Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 

Останні новини

Четвер, 21 листопада 2019 11:58

На шляху до команди – зірки

Автор: 
Rate this item
(4 votes)

Експертний погляд фахівця на успіх та майбутні перспективи національної футбольної збірної

Футбольна збірна України на мажорній ноті завершила відбірковий цикл Євро 2020. І взагалі рік, що минає, був найуспішнішим в історії національної команди. Дружина Андрія Шевченка не зазнала жодної поразки та виграла свою відбіркову групу. При цьому нашими головними суперниками були далеко не середняки. Ми випередили чинних чемпіонів Європи – португальців на чолі з одним із найкращих футболістів світу Кріштіану Роналду, а також ще одних учасників останнього чемпіонату світу – сербів, сумарна вартість складу яких просто надхмарна.

Тепер під час жеребкування фінальної частини чемпіонату Європи 2020 року збірна України вперше буде у кошику найсильніших. І конкуренти не особливо горять бажанням отримати в суперники таку команду Андрія Шевченка, яка грає з позиції сили і диктує свої умови.

Цьогорічному тренерському штабу українців вдалося змінити психологію хлопців, які вже нічого і нікого не бояться. Ось ця ментальна впевненість найкраще виявилася у недавніх матчах, коли ми на останніх хвилинах відіграли два м'ячі у нігерійців, вирвали перемогу в Естонії та врятувалися у протиборстві з Сербією. І тут зовсім не у фарті, а в тому, що грали до кінця і вірили в успіх. Про цей аспект у підготовці збірної України, причини зльоту та майбутніх перспектив головної футбольної дружини ми поговорили з футбольним експертом, спортивним директором чернігівської «Десни», колишнім викладачем Центру ліцензування тренерів УАФ та спортивним директором та тренером кропивницької «Зірки» Віктором Догадайло

– У футбольному процесі потрібно пройти період зростання та формування команди залежно від того бачення побудови гри, яка має тренери. Для цього необхідно стабілізувати відносини всередині колективу, визначити необхідних виконавців та переконати їх у правильності обраного шляху. І завершальний етап цього процесу – це і є постановка гри. І всі ці етапи пройшли під час минулого відбіркового циклу до чемпіонату світу, який успішним ніяк не назвеш. Але ніхто не став рубати з плеча, а сам Андрій Шевченко чітко дав зрозуміти, що вже побудував свою команду, яка готова до вирішення найсерйозніших завдань.

І тут треба справді віддати належне нашому головному тренеру. Андрій Миколайович чудово розумів, що без допомоги досвідчених колег-однодумців практично неможливо створити боєздатний колектив. І для цієї мети від початку були запрошені Мауро Тасотті, Андреа Малдера та Педро Хара, а пізніше до тренерського штабу приєднався легендарний український голкіпер Олександр Шовковський.

Звісно, останнє слово завжди залишається за Андрієм Шевченком. Але кожен з його асистентів – справжній профі, який відповідає за свою ділянку роботи і зробив серйозний внесок у наш великий футбольний успіх. Безперечно, головний тренер радився з колегами під час підбору виконавців. Сьогодні ніхто не скаже, що Шевченко має улюбленців і хтось запрошується до збірної не по справі. Можливо, це прозвучить тривіально, але в українській команді зараз справжній сплав молодості та досвіду. А ще завдяки індивідуальним якостям футболістів вдалося поєднати воєдино різні стилі гри. Дивіться, адже у збірній вдало взаємодіють гравці «Шахтаря», київського «Динамо», інших українських клубів разом із представниками топ-чемпіонатів Зінченком, Ярмоленком, Шаховим, Малиновським, а також з Яремчуком, Пластуном, Безусом, які набрали прекрасну форму в бельгійській першості. Це дозволяє грати в такий футбол, який самим гравцям приносить задоволення.

Не останню роль відіграє прекрасний внутрішній мікроклімат у колективі. Усі гравці їдуть до збірної з бажанням виявити себе. Хлопці із задоволенням беруть участь у посвятах новачків та інших іноді веселих, а іноді вкрай необхідних командних заходах.

