павловичу Звєрєву.

  • Якого роду травма? Чому довелося знятися з півфіналу?

  • Два розсічення ще не повністю загоїлися. Плюс ще до того були певні проблеми зі здоров'ям.

  • Взагалі, як тобі атмосфера змагань?

  • Дуже багато вболівальників, і це чудово. Зал так завзято підтримує кіровоградців, що емоції просто переповнюють під час поєдинку.

Разом із Вадимом Саласенком, якого тренує його батько Віктор Саласенко, ще кілька представників нашої області стали бронзовими призерами турніру пам'яті Віктора Звєрєва. Це вихованці Віктора Фесечка та Сергія Платонова Дмитро Підь у ваговій категорії до 75 кг та Ігор Гончаренко у вагової категорії до 81 кг. Тарас Неудачін із Олександрії, якого тренує Юрій Грінер, у 91+кг також пройшов до півфіналу, та, на жаль, поступився там. А у ваговій категорії до 56 кг зустрілися два кіровоградці, два партнери та друзі – вихованець Вадима Саласенка Андрій Семиволос та вихованець Віктора Фесечка Тамерлан Мірашов. Поєдинок був рівним, але вже після першого раунду Андрій знявся, і перемогу технічним нокаутом отримав Тамерлан Мірашов:

  • Дуже сильно хвилювався, адже виступаєш біля рідних стін, перед рідною публікою, і якось не хочеться їх підставляти, коли вони вболівають за тебе. Турнір мені надзвичайно понравився, організація просто на найвищому рівні. Я знав особисто Віктора Павловича Звєрєва, який був мудрим тренером та яскравою особистістю. Низький йому уклін, і, як кажуть, хай земля буде пухом. Я дуже довго йшов до цієї перемоги. Всюди, де міг, писав собі: «Твоя мета – це майстер спорту». І від нарешті цей день настав, я отримую це звання. Згадую свій перший поєдинок на цьому турнірі, він пройшов на одному диханні. Інший був важчим. Я дуже хвилювався, тож аж ноги почали підкошуватись, але переміг достроково у першому раунді. Третій бій був проти високого хлопця, але я пристосувався до його манери і здолав конкурента. Дуже сильно мені допомогли підказки тренерів, за що я їм вдячний. Фінальний поєдинок був проти товариша, друга. Але бокс – він такий. Поза рингом ми друзі, а на рингові треба боксувати та виборювати победу. Так сталося, що я цього разу виявився сильнішим, тож дуже радію з цього.

Андрій Семиволос – срібний призер турниру:

  • Перед фіналом я здолав трьох суперників. За жеребкуванням мені трапився такий важкий шлях, адже кожен із боксерів, проти яких я виступав, був майстром спорту. А у фіналі зустрівся із земляком Тамерланом Мірашовим. Я знявся після першого раунду через те, що готуюся до інших змагань, а цей турнір був можливістю ще раз перевірити власні сили. Тож для того, щоб не було розсічень та іншого роду травм, було вирішено не продовжувати бій.

  • Що це за змагання, до яких ти готуєшся?

  • Це чемпіонат України. Моя мета – виступити на чемпіонаті Європи та світу та потрапити до олімпійської збірної України. Зрозуміло, що не цього року, але далі, у майбутньому.

Крім того, на турнірі пам'яті Віктора Звєрєва був присутній старший тренер збірної України серед чоловіків до 22 років Сергій Лущенко:

  • Символічно, що у першу річницю смерті Віктора Павловича Звєрєва був організований турнір його пам'яті. Можу сказати, що рівень його справді високий. Хоча, в основному, участь у ньому беруть молоді спортсмени, проте вони вже мають титули не лише на внутрішній, а й на міжнародній арені. Також приємно, що перед турніром, завдяки федерації боксу України, федерації боксу Кіровоградської області, та й особисто людині, яка небайдужа до боксу і робить дуже багато чого доброго для розвитку цього виду спорту на Кіровоградщині, – Віктору Саласенку, ми провели навчально-тренувальний збір , на якому було понад 60 спортсменів Я думаю, що це лише перший крок для розвитку навчально-тренувальної роботи на Кіровоградщині. А цей турнір, згодом, можна буде вивести в ранг міжнародного класу А.

  • Ви як старший тренер збірної України когось підмітили для себе?

  • Зрозуміло, що на навчально-тренувальний збір викликалися спортсмени, які є у резерві збірної України. Це був один із етапів підготовки до чемпіонату України серед чоловіків до 22 років. Крім того, ми готуємось до чемпіонату світу серед студентів.

  • Ви особисто знали Віктора Звєрєва? Що то був за чоловік?

  • Мені пощастило працювати разом із ним. Я, як молодий тренер, дуже багато чому навчився у досвідченого наставника. У складі збірних команд, з якими працював Віктор Павлович, були мої учні. Також ми кілька разів разом виїжджали на міжнародні змагання. Він був визначним тренером. Кожного року команда під керівництвом Віктора Павловича входила до трійки найкращих на чемпіонатах Європи, світу. Також спортсмени, які виходили з його молодіжної збірної, згодом без усіляких проблем закріплялися у дорослому боксі. Віктор Павлович залишився у нашій пам'яті як взірець порядності, людяності та професіоналізму. Це був видатний спеціаліст свого справи, який, на жаль, дуже рано пішов у вічність.

Переможцем у ваговій категорії до 91 кг став дніпровець Костянтин Пінчук. У Кіровограді він був на навчально-тренувальному зборі, а тепер узяв участь у нашому турнірі:

  • Турнір пройшов на найвищому рівні, величезна благодарність організаторам. Для хлопців це такий великий досвід, для мене у тому числі. Особливо я провів три поєдинки. Кожен бій був нелегким, довелося виявити свої найкращі якості. Але було дуже приємно боксувати тут, бо з Віктором Павловичем ми довгу годину працювали, він для мене багато чого зробив. Відчувалася його душа на цьому турнірі, від того, можливо, було трохи легше боксувати.

  • У фіналі ви перемогли технічним нокаутом…

  • Так. Суперник був із міста Бровары. Ми з ним уже неодноразово перетиналися на різноманітних турнірах. Зокрема, у фіналі чемпіонату України, коли я також здобув перемогу. Сьогодні я налаштовано йшов до свого успіху, довелося, мабуть, десь і побитися, десь показати, що я сильніший. Можливо, далася взнаки його травма. Не знаю, загалом, чому він знявся. Але я був упевнений у своїй перемозі.

Також, на турнірі пам'яті свого чоловіка присутня дружина Віктора Звєрєва Світлана:

  • Дуже приємно від того, що проходить турнір пам'яті Віктора Павловича. Прекрасна організація, високий рівень боксерів, учасники з усієї України. Росія вдячна за це. Я думаю, Віктор Павлович зараз також спостерігає за цим турніром і йому приємно, що його пам'ятають.

  • Розкажіть про Віктора Павловича як про чоловіка, як про тренера.

  • Він був добрим спортсменом, але коли перейшов на тренерську ниву – для нього це стало сенсом життя. Він дуже любив своє діло. Багато сил та знань вкладав у своїх хлопців. Спілкувався з ними не лише про спорт, а й на різні теми, тож навчавши своїх вихованців долати як спортивні, так і життєві труднощі. Тож можу сказати, що для них Віктор Павлович був ще й наставником у житті. Його дуже сильно цінували, від як підтвердження – такі чудові змагання.

  • Він змусив вас покохати бокс?

  • Я його не те, щоб покохала, я просто завжди була в курсі того, що відбувається. Я знаю багатьох українських тренерів, мене багато хто знає, ми з ним як би разом пройшли все це. Його життя та моя життя переплелися. Наші внуки тепер у боксі, чого він дуже хотів. Від вони й пішли дідовими стежками. І я думаю, дідусь із небес зараз пишається своїми внуками.

Сергій Цигульський, "Спортревю NEW"

Read 1067 times

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha