Вход или Регистрация | Забыли пароль? |

Футбол Баскетбол Бейсбол Легкая атлетика ФСО Спартак Олимпийские игры


Наші олімпійські підсумки

Своїми враженнями від Юнацьких Олімпійських ігор в Буенос-Айресі поділилися бронзовий призер змагань Олег Дорощук, наставник нашого медаліста Геннадій Здітовецький, тренер Ярослава Ткача, який посів 11-те місце в багатоборстві в спортивному скелелазінні, Микола Побережець та спортивний журналіст Юрій Ілючек.

Летние Олимпийские игры 2018
Кадр дня Спортрепортер
Лучший кадр вчерашнего матча


    Лента новостей

10 Декабря 2018

Система Gidrolock в Кировограде

Пятница, 11 Март 2016 12:06

Остання учасниця Олімпійських ігор з Кіровограда

Автор 
Оцените материал
(2 голосов)

Участь в Олімпійських іграх — це найвища мета для будь-якого спортсмена високого класу. І серед спортсменок Кіровоградщини в різні роки цієї мети досягали гімнастки Світлана Зелепукіна, Тетяна Ярош,  Ольга Тесленко і плавчиня Інна Нікітіна. А ще одна вихованка СДЮСШОР “Надія” Валентина Голенкова на даний момент є останнім представником нашої області, кому пощастило змагатися на Олімпіаді. Отже, відзначаючи Міжнародний жіночій  день, газета «Спортревю NEW» розповідає про спортсменку, яку не лякали, а лише загартовували труднощі, і яка вперто й наполегливо йшла до своєї спортивної мети.

У спортивну гімнастику Валентину Голенкову привів дідусь, коли їй було 5 з половиною років. Але історія склалася так, що Валя вийшла разом із мамою в місто, щоб придбати газету. У центрі вони зустріли кіровоградську чемпіонку світу Олесю Дудник, яка запропонувала мамі майбутньої учасниці Олімпійських ігор віддати свою доньку на спортивну гімнастику. Близько року Валентина займалася під керівництвом Олесі Віталіївни, а коли та поїхала працювати за кордон, то Валю перевели в групу до Світлани Скрипчук і Олени Мащенко, з якими й було пройдено весь непростий, але яскравий спортивний шлях.

  • Займатися було абсолютно не важко, гімнастика сподобалась одразу ж. Спортивна гімнастика, це взагалі, повноцінний розвиток дитини. Це і координація тіла, це і найкращий спосіб позбутися сколіозу, вирівняти  стопи, якщо є така проблема, за допомогою гімнастичних вправ. Можна просто набути гарної фігури. Деякі дітки зараз і займаються саме з цією метою. Не обов`язково займатися професійно, можна просто зміцнити своє здоров’я — розповідає Валентина Голенкова.

Як згадує Світлана Скрипчук, у Валі виявлялося бажання чомусь навчитись, у неї горіли оченята. Вона була така швиденька, легенька, маленька, тому вона виділялася з-поміж інших дітлахів. А ще вона була дуже дисциплінованою, не пропускала жодного тренування з неповажної причини.

Дідусь нашої героїні  був акробатом, займався спортом, тому не дивно, що саме він приводив і забирав маленьку спортсменку з тренувань. Дідусь хотів, щоби його онучка теж займалася спортом, була здоровою, хоча найбільше він прагнув, аби Валя взяла участь в Олімпійських іграх. І мрію свого дідуся Валентина втілила у життя. Та про Олімпіаду пізніше.

Перші успіхи до юної гімнастки прийшли вже у шестирічному віці. Тоді на обласних змаганнях, що проходили у Кіровограді, Валя посіла четверте місце, від чого дуже  засмутилась. Але не склала зброї і продовжила готувати себе до кращих результатів.

Та, на жаль, у сім років спортсменка зазнала серйозної травми, вона зламала лікоть, і майже півроку взагалі не тренувалась. Але велика підтримка для дівчинки була з боку родини. Тато й мама були абсолютно не проти того, що Валя займається спортивною гімнастикою, незважаючи на достатньо важке пошкодження. Та все ж, коли в тебе є мрія, то ніякі проблеми не можуть зупинити.

  • Уже в дев’ять років я побувала на базі у Конча-Заспі, побачила, як там тренуються професіонали, учасники Олімпіад, чемпіонатів світу та Європи. Я теж хотіла стати, як вони, я цього прагнула, і, думаю, поступово вийшла на їх рівень, — продовжує свою розповідь Валентина.

 

  • Валя брала участь у всіх юнацьких стартах. Я пам’ятаю юнацькі ігри, що проходили у Донецьку, де Валентина стала призеркою, потім були молодіжні ігри. І, звичайно, її помітили у збірній України. Завдяки повній підримці Олега Соколовського, який на той час очолював СДЮСШОР “Надія”, ми мали можливість виїздити на збори в Конча-Заспу і різноманітні змагання. Отже, набравшись необхідного змагального і тренувального досвіду, Валя спочатку  потрапила до резерву, а вже потім і до основи збірної Уккраїни, — розповідає тренер Валентини Світлана Скрипчук.

 

За свою кар’єру Валентина Голенкова здобула багато титулів. Серед них — звання абсолютної чемпіонки України, чемпіонки України у вільних вправах та вправах на колоді, неодноразової володарки Кубку України, який традиційно проходить у Конча-Заспі. Але для Валентини все ж легше було виступати у рідних стінах.

  • Тут була величезна підтримка для мене від глядачів, від залу. Мені було дуже приємно. А хвилювання мені навіть допомагало. Взагалі я дуже вперта, вимоглива до себе й наполеглива. Ці якості посприяли тому, що я стала тим, ким стала, — ділиться своїми думками Валя.

Хоча її тренер Світлана Скрипчук відзначила, що Валі легше було виступати на виїзді. Вона більш розкуто себе відчувала в інших містах. Тут перед Валентиною була велика відповідальність. Вона розуміла, що на неї приходять подивитися глядачі, від неї чекали перемоги. Але незважаючи на значне хвилювання, саме в Кіровограді талановита гімнастка здобула більшість своїх титулів.

Безперечно, приємно Валентині було виступати на міжнародних змаганнях, коли повболівати за гімнастів збиралися повні зали, цілі палаци спорту. Але зрозуміло, що за кордоном кращі умови, більше фінансування. У залах є помости, трибуни, загалом, місця для глядачів. Із теплотою Валя згадує гімнастичний зал у французькому місті Метц, де вона проходила збори напередодні одного з чемпіонатів України. Спортсменка говорить, що до тієї зали заходиш, і в тебе одразу ж виникає величезне бажання тренуватися. Там і м’яка доріжка, і зовсім інший гімнастичний килим, і бруси над м’якими матами, на які можна спробувати зробити новий зіскок. Якщо там навіть на шию впасти, то пошкодження можна уникнути.

На міжнародній арені Валентина Голенкова брала участь у турнірі French classic в США, де здобула перше місце у багатоборстві, друге місце на брусах та у вільних вправах. Загалом на тих стартах Валя, можна сказати, здобула всі можливі медалі. Стати чемпіонкою Європи та світу Валі заважало хвилювання. Усе ж таки на внутрішній арені —це одне, а на світовій — зовсім інше. Також, звичайно, зовсім інший рівень конкуренції, адже умови, в яких тренувалися діти з інших країн, були набагато кращими за ті, в яких тренувалася наша гімнастка.

  • На свої умови підготовки я скаржитись не буду. Практика показує, що та ж Лілія Подкопаєва в подібних умовах стала олімпійською чемпіонкою. На чемпіонатах Європи і світу мені не вистачало ще й фарту, — розповідає Валентина Голенкова.

Окремою сторінкою в кар’єрі спортсменки є її участь на Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні.

  • Після чемпіонату світу 2007 року я реально відчула, що Валя може стати учасницею Олімпіади. Вона дуже добре влилась у команду, і я розуміла, що моя підопічна серйозно може претендувати на путівку в Пекін. Хоча конкуренція була дуже серйозною, — пригадує Світлана Скрипчук.  

Дуже хорошою була та збірна України, яка посіла у підсумку загальнокомандне 11 місце. Хоча за потенціалом та команда могла посісти десь п’яте місце. На медалі можна було замахнутися, лише якщо дуже сильно пощастить. У складі збірної були чемпіонка світу у вправі на колоді Ірина Краснянська, чемпіонка Європи у багатоборстві Аліна Козич, а ще талановиті Марина Проскуріна, Дар’я Згоба, Анастасія Коваль і, звісно, Валентина Голенкова. Це були перші Олімпійські ігри для нашої 16-річної гімнастки. Вона дуже сильно боялася, хвилювалась, адже навіть порівняно з чемпіонатами Європи та світу — це ще вищий рівень.

  • Зі мною такого ще ніколи не було. Я дуже сильно хвилювалася, мене аж трясло всю всередині. Виконуючи вправи на колоді, я впала, і хоч зал  підтримував мене, все ж до такого галасу я не звикла. Було надзвичайно складно. Але після першої вправи хвилювання трішки зникло, вільні вправи я виконала добре, бруси добре, загалом, далі виступила дуже непогано, — пригадує Валентина.

Після Китаю особливого бажання поїхати на ще одну Олімпіаду у Валентини не було. Узагалі, вона ще після пекінських стартів хотіла завершувати кар’єру. Адже відчувала моральну, фізичну та психологічну втому. А в 2010-му році кіровоградська гімнастка отримала серйозну травму спини, але знову проявила свій характер. Валя відновилася, вперто тренувалась і на чемпіонаті України у 2013 році посіла друге місце, що  було маленьким подвигом. А зі спорту Валентина пішла після того, як взяла участь у Всесвітній Універсіаді  2013 року  в Казані.

  • На той час я втомилася від травм, тренувань і навіть змагань. Адже  займалася гімнастикою 16 років. У 21 рік я завершила свою кар’єру. Для гімнастики цей вік уже є пенсіонерським, — із посмішкою на обличчі розповідає Валя Голенкова.

Тренер гімнастки Світлана Скрипчук вважає, що Валентина ще могла виступати декілька років на найвищому рівні. Адже у планах була й Олімпіада 2012 у Лондоні, куди Валя могли спокійно потрапити. Та травма спини все-таки була вирішальною у подальшій долі спортсменки. Хоча гімнастка й лікувалась, та все ж великих навантажень уже витримати не могла.

  • Ми вдвох прийняли рішення, що все ж таки здоров’я важливіше. У неї ще все життя попереду. Аби не такі відчутні болі, вона могла продовжувати свою кар’єру, — зазначила Світлана Скрипчук.

Також дуже важко було поєднувати навчання у школі та тренування. Валентина дуже засмутилась із того факту, що  свого часу не склала ЗНО, через що не мала змоги вступити до факультету фізичного виховання КДПУ ім. В. Винниченка. Валя  пішла вчитися до Олександрійського педагогічного коледжу, звідки потім повернулася до Кіровограда й одразу вступила на третій курс факультету фізичного виховання нашого педуніверситету. Нині Валя навчається на п’ятому курсі. Свого часу вона навіть встигла попрацювати вчителем фізичної культури у п’ятій гімназії (протягом дев’яти місяців). Перед тим працювала  в обласному відділені НОК України. Можна сказати, що наша героїня шукала свій шлях після спорту. Але довго жити без улюбленої гімнастики не змогла і все ж таки повернулась у рідну СДЮСШОР “Надія”. Тут, де все таке з раннього дитинства знайоме. В групі ЗТУ Світлани Куценко, куди прийшла замість ще однієї учасниці Олімпійських ігор Ольги Тесленко, яка поїхала працювати до Беларусі,  тепер уже Валентина  пробує краще  реалізувати себе, вже як тренер.  

  • Валя, коли повернулася до спортивної школи «Надія», була засмучена тим фактом, що не буде працювати у наші бригаді. Вона дуже цього хотіла, але я відповіла їй, що вона з нами дуже достойно пройшла спортивну кар’єру, а тепер повинна шукати себе, — відзначила Світлана Скрипчук.

На думку Валентини Голенкової, зараз цілком реально виховати нового учасника Олімпійських ігор. Головне — це бажання дитини. Але без належних умов для тренувань, підтримки батьків, тренерів, школи, влади тощо —досягнути такого успіху майже неможливо.

На завершення нашої розмови, Валентина привітала усіх жінок зі святом 8-го березня:

Бажаю усім здоров’я, щастя, вдачі, кохання, хай усе у всіх буде добре, хай завжди буде радість на серці, і нехай Господь Бог усім допомагає.

 

Сергій Цигульський, Юрій Ілючек, “Спортревю NEW”

 
Прочитано 658 раз

Добавить комментарий

Правила добавления комментариев


Защитный код
Обновить