Перенесена на добу через морози, що насуваються, гонка принесла срібний успіх українській команді!!!
Гонка ніби розтягнулася на цілу вічність: починалася при світлі сонця, закінчилася - під наглядом місяця, що яскраво світить. Так само мінливим був і характер естафети.
Початок для нашої збірної вийшов дуже вдалим, навіть незважаючи на те, що Ірина Варвинець на своєму першому етапі, що став уже традиційним, двічі використовувала запасні патрони. Але те, що було втрачено на рубежі, Іра відігравала ногами, і на передачу прийшла друга, лише за чотири секунди слідом за лідером швейцарської команди Селіною Гаспарін.
Далі естафету прийняла Наталя Бурдига і вже в лежанні мало не втратила шансів на високе командне місце: після п'яти пострілів залишалися незакритими три мішені. Але, як і у випадку з Олександром Жирним у чоловіків, Бурдига впоралася з нервами та уникла штрафного кола. Щоправда, це було вже лише сьоме місце та півхвилини відставання від німкені Луїзи Куммер. Але на стійці Наташа відпрацювала набагато якісніше, а на дистанції ще й порадувала непоганим ходом, прийшовши на передачу четвертою все в тій же півхвилі, але вже від іншого лідера - росіянки Катерини Юрлової.
За долю третього етапу українські вболівальники мали обґрунтовані побоювання, хоча статус олімпійської чемпіонки мав, навпаки, вселяти впевненість. Але Юлія Джима раніше на цьому етапі була далека від своїх найкращих кондицій, та й місце в естафеті здобула лише за пару годин до перегонів, замінивши Яну Бондар. Але командний дух Юлій був підтриманий на всі сто! Джима допустила лише один промах, блиснувши найкращою стріляниною в нашій команді. І хоча на дистанції боротися у швидкості з тією ж Габріелою Соукаловою їй було складно, перед останнім етапом Україна залишалася четвертою за 30 секунд позаду лідера. До речі, на першій позиції знову відбулася зміна: уперед вирвалася збірна Чехії – і це після того, як на другому етапі Люсія Храватова йшла на штрафне коло!
Доля перегонів для української збірної, як завжди цього сезону, опинилася в руках капітана Олени Підгрушної. Початок етапу Олена пройшла досить спокійно: відставання від лідерів зростало. А після того, як Підгрушна використала два додаткові патрони у лежанні і вийшла на дистанцію п'ятою, перспективи у боротьбі за медаль здавалися примарними. Посилилося це враження після того, як стійку Олена закрила лише третім запасним патроном! Благо росіянка Катерина Шумилова, яка йшла попереду, вирушила на два кола штрафу, тому основною суперницею – за бронзу була полька Крістіна Гузік, яка втекла на шість секунд від українки.
Але капітан вже на перших сотнях метрів фінального кола дістала суперницю і разом вони почали стрімко наближатися до німкені Каролін Хорхлер, яка на виході зі стадіону випереджала Підгрушну на 30 секунд! Як показала практика, навіть такий гандикап не є непереборним для нашого фінішера! Дуга Олени та Христини, що підганяли і українські, і польські тренери, летів, немов на крилах, причому провідну роль тут постійно грала українка. І на коротку фінішну пряму три суперниці вийшли вже практично одночасно! І вже в фінішному створі Підгрушна зуміла не просто зійти на подіум, а й вирвати для команди срібну нагороду!
Браво, Олено! Браво, командо! Останній старт перед чемпіонатом світу завершився гучним акордом!
У цьому суперництві без медалі залишилася польська збірна та Крістіна Гузік, яка вийшла на фінішний відрізок на найменш вигідній позиції.
Прекрасний фініш української команди приніс одразу кілька бонусів. По-перше, у заліку естафет наша команда вийшла у лідери! Нехай перевага над збірними Італії, Чехії та Німеччини – суто символічна, але на чемпіонаті світу Україна стартуватиме під першим номером! Крім того, зміцнилися позиції наших дівчат у Кубку націй: хоча тут ми поки що продовжуємо йти п'ятими, але відставання навіть від другого місця цілком можливо ліквідувати: 105 балів.
У перегонах найсильніших біатлоністів настає перерва до початку березня, коли в норвезькому Холменколлені розпочнеться головний старт сезону – чемпіонат світу.
1. Чехія (1+14) 1:07:11.0
2. Україна (0+12) +25.2
3. Німеччина (1+7) +25.4
4. Польща (0+7) +26.0
5. Італія (1+12) +47.5
6. Франція (1+13) +48.2
7. Росія (2+8) +53.2
8. Швеція (0+5) +55.7
Трохи дивні враження залишила чоловіча естафета у Преск-Айлі. Гонка виявилася позбавлена не лише окремих сильних виконавців, а й цілих команд: чехи через хворобу Ондрея Моравця не зуміли зібрати склад із чотирьох осіб, а шведи заявилися, але не вийшли на старт. Через нестабільні склади більшості збірних естафета вийшла досить сумбурною, але по-своєму інтригуючою.
Так само неоднозначним вийшов і виступ української команди. З одного боку, досить невдала стрілянина: жоден із восьми рубежів нашими хлопцями не було пройдено без запасних патронів. Можливо, це пояснюється важким підходом до стадіону – проблеми з точністю зазнавала більшість команд, а швейцарці встановили серйозний орієнтир, лідируючи на середині естафети, виявилися 13-ма із вісьмома (!) колами штрафу. З іншого боку, українська команда показала найкращий естафетний результат, виступаючи не в оптимальному складі, хоч гонка у виконанні номінального резервіста Дмитра Русінова залишила сприятливе враження.
Старт для нашої команди видався непоганим: Сергій Семенов обійшовся на кожному з рубежів одним запасним патроном і свій відрізок пройшов шостим, всього за 10 секунд від другого місця: лідер гонки, німець Ерік Лессер далеко відірвався від переслідувачів.
Потім настала черга Артема Пріми, і на другому етапі складнощів у стрільбі було дещо більше. Але Артем, хай і не бездоганно, але досить впевнено закривав мішені, щоразу використовуючи два зайві постріли. При цьому на останньому колі він поборовся з білорусом Дмитром Дюжевим та передав естафету восьмим. На цей момент Андреас Бірнбахер уже втратив лідерство збірної Німеччини, а вперед на півхвилини (!) вирвалася команда Швейцарії, в якій дивовижну готовність продемонстрував Беньямін Вегер.
Третій етап додав інтриги гонці – Швейцарія прогнозовано випала з-поміж лідерів, а на перші позиції вийшли норвежці та росіяни, яких представляли Йоханнес Бе та Дмитро Малишко. В українській естафеті дебютував Дмитро Русинов, для якого ця гонка стала лише четвертою у нинішньому сезоні Кубка світу. Але до цього Діма отримав добрий, у тому числі переможний, естафетний досвід на Кубку IBU, що допомогло і сьогодні: скориставшись сумарно трьома запасними патронами, Русінов підняв команду ще на одну позицію – перед останнім етапом Україна стала сьомою.
На фінішному відрізку у нас також був дебютант: Олександр Жирний уперше був випробуваний у ролі фінішера. І вже у лежанні Сашко серйозно змусив похвилюватися вболівальників: єдиний раз за гонку команда стала на межі штрафного кола. Але Жирний справився з нервами, і з честю вийшов із ситуації «три на три». На стійці теж було непросто, бо одразу три команди претендували на те, щоб обійти нашу збірну, але тут все обійшлося однією перезарядкою, і фінішний відрізок Сашко вже пройшов спокійно.
А перемогла – досить прогнозовано – збірна Норвегії, в якій головну роль зіграли брати Бе, які прилетіли спеціально на американський етап. Фінішер скандинавської естафети Тар'єю не дав жодного шансу суперникам і на фініші на півхвилини випередив найближчих переслідувачів, якими стали французи.
Найцікавіша боротьба розгорнулася за бронзу. Максим Цвєтков, який вийшов на останнє коло фаворитом у цьому змаганні, не витримав темпу гонки і пропустив на подіум команду Німеччини. А у фінішному створі ледь не залишив росіян і без «дерев'яної медалі», лише у фотофініші випередивши американця Шона Доерті.
У Кубку націй наша збірна повернула собі сьому позицію, скориставшись відсутністю чеської команди. Але відставання від американців, що йдуть шостими, обчислюється 123 балами. А збірна Норвегії після перемоги ще більше зміцнила своє лідерство: тепер вони випереджають збірну Німеччини на 356 очок.
1. Норвегія (0+7) 1:09:12.8
2. Франція (0+2) +30.1
3. Німеччина (0+11) +42.6
4. Росія (0+7) +48.3
5. США (0+9)+48.3
6. Італія (0+12) +1:34.8
7. Україна (0+13) +2:27.4
8. Білорусь (3+12) +3:03.1
Джерело - Федерація біатлону України