Останні новини

Середа, 22 січня 2014 13:26

"Білі не вміють стрибати"

Автор: 
Rate this item
(11 votes)

Обіцяна нашим читачам розмова з американськими легіонерами БК «Кіровоград» Деймондом Деандре Мейсом і Дароном Куінтреллом Томасом, яких партнери по команді звуть просто Дре і Кью, почалася саме з найпопулярнішого фільму, назва якого винесена в заголовок цього матеріалу. Цей фільм, знятий 1992-го року режисером Роном Шелтоном з Вуді Харрельсоном і Уеслі Снайпсом у головних ролях, досі, на думку багатьох глядачів і фахівців, залишається однією з найкращих картин, присвячених баскетболу.

До речі, цей фільм має ще й іншу назву «Баскетбол – гра для чорних», і весь сюжет будується на конфлікті двох найталановитіших гравців – білого та афроамериканця, які, об'єднавшись в одну стрітбольну команду, досягли приголомшливого успіху, але залишилися кожен при своїй думці. . Так ось наші американські хлопці, які також дуже різні (Дре - імпульсивний балагур, який говорив багато і часто жартував, а Кью - спокійний і врівноважений, що роздумує над кожним питанням. - Авт.), відразу ж підтвердили, що відносять саме цей фільм до числа своїх найулюбленіших. Звичайно, виходячи з цього, перше питання, яке, як і всю нашу бесіду, із задоволенням погодилося перекласти капітан нашої команди Стас Овдєєнко, просто напрошувалося.

- Хлопці, ви справді вважаєте, що білі не вміють стрибати?

Д.М.: – Ви знаєте, здебільшого справді не вміють. Але дехто може і здивувати.

К.Т.: – Якщо говорити про білих гравців, то єдиний, кого можу виділити – це Ларрі Берд. Хоча ні. Є ще Джеррі Вест, силует якого розміщений на емблемі НБА.

- Напевно, я не помилюся, коли скажу, що у вашій країні найпопулярнішими видами спорту є американський футбол, бейсбол та баскетбол. Яке місце у цій трійці ви відводите баскетболу та хто вплинув на ваш баскетбольний вибір у дитинстві?

Д.М.: – Я вважаю, що бейсбол – це спорт номер один, а баскетбол та американський футбол за популярністю все ж ділять друге та третє місця. У цьому плані багато залежить від регіонів. Я був не таким здоровим і потужним, щоби піти займатися футболом. І ще я не люблю, коли на вулиці спекотно, і волію грати в залі, де погодні умови не можуть відіграти жодної ролі. Та й у футболі грають у масках та шоломах, а я волію, щоб уболівальники бачили моє обличчя. На мій вибір вплинув бойфренд сестри, який захопив мене чудовою грою. Спочатку ми грали самі по собі, де тільки можна. Серйозно ж я почав займатися у секції з тренером із 9-ти років і потім жодного разу про це не пошкодував.

К.Т.: – Американський футбол я б поставив на перше місце, а баскетбол, на мою думку, все ж таки випереджає бейсбол. Я у 13 років віддав перевагу баскетболу самостійно, оскільки знав, що це допоможе мені надалі здобути безкоштовну освіту. Я розумів, що, якщо серйозно і наполегливо тренуватимуся, то зможу вступити до кращого університету.

- Кілька слів про ваші американські баскетбольні успіхи.

Д.М.: – Ви, напевно, знаєте, що система змагань у чемпіонаті NCAA (Національна Асоціація студентського спорту, до якої входить 1281 різна організація, що організовує спортивні змагання у коледжах та університетах США та Канади. – Авт.) дуже заплутана та складна . Щоправда, вона дає можливість маленьким командам досягати успіхів. На жаль, ми з К'ю великими здобутками похвалитися не можемо, хоча індивідуальні показники у нас були непогані.

- Скільки всього студентських команд у США?

Д.М.: – NCAA поділяється на перший, другий та третій дивізіони. Перший дивізіон суттєво перевершує другий і третій за рівнем результатів, фінансування та серйозності ставлення спортсменів до тренувань. Хоча я б не сказав, що всі університети першого дивізіону сильніші і престижніші за університети другого і третього. Так ось у першому дивізіоні 330 команд. У другому дивізіоні 24 конференції. У кожній із них у середньому по 16 команд. Отже, лише 300 колективів. Адже є ще третій дивізіон. І там команд десь 300. Виходить, у всіх дивізіонах близько 1000 команд.

- І все-таки розкажіть коротко про систему визначення переможця у чемпіонаті NCAA.

К.Т.: – Оскільки я лише торік закінчив університет, то мені це простіше зробити. Отже, у головному дивізіоні грають 346 команд, розбитих на 31 конференцію. При цьому у плей-офф пробиваються лише 68 команд. І не дуже важливо, як ти виступаєш у регулярному чемпіонаті. Головне – перемогти у турнірі на виліт у своїй конференції, а це лише одна десята від матчів усього регулярного сезону. Таким чином, у плей-офф потрапляє 31 команда. 37 решти учасників плей-офф відбираються спеціальним комітетом, який враховує успіхи команд у регулярному сезоні, кількість та якість їх перемог та середню силу їхніх суперників у конференції. Ці 68 команд «розсіюються» за регіональною ознакою на чотири дивізіони плей-офф, переможці яких зустрічаються у підсумку у фіналі чотирьох. У кожному із цих дивізіонів грають шістнадцять команд. А найгіршим у кожному дивізіоні доводиться для рівного рахунку команд грати один з одним у кваліфікаційному раунді. Цей раунд називається First Four - за кількістю матчів, які в ньому проводяться. Ну що, голова у вас не закружляла і я вас не сильно заплутав? Насамкінець скажу, що оскільки команди з різних конференцій досить рідко грають одна з одною в ході регулярного чемпіонату, то реальну їхню силу оцінити фактично неможливо, і плей-офф приносить дуже багато несподіваних результатів.

- Як вам вдавалося поєднувати заняття спортом та навчання?

К.Т.: – Було складно спочатку. Домашнє завдання де тільки не доводилося робити: у готелі, літаку, автобусі. У мене ще й спеціальність була складна: психологія. Багато хлопців, які займалися спортом, намагалися вибрати собі спеціальність легше. Інакше впоратися з усім дуже складно, і не у всіх хлопців це виходить. Але нічого, у мене все вийшло.

Д.М.: – Знову ж таки, багато залежить від викладачів, з якими мені пощастило. Щоправда, поблажок не робили, але завжди з розумінням до мене ставилися і давали можливість відпрацьовувати пропущені заняття. Щоправда, зустрічаються і такі професори, яким абсолютно байдуже, що, крім навчання, ти займаєшся спортом. Вони відразу попереджають, що якщо не встигатимеш, то в тебе можуть виникнути великі проблеми.

– А спортивна стипендія допомагала?

К.Т.: Ще як! Спортивна стипендія включала все. Проживання, харчування та спортивне екіпірування.

- Чому студентський баскетбол у США користується такою шаленою популярністю і навіть не поступається професійному?

Д.М.: - Жоден матч не обходиться без засобів масової інформації. Ігри завжди дуже цікаві, телебачення всю цю справу розкручує. Трибуни завжди переповнені. Ну і, звичайно, сам інтерес до баскетболу у нас дуже високий. Якщо ви зупините людину на вулиці і запитаєте про баскетбол, то в 99 відсотках зі 100 вам все розкажуть. Не відповість хіба що турист.

- Чи стимул займатися спортом у студентські роки?

Д.М.: - Зрозуміло. Багато хлопців після закінчення університету укладають контракти з професійними клубами. Постійні змагання, виїзди дозволяють спортсменам заявити про себе, на них починають звертати увагу ще під час навчання. Якщо бачать, що хлопець талановитий, його відразу ж відзначають.

К.Т.: – Щоправда, для багатьох хлопців спортивна кар'єра закінчується із закінченням університету. Не всім виходить стати професіоналами. Компанії, які є потенційними роботодавцями для студентів, найактивніше приймають на роботу хлопців, які займалися спортом. Спортсмени знають, як правильно і наполегливо працювати, вони більш зібрані та виконавчі. Тож заняття спортом сприяють подальшому працевлаштуванню.

– А в НБА пробитися дуже складно?

Д.М.: – Скажу, що у студентському баскетболі ти проходиш чудову школу та міцнішаєш фізично та морально. Слабаків та невміх там не тримають. Але наполегливості та фізичних даних для НБА, виявляється, недостатньо. Потрібно мати чудову індивідуальну техніку, мати відмінну статистику, якомога частіше потрапляти в різні рейтинги і, головне, постійно бути на увазі телебаченням і пресою. Найчастіше на драфт НБА потрапляють не найкращі гравці, а найрозкрученіші та найпопулярніші у вболівальників та фахівців. У НБА своя політика та свої погляди на підвищення популярності.

- Дре, ти пограв у кількох країнах. Який чемпіонат ти зміг би виділити?

Д.М.: – Мені цікаво було у Фінляндії, де я грав минулого сезону. Там у нашій, та й інших командах роблять ставку на американських хлопців, і це робить чемпіонат цікавим та конкурентним.

– А як вам рівень української вищої ліги?

Д.М.: – Я скажу, що українські гравці за рівнем майстерності сильніші, ніж фінські баскетболісти, і це робить ваш чемпіонат сильнішим. Щодо самого турніру у вищій лізі, то у нас є кілька досить серйозних суперників, яких обігравати дуже нелегко. Думаю, що у другому колі, оскільки всі команди вже один одного вивчили, все буде ще конкурентнішим та цікавішим. А далі у плей-офф кожен вже покаже все, на що він здатний.

К.Т.: – Я згоден із Дре. Але хочу додати, що не розумію: чому деякі складнощі нам створюють судді? Але нічого, ми справляємось і з кожною грою діємо все краще.

- Як ви опинились у БК «Кіровоград», хто цьому посприяв і чи знали до переходу до нашого клубу щось про наше місто та Україну?

К.Т.: – Я нічого не знав про вашу країну. Але мене підкупили наполегливість та цілеспрямованість керівництва кіровоградського клубу, яке виявило серйозну зацікавленість у тому, щоб я грав у цій команді. Я й опинився тут трохи пізніше за Дре тому, що в мене були інші європейські варіанти. Але, детально все зваживши, віддав перевагу саме БК «Кіровоград». Мене залучили високі цілі та чудові перспективи.

Д.М.: – Мого агента дуже добре знає коуч БК «Кіровоград» Ігор Чигринов. Саме Ігор Миколайович наполіг на моєму переході та намалював найкращі перспективи. Дуже сподіваюся, що ми виграємо цей чемпіонат, а наступного сезону я зможу спробувати свої сили вже в українській суперлізі. А Україна для мене була незнайомою країною.

- Чи не бентежило те, що грати доведеться саме у вищій лізі?

Д.М.: – Я чудово знав про це. І саме це мене привабило. Я тут краще дізнаюся про український баскетбол і зможу через перемоги та складнощі за спортивним принципом довести, що гідний грати у суперлізі.

К.Т.: – Це мій перший сезон за океаном, і я радий, що саме тут набуваю безцінного досвіду. Я ще молодий, дуже амбітний і хочу разом зі своєю нинішньою командою перемагати та рухатися вперед.

- Умови, які вам запропонували у Кіровограді, влаштовують?

Д.М.: – Ви знаєте, в Україні мені надали навіть кращі умови, ніж раніше були в інших країнах. Я радий, що тут можу повністю зосередитись на грі та не думати ні про що інше.

К.Т.: – Мене також у Кіровограді все абсолютно влаштовує.

- Як ви проводите у нашому місті вільний від ігор та тренувань час?

Д.М.: – Нам дуже подобається відвідувати паб «Черчілль», суші-бар одразу за мостом неподалік спортивної зали, а також піцерію «Імперія».

К.Т.: Коли знаходимося вдома, то спілкуємося з родичами по скайпу або дивимось кінофільми.

- Які ваші неспортивні уподобання та інтереси?

Д.М.: – Люблю багато співати, але лише вдома. А з музики віддаю перевагу репу. Ще у вільний час граю на віолончелі. (Тут я попросив Стаса Овдєєнка ще раз уточнити сказане Дре. – Авт.). Ех, не вдалося вас підкорити. Жартую, звісно.

К.Т.: - Я абсолютно серйозно вмію грати на піаніно. І якщо з'являється можливість, можу трохи пограти. А в навушниках та вдома у мене найчастіше звучить музика реггі.

- Ваші кумири у житті та у спорті?

Д.М.: – Ви знаєте, поза спортом особливо виділяти нікого не буду. А серед баскетболістів все ж таки назву Аллена Айверсона.

К.Т.: – Я нікого особливо не ідеалізую. А мій улюблений гравець – Леброн Джеймс.

- У нас є легенда, що в Кіровограді з давніх-давен живуть найкрасивіші дівчата. Ви це помітили?

Д.М. (Усміхаючись): – Якщо це так, то нехай мені покажуть їх на вулиці. Особисто я таких поки що не зустрічав.

К.Т.: – Напевно, у нас є просто інші поняття про красу.

- Повернімося до вашої спеціальності, яку отримали після закінчення університету. Чи подумуєте після завершення баскетбольної кар'єри застосувати отримані знання на практиці?

К.Т.: – Моя спеціальність – психологія та спілкування. І я не виключаю, що після баскетболу працюватиму у цій сфері.

Д.М.: – Істориком я зможу працювати в музеї, де ночами блукають приведення. Але я волію грати в баскетбол.

– Наскільки довго плануєте грати за БК «Кіровоград»?

Д.М.: Це залежить від багатьох факторів. Хотілося б провести тут якнайбільше сезонів і всерйоз заявити про себе в українській суперлізі.

– Ми тут для того, щоб виводити кіровоградський клуб на новий рівень. І ні про що інше поки що не думаємо.

- Чи готова наша команда у нинішньому складі грати у суперлізі?

К.Т.: – Ми дивимося чимало матчів суперліги. Впевнений, що наша команда могла бути там у середині турнірної таблиці. Якщо ж посилити деякі позиції, то могли б боротися за вищі місця.

Д.М.: – Немає межі досконалості, і зрозуміло, що можна посилюватися до безкінечності. Але якби я посилював нашу команду для успішної гри в суперлізі, то запросив би сильного українського центрового та ще одного американця. Але поки ми граємо у вищій лізі, потрібно повністю зосередитися на тому, щоб виграти цей чемпіонат. Думаю, К'ю зі мною погодиться, що ми не для того перебуваємо тут, щоб програти.

К.Т.: – Якими б сильними не були суперники, скільки зусиль вони не докладали б і як би нам не заважали судді – ми просто повинні перемогти. Інакше нас не зрозуміють наші чудові вболівальники, і ми засмутимо та підіб'ємо керівництво клубу, яке робить усе можливе для цього успіху.

Розмовляв Юрій Ілючек, фото Олени Карпенко, «УЦ»,
та Олександра Сухоноса.

 З досьє «УЦ»:
 Деймонд Деандре Мейс народився 15 липня 1987 року. Зріст 188 см. Вага 84 кг. Амплуа: атакуючий захисник, який розігрує. Грав за студентські команди США: Youngstoun St., SF Austin (USA-Sthl), а також європейські клуби: Dortmund (Germany), Konesranec (Hungary), Liepaja/Triobet (Latvia), Huima (Finland). З 2013 року гравець БК «Кіровоград». Цього сезону є лідером нашої команди з набраних очків - у середньому 22,4 та результативних передач - 5,5, а також робить 4,2 підбирання за гру.
 Дарон Куінтрелл Томас (гр. США) народився 21 лютого 1990 року. Зріст 203 см. Вага 111 кг. Амплуа: тяжкий форвард, центровий. У США грали за студентську команду UNLV. З 2013 року гравець БК «Кіровоград». Цього сезону є лідером нашої команди з підборів - у середньому 8,9 за гру, а також набирає 18,4 очка та робить 0,9 передачі.

Read 6276 times Last modified on Середа, 22 січня 2014 17:16

COMMENTS_LIST_HEADER  

А. Знахаренко
+4 #1 А. Знахаренко Середа, 22 січня 2014
Будем надеяться на выход в Суперлигу ! :lol:
BUTTON_QUOTE
Руслан
+2 #2 Руслан Середа, 22 січня 2014
И шо мы там будем делать с тем же Азовмашем , например? :lol:
BUTTON_QUOTE

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha