Вход или Регистрация | Забыли пароль? |

Футбол Баскетбол Бейсбол Легкая атлетика Олимпийские игры

 

SportРепортер

SportРепортер

Поединкам Вячеслав Узелков (Украина, 29-3, 18 КО) - Джейдон Кодрингтон (США, 21-3, 17 КО) и Александр Усик (Украина, проф. дебют) - Фелипе Ромеро (Мексика, 16-7-1, 11 КО), которые состоятся в рамках большого боксерского шоу компании братьев Кличко "K2 Promotions" 9 ноября в Киеве и будут транслироваться в субботу, 9 ноября 2013 года, на телеканале «Интер».

В текущем году это уже вторая встреча этих команд на "Джузеппе Меацца". Предыдущая состоялась на стадии 1/8-й финала Лиги чемпионов и завершилась победой хозяев поля со счетом 2:0. Но это уже история, а в новом турнире "Барселона" приехала в Милан в качестве лидера группы, имея в активе две победы.

На чемпионате мира, который проходит в эти дни в Алматы, Казахстан, в рамках дневной сессии были разыграны путевки в четвертьфинал в весовых категориях до 60 кг, до 81 кг и свыше 91 кг. Украинский супертяжеловес Егор Плевако одержал не бесспорную победу единогласным решением судей над алжирцем Хамзой Бегуэрни. Счет судейских записок 30-27 и дважды 29-28 в пользу украинского боксера. В 1/4 соперником Плевако станет немецкий боксер Эрик Пфайфер. Эта встреча пройдет завтра, 23 октября, в вечернюю сессию.
В категории до 60 кг Дмитрий Черняк уступил бразильцу Робсону Консейсайо со счетом 27-30 и дважды 28-29, а в весе до 81 кг Александр Ганзуля проиграл сеяному под вторым номером кубинцу Хулио Перазе (28-29, 27-30 и 26-30). Во втором раунде Ганзуле был отсчитан нокдаун.
Таким образом, до стадии четвертьфинала пробились два украинца - супертяжеловес Егор Плевако и выступающий в категории до 56 кг Николай Буценко, поединок которого с турком Сельджуком Экером также состоится 23 октября. Бой Буценко и Экера пройдет завтра в дневную сессию.

boxnews.com.ua

20 октября, свой День рождения отпраздновал двукратный олимпийский чемпион, член Международного олимпийского комитета, вице-президент Национального олимпийского комитета Украины Валерий Филиппович Борзов.
 
Валерию Филипповичу славу и признание принесли его победы! Как говориться, - Лучше всего о нас рассказывают наши дела. Поэтому стоит вспомнить достижения Валерия Борзова.

Многократный чемпион СССР (1969—1977)
Двукратный олимпийский чемпион
1972 г. в беге на 100 м
1972 г. в беге на 200 м
Серебряный призёр Олимпийских Игр
1972 г. в эстафете 4×100 м
2-кратный бронзовый призёр Олимпиады
1976 г. в беге на 100 м
1976 г. в беге на 4×100 м
4-кратный чемпион Европы
1969 — на 100 м
1971 — на 100 м и 200 м
1974 — на 100м
Многократный победитель первенств Европы в закрытых помещениях
1970 — на 60 м
1971 — на 60 м
1972 — на 50 м
1974—1977 — на 60 м
Личные Рекорды:
100 м — 10.00
200 м — 20.00
Редакция Sporreporter желает Вам крепкого здоровья, долгих и счастливых лет жизни.

Вторник, 22 Октябрь 2013 16:27

15-летний капитан

На днях 40-летний юбилей отметил многолетний капитан кировоградской бейсбольной команды «КНТУ-Елисаветград» Руслан Дейкун. Без малого 25 лет в составе одного клуба, почти два десятка лет выступления за национальную сборную Украины – Руслан, без преувеличения, живая легенда первой обоймы всего украинского бейсбола.

В этом виде спорта функции капитана команды – больше символические и морально-воспитательные, чем представительские. Тем не менее, одна из обязанностей капитана – первым принимать награды за победу. Так что очень-очень многие кубки, которые имеются в копилке кировоградского клуба, первым над головой поднимал именно Руслан Дейкун. Можете не сомневаться, джерси под №55 обязательно будет в Зале славы кировоградского бейсбола.
Сейчас у нас в городе работает ряд детско-юношеских бейсбольных секций, в которых дети начинают заниматься этим видом спорта еще с начальных классов обычной школы. А на рубеже 1980-90-х учились играть в бейсбол уже взрослые спортсмены. Руслан Дейкун стал бейсболистом на первом курсе института сельскохозяйственного машиностроения. Причем до этого на каком-либо серьезном уровне спортом он не занимался. Так, посещал «для себя» секции футбола, бокса, легкой атлетики, как многие мальчишки того времени. А однажды пришел посмотреть, как друзья играют в бейсбол и его увлекла эта самобытная игра! Было это в 1989 году.

– Тогда я поступил в Кировоградский институт сельскохозяйственного машиностроения на первый курс, – рассказывает Руслан Дейкун. – У нас в институте была своя бейсбольная секция (тренер Юрий Бойко), на факультете физического воспитания Кировоградского государственного педагогического института была своя бейсбольная секция (тренер Валентин Рябухин). В те годы в бейсбол играли, в основном, или взрослые спортсмены, или студенты: летного училища, КИСМа, факультета физвоспитания КГПИ. Детского бейсбола не было вообще. Сейчас многие 8-9-летние бейсболисты посильнее, чем тогдашние бейсболисты-студенты, не физически, а технически, тактически. Тогда для нас бейсбол был в новинку. Старшие ребята в команде1989 года – студенты факультета физвоспитания, после армии, после Афганистана. Взрослые люди по сравнению с нами, 16-летними вчерашними школьниками. Но изучали азы бейсбола все вместе. Кое-что учили сами, кое-что нам подсказывали кубинцы – курсанты летной академии. Они же помогали нам инвентарем…

– А где вы находили бейсбольный инвентарь во времена Союза?

– Специальная бейсбольная обувь была далеко не у всех, так что играли в футбольных бутсах с шипами. Бейсбольные бутсы – спайки – появились, когда мы начали выезжать за границу, и была возможность купить обувь. Первое время играли древними кубинскими ловушками фирмы «Батос». Такой «перчаткой» мяч приходилось ловить не в карман, а прямо в руку, что было неудобно и больно. Когда бейсбольный ловушки начала шить ленинградская фирма, мы заказали комплект ловушек в Ленинграде. Бриджи, джерси нам шили на заказ (честно говоря, не знаю, где заказывали, когда я пришел в команду, форма уже была). Бейсбольные мячи шил один киевский кооператив, но их качество было ужасным – после двух ударов мячи приобретали яйцеобразную форму, и ими уже нельзя было нормально играть.

Конечно, выбор экипировки был мизерным, не сравнить с тем, что мы имеем сейчас – небо и земля. Мы учились даже на таком инвентаре. Потому, что было огромное желание играть в бейсбол…

– Начал учиться бейсболу в 16 лет, и когда наступил момент, когда уже стало получаться?

– У меня был перерыв из-за травмы, можно сказать, после восстановления пришлось все начинать заново. Второе начало бейсбольной карьеры было уже во второй половине 1990-х.

– А когда поставили играть на первую базу? Все-таки одна это из наиболее ключевых позиций в защите, больше всего аутов разыгрывается именно через первую базу.

– В защите все позиции ответственные, но чаще всего, да, играется через первую. Фактически почти сразу, где-то с 1990 года, начал играть на первой базе. Кроме этого немного играл на аут-филде, лет пять был еще и питчером, один раз даже сидел кетчером. Но основная позиция в защите – на первой базе.

Практически все время был в стартовом составе, кроме самого начала карьеры игрока и возвращения после травмы, когда снова нужно было завоевывать право выходить в старте. В 1990-х у нас была большая команда и сильная конкуренция. За Кировоград выступали легионеры из Симферополя: Саша Иноземцев (первая база, третья база), Артур Царенко (кетчер), Андрей Семенов (питчер)…

– А ты все время играешь только за Кировоград. Были предложения от других команд, украинских или зарубежных?

– Очень-очень редко кому из наших бейсболистов поступают предложения из-за рубежа. Если кто хочет – сам находит возможности играть или за границей, или в клубе другого города. В принципе, даже желания особо не было куда-то уезжать. Меня здесь все устраивает: тренера, атмосфера в команде и все остальное. Я и не собирался куда-то уезжать из Кировограда.

– Помнишь свой первый матч за сборную Украины?

– Это было где-то в середине 1990-х, но, честно говоря, уже не помню, в каком году. Если не ошибаюсь, это был чемпионат Европы в Чехии. Зато запомнилась первая поездка за границу с клубом в 1995 году, когда мы впервые выиграли «Кубок Кубков» в Будапеште.

Просто когда выезжаешь за границу по три-четыре раза в год: с клубом, со сборной в качестве игрока, со сборной в качестве тренера, все воспоминания накладывается друг на друга, и так сразу точно не вспомнишь…
– Дома есть карта Европы с отметками стран, в которых побывал за годы выступления в бейсболе?

– Нет, я не ставлю флажки на карте, но проще назвать страны, где еще не был: государства северной Европы, Португалия. А так, в принципе, объездил практически всю Европу. Несколько раз летал за океан: в США (в качестве игрока и тренера), в Мексику (тренером сборной Украины U-16).

– Бейсбол – интересный вид спорта, позволяет попутешествовать по миру.

– Да, у каждого ребенка, который занимается бейсболом, есть шансы дорасти до уровня сборных и выступать на соревнованиях за границей. А соревнования «Литл Лиги» даже не требуют уровня сборной, там играют команды территорий, городов, районов. В случае удачного выступления, можно в течение одного сезона поехать и в Польшу, и в США.
– В наше время возможности подрастающего поколения получать информацию – безграничны: интернет, телевидение и так далее. Рекрутировать детей в секцию бейсбола проще, когда они уже кое-что слышали/видели/знают об этой игре?

– Думаю, что сейчас уровень интереса к бейсболу выше, чем раньше, когда не так много людей знали, что такое бейсбол. Сейчас даже, бывает, идешь через дворы и видишь – дети пытаются сами играть подручными средствами: теннисный мяч вместо бейсбольного, обычная палка, вместо биты. Но играют!

В городе есть команда мастеров, кировоградские бейсболисты выступают в сборных Украины. Результаты команд на слуху, часто родители, зная о наших успехах, сами приводят детей в спортшколу, чтобы те начали заниматься бейсболом. Но все-таки основное количество ребят в секцию тренеры набирают сами, обходя школы. Сейчас как раз проходит осенний набор в секции бейсбола.

– Давно совмещаешь амплуа игрока и тренера?

– С 1997 года. Через некоторое время после выпуска из института (первая специальность – автоматика и управление технических систем, факультет автоматики и энергетики), начал работать в СДЮШОР тренером по бейсболу. Потом заочно окончил факультет физического воспитания, получил второе высшее образование, на этот раз спортивное.

– Сейчас в команде много твоих воспитанников?

– Да практически все. У нас же «конвейерный» метод подготовки. Каждый из тренеров спортшколы отвечает за определенную возрастную группу, и дети по мере взросления переходят от одного тренера к другому. Самых маленьких бейсболистов тренируем мы с Романом Лопатой, ребят средней возрастной группы он тренирует, потом я тренирую кадетов. Затем ребята выступают за вторую команду, а если хорошо играют – со временем переходят в первую. Так что почти всех ребят из нынешнего состава я тренировал на том или ином этапе подготовки. Понятно, Диму Нелипу не тренировал (смеется).

Примечание: Дима Нелипа – еще один представитель плеяды легендарных ветеранов кировоградского/украинского бейсбола, начал играть в бейсбол чуть раньше Руслана.

– Соответственно, сын Владислав тоже играет в бейсбол (Дейкун-младший выступал в составе сборной Украины на чемпионатах Европы среди ювенилов в 2011 году и среди кадетов в 2013 году.) Он сам решил заниматься бейсболом, или ты подсказал?

– Это был его личный выбор, я никогда его не заставлял. Влад с детства практически все время проводил в спортшколе, был со мною на тренировках, так что для него бита, ловушка, мяч не в диковинку. Где-то с пяти лет он посещал две секции: футбола и бейсбола. Бейсбол ему понравился больше.

– Руслан, немного провокационный вопрос: уже начинал задумываться о завершении карьеры игрока? Быть только тренером все-таки немного легче, не нужно самому выкладываться на тренировках несколько раз в неделю.

– Если не тренироваться, твой уровень мастерства в любом случае будет снижаться. А если ты уже вышел на определенный уровень, нужно все время доказывать, что ты соответствуешь этому уровню. Если чем-то заниматься – то заниматься серьезно.

Если бы надоело тренироваться, играть – давно бы уже завершил карьеру. Пока есть здоровье – а для того, чтобы поддерживать здоровье существуют занятия в тренажерном зале и тренировки, пока мне интересно – буду играть!

Автор: Александр Виноградов

Украинский клуб проведет товарищеские матчи с представителями сильнейшей лиги в 2014 году
В следующем сезоне «Будивельник» примет участие в ряде выставочных матчей против команд НБА. Предположительно, киевский клуб сыграет против команд из Нью-Йорка и Торонто, где существенную часть населения составляет украинская диаспора.
sport.ua

Вторник, 22 Октябрь 2013 15:09

Перемога імені Осадчого

"Звезда" – "Нива" 1:0.
В заключному матчі 15-го туру першої ліги тернопільська «Нива» в Кіровограді протистояла місцевій «Зірці».

Кіровоградське дербі в попередньому турі чимало сил відібрало у футболістів «Зірки», але перед даним матчем «більша головна біль» була в наставника тернопільської команди Ігоря Яворського, адже він не міг розраховувати на пів основного складу команди. Кращий бомбардир тернопільської «Ниви» Ігор Мельник отримав травму (перелом плюсневої кістки в області гомілковостопного суглоба), яка, найімовірніше, не дозволить йому цього року зіграти більше жодного матчу. За наслідками матчу попереднього туру з ПФК «УкрАгроКом» Борис і Григорій Баранці та Віталій Романюк з Віктором Яневичем отримали четверті попередження в нинішньому сезоні. То ж змушені звітний матч в Кіровограді пропускати. Ось такі кадрові проблеми в гостей.

А кіровоградська команда напередодні звітного матчу ще і підсилила свій склад: команду поповнив вихованець бердичівського футболу Антон Лисюк (в своєму активі має виступи в молдавському «Ністру», узбецькому «Кизилкумі», словацькому «Татрані», казахському «Кайсарі», ПФК «Олександрія» і білоцерківському «Арсеналі»). Але от у звітному матчі Антон своїй новій команді допомогти не міг, адже не оформлений його трансферний лист.

У порівняння з попереднім матчем наставник господарів особливих змін не вносив. Лише Ігор Загальський з’явився з перших хвилин. Останнім часом кіровоградці більш-менш стабілізували свій склад.

На першій хвилині зустрічі господарі активно пішли вперед, заборонили кутовий, але успіху він їм не приніс. Тернопільська «Нива», маючи кадрові проблеми, грала другим номером, і намагаючись при першій зручній нагоді контратакувати. А перший небезпечний момент в матчі стався в середині першого тайму: після вкидання ауту захисники «Ниви» помилися і Андрій Мостовий з центру штрафної площі пробив вище воріт. Загалом перша половина зустрічі не була багата на події. М’яч більше тримали господарі, але гра переважно була на підступах штрафної «Ниви» чи в центрі поля.

У перерві матчу тренерський штаб кіровоградців вніс корективи в склад. Олега Допілку на фланзі оборони замінив Вадим Гонщик, який додав креативу на цьому фланзі. А Дмитро Осадчий, який замінив Ігоря Загальського, став героєм не лише другого тайму, а й всього матчу. Але про все, що було після перерви, по черзі…

Вихід Гонщика та Осадчого додав гостроти атакам господарів. Це було помітно вже з початку другого тайму. Але сподівання господарів на перемогу могли і не справдитися. Атакуючи, подаючи кілька кутових поспіль, гравці «Зірки» «привезли» собі вилучення. Під час подачі кутового біля воріт «Ниви» Віталій Сокуренко відмахнувся від опонента, за що півзахисник «Зірки» перед собою побачив червону картку. То ж «Зірка» залишилася в меншості. Але це не вплинуло на атакуючий порив кіровоградців, як наслідок через 10 хвилин Степан Гірський у боротьбі із Дмитром Осадчим заробив друге попередження. Тим самим склади команд зрівнялися. Через кілька хвилин Андрій Мостовий пробивав у нижній ближній кут воріт гостей – голкіпер Андрій Новак парирував його удар. На 75-ій хвилині матчу гості мали стовідсотковий шанс забити, але в контратаці, пройшовши за рахунок передач кількох захисників «Зірки», Сергій Загинайлов, опинившись перед голкіпером, пробив вище воріт. І вже через кілька хвилин гості за це поплатилися. Андрій Мостовий передачею з центра поля попереду «знайшов Дмитра Осадчого, який ударом у ближній кут реалізував «побачення» з голкіпером «Ниви» - 1:0.

Останні хвилини матчу були гострими. Гості намагалися відігратися, а кіровоградці в певних моментах притримати м’яч, в інших – проводили контратаки. В одній з них Дмитро Осадчий на ударну позицію вивів Вадима Гонщика – останній замість удару почав обігравати захисника і був відтіснений від м’яча, який дістався голкіперу гостей. У останніх своїх атаках в гостей міг відзначитися Ігор Малиш, але після його удару м’яч полетів вище воріт. У підсумку матч завершився мінімальною перемогою кіровоградської «Зірки», яка, до речі, вже п’ятий матч поспіль не пропускає. Сьогодні господарям вдалося і забити. Спрацювала заміна Миколи Федоренка: Дмитро Осадчий спочатку «заробив» вилучення для Степана Гірського, а потім забив переможний м’яч.

У наступному турі кіровоградська «Зірка» на виїзді зустрінеться з МФК «Миколаїв». Той матч відбудеться в перший ігровий день 16-го туру, 25 жовтня, адже кілька днів потому миколаївці в Кубку України будуть грати із донецьким «Шахтарем». А якби кіровоградці здолали миколаївців, то у Кубку України вони б протистояли чемпіонату України… Тернопільська «Нива» теж 25 жовтня вдома прийме ФК «Полтава», а через три дні до неї завітає київський «Арсенал».
Віктор Слюсаренко, спеціально для UA-Футбол

"УкрАгроКом" - "Полтава" 2:1
Учасники Ліги 1 в останніх турах привчили усіх до того, що чимало матчів за вмістом внутрішньої напруги радше нагадують кубкові матчі на вибування, аж ніяк не матчі регулярної першості з футболу. Сьогоднішній поєдинок в Олександрії між «УкрАгроКомом» та «Полтавою» не став винятком: любителі трилерів та фільмів-катастроф цілком можуть бути задоволені. Щоправда, нинішня гра для господарів стала трилером зі щасливим кінцем, а от гості, в кінцевому рахунку, можуть порівнювати її з катастрофою.

Притім, перед звітним поєдинком команди знаходилися в різних турнірно-ігрових тонусах. «Полтава», незважаючи на домашню мінімальну поразку «Геліосу» в попередньому турі залишала загалом гарне враження: На її рахунку в нинішній першості не тільки два «скальпи» лідерів - тріумфи удома 3:0 над «Сталлю» та 2:1 над «Олімпіком», - а й три поспіль виїзні перемоги над такими зовсім не слабкими командами, як «Титан», «Миколаїв» та «Динамо-2». Разом з алчевцями ФК «Полтава» має реноме такого собі супербезкмпромісного клубу (на рахунку підопічних Іллі Близнюка лише дві нічиї). Крім того, територіальні сусіди УАКу з міста-героя Полтави могли б по праву вважатися таким собі «Андерлехтом» Ліги 1: команді Близнюка, здається, легше грати і здобувати перемоги на виїзді, ніж удома. Усе це загалом призвело до того, що напередодні сьогоднішньої гри «Полтава» доволі міцно «окупувала» шосту сходинку, а в разі перемоги, у що вірилося багатьом, біло-чорні навіть могли упритул наблизитися до безпосередньо зони Прем’єр-ліги.

Що стосується ПФК «УкрАгроКом», то хоча цей клуб, як відомо, поки що зірок з неба не хапав і у попередньому турі поступився тернопільським футболістам, але чотири гри поспіль доти «аграрії» все-таки не знали смутку поразок. А у вересні підопічні Юрія Гури навіть переграли на виїзді одного з лідерів, краматорський «Авангард». Бувши на відміну від «Полтави» командою, що є одним із рекордсменів ліги за кількістю поточних нічиїх, «аграрії» маючи 15 очок, посідали досі 13-ту сходинку і навіть мали на одну поразку менше, ніж їхній сьогоднішній візаві з Полтави.

Матч розпочався з очікуваної настирливості гостей попереду («Полтава» розпочала гру з трьома форвардами) і таких самих очікуваних багатоешелонованих захисних редутів господарів. Пройти останні було дуже важко і навіть певною мірою неможливо. Активність і контроль ініціативи біло-чорними, за великим рахунком, багато – тобто, голів - не давали. У дебюті можна відзначити гру Антона Шевчука на правому фланзі, дальній удар Олексія Хабленка на 12 хвилині, з яким Сергій Науменко ледь упорався, перевівши м’яч на кутовий. Тим не менше, на 15-ту хвилину матчу складно було віддати комусь із суперників перевагу – і це при тому, що гості вже встигли подати аж чотири кутові, а господарі відповіли фактично лише одним ударом головою Віталія Пономаря по воротах. М’яч від карного майданчика до чужого карного доходив не так стрімко у виконанні обох команд, як, можливо, комусь хотілося б. Тому-то в подальших зустрічних курсах, можна як красивий епізод згадати удар сходу В`ячеслава Горбаненка й постріл головою після розіграшу другого кутового господарями. Та ніпівмомент у форварда гостей Максима Зеленевича, а також сейв Науменка після стандарту з лівого флангу атаки.

Починаючи з 34-ї хвилин впадає в око, що господарі потихеньку повертають собі територіальну ініціативу, беручи віжки гри в свої руки. До кінця тайму «аграрії» не тільки догнали гостей за показниками подачі кутових, створивши кілька небезпечних моментів, а й, фактично, епізодично, змусили грати полтавців просто-таки на відбій. Можна думати, що гості не були готові до цього перехоплення ініціативи командою, у якої на ту мить попереду були тільки два нападники: Дмитро Бровкін та Віталій Пономар, які, проте, вже спромоглися по воротах пробити. Ситуація в стані біло-чорних ускладнилася ще й тим, що просто-таки в роздягальню, на 44-й хвилині, за грубий фол, з поля був вилучений Владислав Насібулін, півзахисник руйнівного плану.

По перерві, намагаючись отримати зиск з кількісної переваги, Юрій Гура ризикує випустити третього нападника, Андрія Вдовіченкова. Цей гравець не тільки відсвяткував днями день народження, а у попердні сезони мав епітет «палички-виручалочки» головківської команди, вирішивши долю не одного протистояння. Сьогодні Андрій не забив, але його стрімкість, швидкість і напористість загалом допомогли головківським чаклунам шкіряної кулі дуже сильно.

На 50-й хвилині сталося те, що й мало статися за приблизно однакового класу команд і водночас за кількісної переваги одного з суперників: після комбінації Батраченко-Лозвоий-Бровкін, Дмитро прицільним ударом відкриває рахунок у матчі. «Полтава» не знітилася: вона відповідає контратаками. Але варто сказати, що «аграрії» на загал виглядають набагато у другому таймі гостріше. Креативний капітан Олександр Батраченко подає кутовий за кутовим, раз-пораз постачаючи партнерів по атаці гострими пасами. На 54-й Саша виводить на ударну позицію Олександра Ломка, який нині провів 50-й матч в чемпіонатах у майці УАКу. Дещо згодом героєм стає Максим Кучинський, голкіпер «Полтави» - на його рахунку в цьому матчі два конкретні сейви. А за мить Андрій Вдовіченков взагалі входить у воротарський, де захисник просто лягає під удар. На 73 хвилині уже Віталій Пономар вривався в штрафний, однак активні і нервові дії голкіпера гостей, який пішов в обіграш гравців групи атаки суперника аж за межі карного, врятувало «Полтаву» від другого в матчі неприємного сюрпризу. Ця нервовість голкіпера гостей призвела до його вилучення з поля: взяв, і виматюкав арбітра.

Здавалося б, гарний шанс господарям дотиснути суперника і, забивши другий м’яч, довести все до логічного кінця за такої тотальної переваги в людських ресурсах. Однак у сьогоднішньому матчі-трилері все відбулося з точністю до навпаки. Фактично перша ж позиційна атака «Полтави», проведена командою вже вдев`ятьох, закінчилася взяттям воріт господарів. Прикра неточність захисників, Олексій Зозуля забиває – і на табло вже 1:1.

Грати залишалося всього 11 хвилин. Головківці ж, попри три форварди на полі, все-таки, як не крути, команда, що звикла грати другим номером. І перебудувати гру господарям, видко було, вдавалося за дуже важких зусиль. А коли справа доходила до карного майданчика, з`являлася не потрібна в таких випадках квапливість. На 83-й хвилині м’яч удруге за гру влучає в руку у карному гостей. Арбітр знову не поставив пенальті: по-перше, як і в першому епізоді в першому таймі, м’яч знаходив руку, а не навпаки, по-друге, призначити пенальті після двох вилучень – це вже, погодьтеся, було б і геть смішно. Попри це господарі ледь не довели справу до логічного кінця. На передостанній хвилині основного часу вже новий голкіпер Олександр Борисенко відзначився сейвом. «Ледь», як відомо, не рахується. Тому арбітр додає чотири хвилини, які в принципі, вже також закінчуються. Я глянув на годинник – от-от, секунд за 15-20 мав пролунати свисток, що сповістив би про рекордну нічию УАКу в цій першості. Однак якраз цієї миті старання «аграріїв» були винагороджені: Дмитро Бровкін робить простріл до штрафного майданчика, а капітан команди гостей зрізає м'яча до сітки власних воріт. Проте записаний у протоколі м'яч все одно був на автора гольового пасу Бровкіна.

Що ж, дуже важко оцінювати гру, в якій з 44-ї хвилини й фактично до кінця матчу – і на полі, і на тренерських лавах, і на глядацьких трибунах панували форсмажорні емоційні обставини. На полі відбувалося постійне коригування гри, в залежності від зміни кількості і якості гравців. З тренерських лав наставники благали своїх підопічних вистояти в непростому бійцівському поєдинку, де ворогом були не тільки суперники, а й не в міру прохолодна і шалено вітряна як для жовтня в цих широтах погода. На трибунах фани «аграріїв» просто захлиналися від жаги побачити другу домашню перемогу у Лізі 1 чорно-золотих своїх улюбленців. Окремі слова вдячності - воротарю гостей. Максим Кучинський – він і герой і антигерой матчу. З одного боку, його гучний «командирський» голос було чути на полі всім гравцям, і не тільки оборони, впродовж усіх його 75 хвилин гри. З іншого боку, Макс брав на себе ініціативу: іноді це були авантюрні рейди за межі своєї позиції, іноді – сейви, після, здавалося б, невідпорних ударів. Зрештою, емоційність голкіпера призвела до його вилучення і… одразу ж надихнула колег по клубу на взяття воріт суперника. Що ж: неймовірно, але факт! Якби – даруйте за саме це «якби» - арбітр додав не чотири, а три хвилини в грі, то гойдати за нічию на руках слід було б… Кучинського – футболіста, вилучення якого сприяло відновленню статус-кво в рахунку.

Зрештою, «УкрАгроКом» до пари своїх виїзних глорій-вікторій, здобуває і другу домашню, а загалом четверту перемогу в розіграші. Це - перша дебютна УАКу в Лізі 1 з «несухим» рахунком, взагалі перша перемога 2:1. А от для «Полтави» такий підсумок матчу в першості – найпопулярніший, чорно-білі вже вп`яте зіграли 2:1, тобто так вони грають третину матчів.

Найдивовижніше те, що, зважаючи на не дуже позитивні виступи декого з суперників, програвши «аграріям», полтавці власних позицій практично не стратили: на екваторі сезону 2013/2014 «городяни» фінішує шостою (полтавчан може потіснити «Зірка» завтра), від прем’єр-ліги чорно-білих відокремлюють лише вісім пунктів (!!!).

А от ПФК «УкрАгроКом», перемігши сьогодні, завершує перше коло змагань у ФАВБЕТ Лізі 1 на 9-11 місцях. Ця позиція не тільки суперпрестижна сама по собі, а й вельми перспективна: до підвищення в класі – 10 пунктів. Таким чином безприкладний героїзм команди з Головківки триває. Сьогодні, нагадаємо, в ролі чергового Брюса Вілліса цієї команди виступив Дмитро Бровкін – футболіст на якого при придбанні робилися ставки як на забивалу, і нині він ці клубні ставки виправдав на всі 100%.
Віталій Квітка, спеціально для UA-Футбол

Перед ответственным выездом в Николаев, команда, провела открытую тренировку на родной арене. Клуб предоставил возможность журналистам понаблюдать за тренировочным процессом, оценить физическое состояние александрийцев, а также пообжатся с игроками и тренерами команды.

По материалам сайта ПФК "Александрия"

Понедельник, 21 Октябрь 2013 18:00

Ожидания оправдали

Стартовый матч БК "Кировоград" в чемпионате Украины против дубля днепропетровского "Днепра" ожидался с нетерпением. Ведь кировоградским любителям баскетбола интересно было посмотреть : насколько изменилась игра нашей команды, которая практически полностью поменяла свой состав? И нужно признать, что на фоне молодых днепропетровцев, совсем не выглядевших  мальчиками для битья, подопечные Игоря Чигринова выглядели очень солидно и ощутимо превосходили своих конкурентов в классе. Только в первой четверти днепропетровские ребята оказали достойное сопротивление, а затем хозяева площадки постепенно и методично наращивали свое преимущество и выиграли, что называется, без вопросов -114:78(29:22,26:14, 30:23,29:19).
В стартовой пятерке наш тренерский штаб не выставил американских легионеров Мейса и Томаса, сделав ставку на двух представителей старой гвардии Овдеенко и Оснача, а также лучшего снайпера прошлого чемпионта в высшей лиге Илью Шемосюка, которому отводилась роль разыгрывающего, и высоких Евгения Ворника и Станислава Алексейчика. Кировоградцы начали быстрее активнее и сразу же после точных бросков с ближней и средней дистанции Оснача(дважды), Овдеенко и Алексейчика обеспечили себе задел в 5 пунктов -8:3. Сразу же бросилось в глаза, что гости, уступавшие соперникам в росте, сделали ставку на дальние броски. И две попытки Максима Закурдаева и Владислава Смирнова оказались точными -8:6. А уже на 6-й минуте подопечные Владимира Коваля, после двух промахов со штрафных Алексейчика и удачных действий под чужим щитом Андрея Мироненко,  вышли вперед – 12:11. А затем после обмена результативными бросками еще один дальний Максима Закурдаева несколько обескуражил кировоградских болельщиков, не ожидавших такой прыти от молодых днепропетровцев – 17:13.

К этому времени наш тренерский штаб уже произвел перестановки на площадке и бросил в бой американского плеймейкера Демонда Мейса и Юрия Лохманчука. Именно этот дуэт после активного прессинга на чужой половине площадки дважды завершил командные усилия и восстановил равновесие -17:17. Правда, гости еще пытались упираться и усилиями Андрея Кобца снова вышли вперед -19:17. Но это был последний подобный успех наших конкурентов в этой четверти. Дальше за дело взялся Мейс, который своими нестандартными и классными действиями запутывал визави и не только эффектно забивал сам, но и выводил на завершающие атаки партнеров. У нашей команды заработала защита, быстрый отрыв и позиционное нападение, которое завершалось точными бросками с дальней и средней дистанции. Как ни сопротивлялись соперники, счет стал неуклонно расти в пользу хозяев площадки и на первый перерыв команды ушли с 7-ми очковым перевесом БК «Кировоград» - 29:22.

Но при этом самым результативным игроком в первой десятиминутке был Максим Закурдаев с 8 очками(2 трехочковых), а у хозяев 7 пунктов было в активе Юрия Лохманчука. И что характерно, днепропетровцы выиграли подбор – 13:10, но свою роль сыграли ошибки гостей(4:0) и более высокий процент двухочковых попаданий хозяев площадки – 10 из 17 против 4 из 10. А в целом, в первом периоде подопечные Владимира Коваля смотрелись очень достойно и конкурентно.

 А вот вторая десятиминутка стала в плане результата определяющей. Кировоградцы усилили силовое давление на более молодых оппонентов, усилили прессинг, взвинтили темп и стали действовать более разнообразно. А еще в этом периоде просто блестяще смотрелся американец Мейс, который смело брал инициативу на себя и раздавал результативные передачи на любой вкус. Свидетельством тому 9 очков, 3 передачи и 2 перехвата быстрого и стремительного американца до большого перерыва. Больше в нашей команде забил только Александр Оснач, в активе которого 12 пунктов. А еще бросилось в глаза то, что практически все наши игроки отметились результативными бросками и внесли свой вклад в солидный перевес – 55:36 после двух четвертей. При  этом Игорь Чигринов и Георгий Ступенчук держали в уме предстоящий кубковый поединок, который пройдет в четверг с основой «Днепра», и давали возможность поиграть всем своим исполнителям.

 В перерыве для многочисленных болельщиков БК «Кировоград» был разыгран баскетбольный мяч с автографами всех игроков и тренеров нашей команды. Его обладателем стала очаровательная девушка, которая отправила в кольцо точный трехочковый. А вот представители сильного пола не смогли попасть в кольцо ни с центра площадки, ни из-за дуги.

 Зато кировоградские баскетболисты во второй половине стали попадать не только издали(9 попаданий из 20-ти), но и вообще играли в свое удовольствие. Невысокий Мейс даже вколотив в кольцо два слем-данка, а его соотечественник Дарон Томас прекрасно накрыл бросок соперника сверху, что позже дважды повторил Евгений Ворник. Отлично проявил себя и наш старожил Станислав Овдеенко, который постоянно держал в напряжении своих визави, сделал 4 перехвата, 3 подбора, 3 передачи и набрал 15 очков. Именно Стас, наряду с Мейсом(16 очков,  3 передачи, 3 перехвата, 1 подбор) и Алексейчиком(17 очков, 6 подборов, 3 передачи), стал одним из самых полезных игроков БК «Кировоград» в этой встрече.  Ну, а то, что сразу 6 наших баскетболистов (Оснач-13, Лохманчук -19, Томас -15) набрали больше 10 очков - говорит само за себя.

 И при том, что подопечные Игоря Чигринова  добыли победу на классе – 114:78, и произвели благоприятное впечатление своей игрой на болельщиков, молодые днепропетровцы также заслужили самых лестных слов. Гости абсолютно не тушевались на фоне более мощных и опытных конкурентов, смело брали инициативу на себя, выиграли у соперников подбор – 37:33(а это о чем-то, да говорит), атаковали без тени сомнений(11-ть дальних из 30-ти)  и сражались изо всех сил. Если бы подопечным Владимира Коваля еще добавить точности в двухочковых(17 из 36) и бросках с линии штрафной(11 из 16), то они вполне могли рассчитывать на большее. В общем, с дублерами «Днепра» легко в этом чемпионате никому из фаворитов не будет.

 А вот насколько готова наша команда к противостоянию с более грозными конкурентами мы сможем узнать уже 24 октября, когда в рамках Кубка Украины подопечные Игоря Чигринова  померяются силами с играющим в Суперлиге  основным составом БК «Днепр» во главе с легендарным Вальдемарасом Хомичусом.
Юрий Илючек