Ця збірна стала повністю відкритою для журналістів і вболівальників. Не випадково ж на відкриті тренування команди Шевченка приходять у різних містах кілька тисяч уболівальників. Футболісти ж розуміють значення такого спілкування, приділяють своїм шанувальникам достатню увагу. Та й з передматчевими та післяматчевими інтерв'ю, думаю, вам полегшало.

І добре, що у нас така тривала безпрограшна серія. Коли у всіх гарний настрій – і спілкування на радість. І нехай ця радість продовжиться і під час фінальної частини Євро.

Хоча впевнений, що у разі невдалого результату тренери та гравці цієї національної дружини не ховатимуться і уникатимуть журналістів. Це також елемент позитивного іміджу, який потрібно підтримувати на високому рівні за будь-яких обставин. І це йде від самого Андрія Шевченка, його асистентів та нинішніх лідерів збірної, які, погравши у серйозних клубах, зрозуміли, що футбол не закінчується після фінального свистка, і глядачі зобов'язані отримати найдокладнішу інформацію з перших вуст.

Знаєте, все це елементи психологічної підготовки, котрій не завжди в українському футболі приділяють належну увагу. І тут для нинішніх футболістів збірної дуже важливо, від кого виходить це психологічне посилання. Вони захоплювалися грою самого Шевченка, знають, який досвід у його помічників, а тому готові вбирати усі тренерські побажання та поради, наче губка, та виконувати вимоги наставників.

Зізнаюся, що мені у Центрі ліцензування тоді ще ФФУ пощастило керувати дипломною роботою Андрія Шевченка, коли він отримував PRO-диплом. Тому не з чуток можу судити про засади формування Андрія Миколайовича як тренера. Він ще тоді наголошував, що асистенти головного тренера повинні привносити до тренувального процесу елемент новизни відповідно до сучасних вимог до гри.

До речі, мало хто знає, що пропозицію очолити збірну України Андрію Шевченку робив ще Анатолій Коньков, коли очолював національну футбольну федерацію. Але тоді великий футболіст Шевченко відмовився, розуміючи, що ще не готовий до такої відповідальності. Андрій Миколайович пройшов усі етапи навчання, отримав необхідні знання, пройшов стажування в «Челсі» та «Мілані», поринув у атмосферу збірної на Євро 2016 і, побачивши, що треба міняти, таки звалив на себе цю нелегку ношу.

І тут знову треба говорити про психологію, адже перший млинець при відборі на чемпіонат світу виявився комом. Але й тут Шевченко зробив правильні висновки та пообіцяв, що вже на Євро-2020 його команда точно проб'ється.

І, спираючись на власний досвід, тренери нашої збірної змогли переконати своїх підопічних, що вони ні в чому не поступаються сучасним зіркам, які такі самі люди. І не випадково після першого матчу в Португалії юний Віталій Миколенко отримав за свої дії приємний відгук від самого Кріштіану Роналду. Саме на прикладі молодого захисника київського «Динамо» можна побачити, наскільки змінився менталітет наших хлопців, які навіть проти самого Роналду грають без жодного страху та тремтіння в колінах.

Ну а з таким психологічним настроєм можна спокійно керувати командою, ставити завдання та використовувати різний набір тактик. Тактика – це організовані події на футбольному полі. Вони можуть бути індивідуальні, групові та командні. І в цьому плані, як на мене, кожен футболіст, який виходить на поле, чітко знає, що від нього вимагає тренер. Те саме стосується окремих груп виконавців та загальнокомандної взаємодії в цілому. Коли ж ігрова тренерська концепція подобається футболістам, то вони все роблять для якнайкращого втілення її під час матчів. У футболістів при цьому зростають самооцінка та рівень не лише індивідуальної, а й командної майстерності. І все це приносить позитивний результат та задоволення від самої гри. Адже з хлопців це видно. У збірної України з'явився свій стиль гри, заснований на хорошому контролі м'яча, осмислених комбінаціях та домінуванні на футбольному полі. І цьому стилю від гри до гри, від хвилини до хвилини українці не зраджують. Вони не відбиваються, не мучаться, а грають і виграють, завдаючи нам усім величезну радість.

Ще важливо, що у нашій збірній з'явилися молоді за віком, але досвідчені за грою та ментально сильні лідери. Такі хлопці, як Зінченко та Малиновський, які в умовах найжорсткішої конкуренції змогли довести свою спроможність та чудово проявити себе у найсильніших європейських чемпіонатах, просто не могли не стати такими лідерами. І, знову-таки, треба віддати належне наставникам, які побачили величезний потенціал у цих хлопцях і почали будувати навколо їхніх найкращих якостей командну гру. Ну і подивіться, як зараз розкрився Яремчук, якому довіряли місце в основному складі навіть тоді, коли Роман був не дуже впевнений у собі. Але збірній був потрібен саме нападник такого плану, здатний підіграти, опуститися в глибину, коли потрібно, і виконати великий обсяг роботи. І Андрій Шевченко не втомлювався говорити, що голи до цього талановитого форварда обов'язково прийдуть.

Як бачите, довіру окрилює, і зараз Яремчук просто нестримний – що у своєму клубі, що у збірній. А як вчасно у найважливішому домашньому матчі із Сербією «вистрілив» Циганков! І як вгадав уже в Белграді Шевченко з Бєсєдіним, якого багато хто називає незабивним. А хлопець вийшов і в потрібний момент вирішив результат епізоду. І тут уже багаторічним лідерам збірної Ярмоленко та Коноплянці, та й іншим досвідченим хлопцям, необхідно витримувати конкуренцію з молодим поколінням та доводити, що вони кращі. А така конкуренція робить збірну України ще сильнішою. У кожній лінії ми маємо взаємозамінність, хоча свій основний кістяк футболістів тренери визначили.

Це все ланки одного переможного ланцюга та прекрасної психологічної підготовки, про яку ми говорили вище. І якщо згадати великого Лобановського, то у нас немає суперзірок, але Андрій Шевченко на шляху до створення своєї команди-зірки.

Досить дискусійним серед уболівальників і журналістів є питання натуралізації бразильських гравців.

Можливо, після гри з Сербією, та й з Португалією, може здатися, що Марлос і Мораєс нинішній збірній не надто й потрібні. Але якщо повернутися трохи назад, коли ми не мали стабільного складу, коли лідери тільки підростали, то залучення до збірної гравця такого класу, як Марлос, зіграло свою позитивну роль. Хоча, судячи з останніх ігор, найкращий час Марлоса вже позаду. І йому треба буде дуже постаратися, щоб потрапити до остаточної заявки на фінальну частину Євро 2020.

Щодо Мораеса, то він свого слова ще не сказав. Як форвард ротації він, поза сумнівом, потрібний. Тут важливі бажання самого футболіста та зацікавленість у ньому тренерів. Я думаю, якщо Андрій Шевченко побачить, що є молодий український нападник, який сильніший за Мораєса, то, без сумніву, приверне його під прапори збірної. Як показав останній чемпіонат світу серед 20-річних, талановиті хлопці у нас не перевелися, і головне – розкрити їхній великий потенціал.

Що ж до перспектив збірної Андрія Шевченка у фінальній частині, то важливим є те, що Україна буде при жеребкуванні серед сіяних. Хоча, схоже, судячи з розкладки, побачення чи з Німеччиною, чи з Голландією у групі нам не уникнути. Але нинішня Португалія з організації гри – одна з найсильніших у Європі, а ми її обіграли. Тож зможемо запропонувати свої козирі голландцям та німцям. Тут потрібно ставити перед командою найсерйозніші цілі, а не обмежуватись проміжними завданнями.

З групи хлопці Шевченка за такої впевненості та злагодженості мають виходити апріорі. Сама команда підняла планку дуже високо. І тепер потрібно триматися на цьому рівні за рахунок стабільної гри, стабільного складу (дай Боже, щоб обійшлося без травм), високого рівня мотивації та великого бажання підкорити ще більшу висоту.

Фінальна частина Євро – це зовсім інший турнір, де помилки каратимуться миттєво. Тут на короткій дистанції ми зможемо реально оцінити нинішню силу команди Андрія Шевченка. Але при цьому не варто забувати, що це ще молода команда, яка продовжує будуватися, і потрібно заздалегідь пробачити їй похибки, які обов'язково будуть на нелегкому футбольному шляху. І все ж я вірю, що ця збірна України ще порадує нас великими та серйозними перемогами.

Юрій Ілючек, спеціально для "УЦ"

Read 394 times

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha