Вхід або Реєстрація | Забули пароль? |

Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 

Останні новини

Неділя, 30 серпня 2020 19:13

Легендарні італійці «дев'яностих», що стали тренерами

Автор: 
Rate this item
(1 Vote)
Дженнаро Гаттузо и Антонио Конте Дженнаро Гаттузо и Антонио Конте © Твиттер Наполи

Нещодавній фінал Ліги чемпіонів довів тезу про те, що нині у європейському футболі «керують» тренери з німецьким паспортом. У сезоні-2018/19 Клопп призвів до перемоги у цьому турнірі «Ліверпуль», у сезоні-2019/20 тріумфатором виявився Флік, але його опонентом у вирішальному матчі також був німець Тухель.

Незважаючи на це, на континенті, як і раніше, дуже цінуються італійські фахівці, які вважалися прекрасними тактиками і зразковими професіоналами. Переконатись у цьому допомагають асистенти Андрія Шевченка у збірній України Андреа Мальдера та Мауро Тассотті. Однак сьогодні ми поговоримо про тих італійців, які чудово показували себе на полі в «дев'яностих» та «нульових», а нині намагаються зробити таку ж славну кар'єру вже в ролі головних тренерів. Тим більше, що недавнє призначення Андреа Пірло в «Ювентус» - чудовий привід для таких спогадів.

Андреа ПІРЛО

Власне, з «Архітектора» і почнемо. Андреа Пірло зробив велику кар'єру в «Мілані» та «Ювентусі», причому про нього в найчудовіших тонах заговорили вже коли футболіст був, як то кажуть, у віці. Чим старшим ставав Пірло, тим витонченішим і величнішим виглядали його дії на полі, а тому не дивно, що італійським уболівальникам дуже не хотілося, щоб Андреа завершував кар'єру, але це все ж таки неминучість…

Попрощався з футболом Пірло у 2017 році. Догравав він у США у лавах «Нью-Йорк Сіті», а ось до тренерського ремесла розпочав лише наприкінці липня цього року. Спочатку було оголошено про те, що Пірло очолить «Ювентус» U-23, але лише через тиждень після цього туринський клуб, встигнувши попрощатися з Мауріціо Саррі, оголосив про призначення Андреа на посаду головного тренера першої команди. У свій 41 рік Пірло розпочинатиме з самої вершини італійського футболу. Безумовно, це величезний ризик як для «Ювентуса», так і для самого Пірло, проте ігрова кар'єра Андреа довела, що йому не звикати давати раду викликам.

Фабіо Каннаваро

Каннаваро зарекомендував себе блискучим захисником ще в «Пармі» за часів величі цієї команди наприкінці «дев'яностих» та на початку «нульових». Потім Фабіо подався до «Інтера», а незабаром – до «Ювентуса». Найбільш зірковий період у кар'єрі Каннаваро настав у 2006 році, коли він спершу виграв чемпіонат світу зі збірною Італії, потім перейшов у «Реал», а незабаром отримав ще й «Золотий м'яч». Завершував кар'єру Фабіо в екзотичних чемпіонатах ОАЕ та Індії, остаточно повісивши бутси на цвях у березні 2012-го.

Іти з футболу чи робити паузу Каннаваро не став, і одразу ж перейшов на тренерську роботу. Спершу був асистентом румуна Косміну Оларою в Аль-Ахлі, а в листопаді 2014 року очолив флагман китайського футболу Гуанчжоу Евергранд. Через сезон пішов у саудівський «Аль-Наср», але у 2016 році повернувся до Піднебесної, де рік відпрацював із «Тяньцзінь Цюаньцзянь», а потім знову очолив «Гуанчжоу Евергранд», коучем якого є й досі. Звичайно, було б цікаво подивитись роботу Каннаваро в Європі, але поки що йому дуже комфортно в Китаї, де його люблять і поважають. Втім, Фабіо лише 46 років, а тому у його тренерській кар'єрі ще все попереду.

Алессандро НЕСТА

Неста – ще один найбільший центральний захисник італійського футболу наприкінці «дев'яностих» та на початку «нульових». Заявив про себе Алессандро в лавах «Лаціо», але найбільшої слави набув уже в «Мілані», де попутно розжився і чималою кількістю трофеїв. Як і багато його зіркових співвітчизників, завершував грати у футбол у, так скажімо, чемпіонатах, що розвиваються. З 2012 по 2013 роки Неста виступав за канадський «Монреаль Імпакт», після чого зробив невелику паузу, але наприкінці 2014-го підписав угоду з індійським клубом «Ченнайн», де провів кілька місяців, перш ніж остаточно попрощатися з кар'єрою футболіста на початку 2015 року. року.

Через півроку після відходу з футболу Неста повернувся, але вже в новій ролі. Алессандро прийняв пропозицію очолити молоду американську команду ФК "Майамі". Там він провів трохи більше двох років, а потім повернувся на батьківщину. З травня 2018-го по червень 2019-го працював із «Перуджею», з якою до останнього бився за право вийти до Серії А, але зазнав невдачі. Згодом на амбітного коуча звернули увагу боси «Фрозіноне», з яким Алессандро і працює до цього дня, хоча у вирішальній сутичці «канарійки» і поступилися «Спеції» путівкою до елітного дивізіону.

Філіппо ІНДЗАГІ

Найкращі роки ігрової кар'єри «Суперпіппо» припали на виступи за «Ювентус» та «Мілан». У цих двох командах Індзагі виграв понад десяток трофеїв і продовжував грати на топ-рівні до дуже зрілого віку. З кар'єрою футболіста Філіппо попрощався у лавах «Мілану», коли йому було вже майже 39!

Відразу Індзагі запросили працювати з молодіжною командою «Мілана», де Філіппо провів сезон, а влітку 2014-го після звільнення Кларенса Зеєдорфа був призначений головним тренером першої команди «россонері». На жаль, під керівництвом Індзагі «Мілан» не зумів повернутися на колишні вершини, фінішувавши лише 10-м у сезоні-2014/15, що стало приводом для відставки Філіппо. Після цього коуч очолив «Венецію», зумівши підняти команду до Серії В, а наступного сезону серйозно претендуючи на вихід і до Серії А. Потім Індзагі помітили у «Болоньї», запросивши працювати в елітній лізі італійського футболу, але там справи у Філіппо не пішли. У січні 2019-го "Суперпіппо" було звільнено з "Болоньї", а влітку минулого року очолив "Беневенто", з яким вийшов у Серію А за підсумками сезону-2019/20.

Сімоне ІНДЗАГИ

У Серії А-2020/21 Філіппо Індзагі та його "Беневенто" зуміють зіграти проти Сімоне Індзагі, який нині працює з "Лаціо". Молодший брат "Суперпіппо" як гравець не зробив таку ж феноменальну кар'єру, хоча в лавах "Лаціо" і ставав чемпіоном країни в сезоні-1999/2000, а також триразовим володарем Кубка Італії. Символічно, що саме у лавах «орлів» Сімоне і завершив кар'єру футболіста. Це сталося влітку 2010 року, на два роки раніше, ніж із грою зав'язав Філіппо, який старший за брата на 3 роки.

У липні 2010-го Сімоне Індзагі прийняв юнацьку команду "Лаціо", а потім поступово доріс до головного тренера першої команди. Таким Індзагі-молодший став улітку 2016 року. З того часу «орли» провели під керівництвом Сімоне 195 матчів, здобувши три трофеї – Кубок Італії-2018/19 та два Суперкубки Італії у 2017 та 2019 роках. На даний момент тренерська кар'єра у Сімоне складається успішніше, ніж у його старшого брата Філіппо. Можливо, таким чином, доля повертає «боржок» молодшому в сімействі Індзагі за те, що під час перебування футболістом той не був настільки розпещений успіхом і трофеями. А можливо, Симоні просто краще здатний проявити себе в ролі тренера на найвищому рівні.

Дженнаро ГАТТУЗО

Вихованець «Перуджі» встиг пограти за рідну команду, а також за шотландський «Рейнджерс» та «Салернітану», перш ніж опинитися в «Мілані» влітку 1999-го. Саме в лавах «россонері» Гаттузо перетворився на легенду – непоступливий та уїдливий футболіст середини поля практично не давав суперникам «Мілана» спокійно проходити свою зону. Гаттузо ненавидів програвати, а тому завжди віддавався на повну, щоб його команда якнайчастіше йшла з поля у статусі переможця. У результаті з «россонері» Дженнаро виграв 10 трофеїв, у тому числі два титули переможця Ліги чемпіонів. Ігрову кар'єру Гаттузо завершив у Швейцарії у лавах «Сьона», куди вирушив догравати 2012-го, а через рік повісив бутси на цвях.

У «Сьйоні» ж Гаттузо і почав працювати тренером, що правда грає. А ось після виходу на «пенсію» очолив «Палермо», але невдало, і незабаром був звільнений. Потім попрацював із грецьким ОФІ, а 2015-го повернувся до Італії, де отримав запрошення від «Пізи». Через два роки очолив «Мілан» U-19, а у листопаді 2017-го отримав підвищення до наставника першої команди «Россонері». Втім, вже після завершення сезону-2018/19 Гаттузо подав у відставку, не зумівши вивести команду до Ліги чемпіонів, і відмовившись від належної йому неустойки. З грудня минулого року Гаттузо працює з «Наполі», який встиг призвести до перемоги у Кубку Італії, що стало першим трофеєм для 42-річного Дженнаро на тренерській роботі.

Роберто МАНЧІНІ

Ігрова кар'єра Манчіні тривала з 1981 по 2001 роки. Найкращі роки виступів Роберто припали на «Сампдорію», де він виграв 7 трофеїв, але й у «Лаціо» нападник був успішний, встигнувши ще 6 різних титулів. Попрощався з футболом Манчіні на Туманному Альбіоні, куди перебрався в січні 2001-го, підписавши контракт із «Лестером», але провів за «лис» лише місяць, після чого таки прийняв рішення завершити грати у віці 36 років.

Незабаром після того, як Манчіні повісив бутси на цвях, його запросили на посаду головного тренера "Фіорентини". Там він довго не протримався, незважаючи на перемогу в Кубку Італії, і влітку 2002 року очолив «Лаціо», а через два роки перейшов на роботу в «Інтер». У стані "нерадзуррі" тренерська кар'єра Манчіні різко поповзла вгору. Він виграв три титули чемпіона Італії, два Кубки та два Суперкубки країни. Але через конфлікти з керівництвом клубу, влітку 2008 року Манчіні покинув «Інтер». У грудні 2009-го отримав запрошення очолити «Манчестер Сіті», який у травні 2012 року, вирвавши на останніх секундах перемогу у «Квінз Парк Рейнджерс» (3:2), уперше з 1968 року призвів до титулу чемпіона країни. Втім, уже через рік Манчіні був звільнений через незадовільні виступи в Лізі чемпіонів. Потім його кар'єра дещо пішла вниз – італієць працював із «Галатасараєм», «Інтером» та «Зенітом». У травні 2018 року очолив національну збірну Італії, наставником якої є й досі.

Вінченцо Монтелла

Вінченцо Монтелла відомий як одна з легенд «Роми», кольори якої він захищав 10 років – з 1999 по 2009 рік. У стані «вовків» Монтелла і завершив кар'єру футболіста, головною світлою плямою в якій була, звичайно ж, перемога у Серії А сезону-2000/01.

Одразу після завершення ігрової кар'єри Монтелла очолив юнацьку команду «Роми», з якою відпрацював півтора сезони, перш ніж отримав пропозицію стати головним тренером першої команди «вовків» до кінця сезону-2010/11. Після цього продовжив самостійну роботу як повноправний головний тренер у «Катанії», «Фіорентині», «Сампдорії», «Мілані» та «Севільї». У квітні минулого року повернувся до «Фіорентини», де пропрацював півроку, після чого був звільнений, і поки що залишається без роботи, але чутки не оминають стороною 46-річного коуча, і його ім'я періодично спливає то там, то там, а тому незабаром Вінченцо напевно, повернеться до активної діяльності.

Луїджі ДІ Б'ЯДЖО

Як не дивно, але цей вихованець Лаціо ім'я в італійському футболі зробив у лавах головного опонента орлів - Роми. Там у період з 1995 по 1999 роки Ді Бьяджо провів 140 поєдинків (20 голів, 3 асисти), а потім пішов до «Інтера», хоча через два роки «вовки» здобули такий довгоочікуваний і до сьогодні свій останній титул чемпіона Італії. За «нерадзуррі» Луїджі також провів чотири сезони, будучи важливим гравцем першої команди. На його рахунку 163 матчі, 18 голів та 4 асисти. Після цього його кар'єра поступово пішла на спад. Він ще провів три роки у «Брешії», а попрощався з грою у футбол в «Асколі» 2007-го.

Через півроку після завершення кар'єри футболіста Ді Бьяджо почав тренувати. Попрацювавши кілька років із юнаками «Роми», Луїджі отримав запрошення від Італійської федерації футболу та очолив молодіжну команду країни U-20. У лютому-березні 2018 року провів дві гри як виконувач обов'язків головного тренера національної збірної Італії (програв спаринг Аргентині (0:2) і зіграв унічию з Англією (1:1) також у товариському поєдинку), після чого знову звернувся до роботи з молоддю. А ось у лютому нинішнього року Ді Б'яджо повернувся вже у клубний футбол, очоливши СПАЛ, але не зумів врятувати команду від вильоту з Серії А, і після завершення сезону залишив свою посаду.

Антоніо Конте

Вихованець «Лечче» Антоніо Конте починав грати у рідній команді, але у 22 роки перейшов до «Ювентуса», де затримався до закінчення кар'єри футболіста. У Турині Конте провів 13 років, встигнувши зіграти в лавах «старої синьйори» 420 матчів (44 голи, 5 асистів), а також виграти 15 трофеїв, у тому числі Лігу чемпіонів-1995/96, Кубок УЄФА-1992/93 та п'ять титулів. чемпіона Італії. Грати у футбол Конте завершив улітку 2004 року.

До тренерської діяльності Антоніо приступив через рік – 2005-го він став асистентом Луїджі Де Каніо у «Сієні». Потім працював з «Ареццо», «Барі», «Аталантою» та тією ж таки «Сієною», але вже на правах повноправного головного тренера. Влітку 2011 року очолив «Ювентус», з яким провів три приголомшливі сезони, став улюбленцем уболівальників. Однак у 2014-му Конте залишив Турін, а незабаром погодився очолити збірну Італії, з якою брав участь у чемпіонаті Європи-2016, дійшовши до чвертьфіналу, де в серії пенальті його команда поступилася Німеччині. Ще до початку того турніру Конте погодив контракт із «Челсі», з яким згодом пропрацював два роки, ставши чемпіоном Англії у сезоні-2016/17. Влітку 2018-го Конте було відправлено у відставку, і майже рік перебував без роботи, доки 31 травня минулого року його не покликав «Інтер». Нині Антоніо залишається наставником «нерадзуррі» , хоча нещодавно ходили чутки про його можливий догляд. У першому сезоні з «Інтером» Конте фінішував другим у Серії А, вийшов у фінал Ліги Європи, але титулами поки що так і не розжився.

Олексій Слівченко , Sport.ua

Read 390 times

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha