Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 

Останні новини

Вівторок, 25 грудня 2018 19:11

Рух вниз

Автор: 
Rate this item
(2 votes)

Український футбол у році, що минає, викликав більше розчарувань. Наскільки серйозними є проблеми і чи є проблиски надії в майбутньому - постараємося сьогодні розібратися.

Збірна надії?

Начебто на загальному сумному фоні розвитку українського футболу виступ національної збірної бачиться промінцем світла. Але тут треба враховувати, що до цього ми спостерігали за чемпіонатом світу зі сторони, і попередній відбірковий цикл тренерському штабу Андрія Шевченка списали на хворобу зростання. Ну і, як наслідок, наша команда виступала як простий спаринг-партнер для таких «могутніх футбольних важкоатлетів», як Саудівська Аравія, Марокко та Японія. І тут ми змогли не без частки везіння здолати лише японців, які грали без своїх лідерів. Ну ще албанців переграли, але знову-таки, за допомогою фарту, коли албанці в першому таймі тринькали свої моменти.

Ну далі Ліга Націй наспіла, дозволивши поекспериментувати. Адже погодьтеся, що навіть із невдачі у новому турнірі ніхто б трагедії не робив. Мовляв, головні завдання потрібно вирішувати у відбірному циклі до Євро 2020, а тут… Але тут пощастило з жеребом, яке піднесло нам команди, які переживали період реконструкції. Ну а збірна України вже визначилася з ігровою моделлю та ключовими виконавцями. Не можна сказати, що підопічні Андрія Шевченка перевершували чехів зі словаками на голову, але потрібного результату досягли та підвищилися у класі. Хоча останні матчі року з тими ж словаками (1:4) і турками (0:0), які вилетіли до третього дивізіону Ліги Націй, показали, що все не так райдужно.

І все ж таки потрібно віддати належне Андрію Шевченку з його помічниками за те, що не боялися ризикувати, позбулися залежності від номінальних лідерів, сміливо вводили нових виконавців, підбираючи їх під свою модель. Україна почала грати в інший футбол, відмінний від того, до якого ми звикли за довгі роки. Наші футболісти стали більше контролювати м'яч, більше творити та більше мислити на полі. І тут точно до двору припав не тільки Марлос, а й Руслан Малиновський, який зміцнів у Бельгії, витримав конкуренцію в «Ман.Сіті» Олександр Зінченко, який набрався впевненості Циганков. Ну і в міру своєї готовності зіграли головні надії Ярмоленка з Коноплянкою, які, повторююсь, уже не були незамінними. Та й Андрій П'ятов уже, схоже, чудово розуміє, що зросла гідна зміна в особі Андрія Луніна. Юний кіпер поки що не має гідної свого таланту практики в Іспанії. Однак у тих матчах, що грає, справляє чудове враження. Як і у національній збірній. З крайніми захисниками та хавбеками теж є вибір, благо Караваєву та Матвієнку завжди готові прийти на зміну Соболь, Бутко, Миколенко, та й Андрія Цурікова, який видав прекрасний рік в «Олександрії», вже на збори викликали.

Що стосується чистих руйнівників у центрі поля, то тут поки що перевага віддається Степаненко, але гравців цього амплуа і такого мислення у нас достатньо. І чомусь здається, що цей «вимираючий футбольний вигляд», який грає під девізом «випалена земля без проблисків думки», скоро і в нашій збірній піде в минуле. Адже вже в зовсім інший футбол грають Шепелєв, Шапаренко та інші хлопці, здатні не лише тупо руйнувати та нескінченно стелитись у підкатах, а й бачити. А головними проблемами цієї збірної є форварди та центрбеки.

Із захисниками простіше. Просто тут важче їх міняти. Адже Ракицький і спочатку Кучер, а потім Кривцов, Ордець, той же Матвієнко чи хтось там ще з «Шахтаря» чудово розуміють один одного з П'ятовим. Але вже є Микита Бурда, Ігор Пластун, Василь Кравець, Олександр Сваток, які не пов'язані узами з конкретним воротарем. Ну це, якщо остаточно списати з рахунків Хачеріді та Чигринського, які грають у своїх клубах. Так що тут теж справа вирішувана.

З чистими нападниками проблематичніше. Ставка на Романа Яремчука зіграла не повною мірою. Так, наш бельгійський форвард вписується в командний ритм і гарний у підіграші, але губить масу моментів. Але Бесєдін не краще, а інші, ну можна ще згадати молодих Мар'яна Шведа та Андрія Брячука, у нас просто перевелися. Ходять чутки про натуралізацію Мораєса. Але, враховуючи, що половина київських динамівців із ним просто не спілкується, вважаючи його, м'яко кажучи, непорядною людиною після того, як вона брехала всім про свій нібито неперехід у «Шахтар», то обстановку в команді це точно не покращить. І не факт, що бразилець відразу штампуватиме голи, як він це робить у «Шахтарі», здебільшого просто переправляючи м'яч у порожні ворота після передач співвітчизників. Тож давайте краще своїм шансом давати, а то поманять Мораєса кудись у клуб, де краще і грошовіше, під час матчів збірної і… Тому, давайте сподіватися на своїх…

Ну а після перемоги у своїй групі та можливості зіграти ще два роки серед найсильніших збірних Європи, Україна отримала не дуже вдалий жереб до Євро 2020. Як відомо, у відбірному турнірі потрібно займати перші два місця у своїй групі. І тут нам доведеться битися з чинними чемпіонами Європи - португальцями, які і без Роналду вийшли до півфіналу Ліги Націй, а також сербами, які мають серйозний і збалансований склад з футболістів провідних європейських клубів. Це найгірший із варіантів, які були у третьому кошику. З урахуванням того, що сербські вболівальники знатні провокатори, які не приховують своїх симпатій до Росії, ці матчі матимуть ще й політичний підтекст. Ну а команди Литви та Люксембургу потрібно апріорі обігравати, якщо розраховувати на пряму путівку на чемпіонат Європи. Ні, є ще, звичайно, шлях через Лігу Європи, але пробиватися таким втішним способом – це доля вкрай слабких. Тож лише наступний рік відповість – чи реально сильна збірна Шевченка чи так – навіть не міцний середняк?

Боротьба самих із собою

Якщо збірна подарувала нам приємні миті, то в національному футболі загалом покращень не відбулося. Був справді успішний фінал жіночої та чоловічої Ліги чемпіонів у Києві. Але в цьому не наша персональна заслуга. А ось те, що керівництво ФФУ постійно звинувачувалося в корупції (завищені ціни на українські газони зі штучним покриттям, відмивання грошей в офшорі, вільне поводження з Кубком Ліги чемпіонів, непомірні особисті витрати президента ФФУ та конфлікт інтересів як керівника бюджетного комітету Верховної Ради) та неохайності у веденні справ – це сумно. Нещодавнє ж гучне викриття організаторів договірних матчів більше схоже на виставу. Навіть першого погляду на все це достатньо, щоб зрозуміти, що доказова база, як завжди, слабка.

З приходом нового керівництва УПЛ єдиного телепулу ми не отримали, кількість уболівальників на трибунах не збільшилася, якість гри не покращилася, питання про розширення елітного дивізіону до 16 команд успішно провалилося. Згодом з'явилася інформація, що розширення до 16 команд невигідне «Шахтарю», який і сприяв тому, що засідання з цього питання зірвалося. Адже поява в еліті СК «Дніпро», «Металіста – 1925», «Волині» на додачу з амбітними ковалівським «Колосом» або петровським «Інгульцем» точно не на руку «гірникам». Найпростіше ж вигравати першість, маючи по чотири матчі з «Маріуполем» та донецьким «Олімпіком», а ще поєдинки на першому етапі з практично безнадійними «Чорноморцем» та київським «Арсеналом».

Отже, маючи найбільшу фінансову базу і клубну структуру, що добре працює, номінально донецький клуб без проблем вирішує свої проблеми в чемпіонаті. Благо зараз ще й керівництво ФФУ більше вподобає донецькому клубу. Чого варті різні підходи у покаранні арбітрів, які помиляються у матчах грандів, різні терміни дискваліфікацій гравців за однакові порушення та тональність у висловлюваннях щодо двох претендентів на золото. Чого там говорити, якщо людина до мозку кісток із «шахтарівським серцем» В'ячеслав Шевчук, який нині очолює донецький «Олімпік», уже відчув на собі, що таке спробувати виграти у своєї колишньої команди. «Олімпік» несподівано для Фонсекі став боротися з його підопічними, а не здався до гри, як раніше. І це викликало гнів коуча «гірників» і призвело до суперечки з емоційним молодим колегою, справедливо незадоволеного суддівськими помилками.

Ну ще тільки ледачий не говорить про те, що допомагає завойовувати лідерство чинним чемпіонам «Маріуполь», який здебільшого складається з орендованих у «гірників» футболістів. До речі, саме маріупольці минулого чемпіонату, відібравши очки у киян у передостанньому турі, забезпечили команді Паулу Фонсекі чергове золото.

Схоже, фундамент до чергового титулу донеччани вже заклали. Фонсека продовжує вміло скористатися тим, що створено Луческу. Навіть стиль виправдання невдач перейняв свого попередника. Цей склад «Шахтаря» зібрав ще досвідчений румунський містер. Доповнив його Містер португальський хіба що Матвієнко, Данченко та Мораєс. Та й новачок Майкон десь непогано виглядав.

Але бразильці без особливих проблем вписуються в цей стиль, з контролем м'яча та розіграшем до вірного. Але проблем в обороні стало більше і складнощів у іграх із суперниками, які не імітують боротьбу, а реально борються, додалося. Однак складно уявити, що у такій першості, «Шахтар» дозволить собі «розбазарити» перевагу у 7 очок над «Динамо».

Втім, динамівці в невдачах можуть звинувачувати лише себе. Підопічні Олександра Хацкевича при рівності з головними суперниками (по одній перемозі та поразці) тринькали очки в іграх з «Карпатами», «Львовом» (ураження), «Зорею» та «Чорноморцем» (нічиї), а «Олександрії» кияни поступилися у справі . Можна, звичайно, говорити про зміну поколінь, про ставку на молоді таланти, про роботу на перспективу на користь збірних України різного віку, проте вболівальники хочуть бачити результат тут і зараз. А очікуваного результату, як і класної стабільної гри, немає. У цьому плані «Шахтар» виглядає солідніше, хоча теж губиться в умовах реальної конкуренції. Але «Динамо» почали боятися менше і виходять на поєдинки з підопічними Хацкевича без тремтіння в колінах. Та й проблеми динамівців із подоланням насиченої оборони відіграють свою роль. Ну і як тут не згадати проблеми із селекцією. Адже першу частину сезону віце-чемпіони України провели без справжнього форварда. Це ще добре, що найкраще придбання киян за останні роки Беньямін Вербич, переведений у напад, справно забивав. До позитивних моментів можна також віднести гру Шапаренка, який розкрив свій великий потенціал, здатний зіграти на будь-якій позиції у захисті Миколенка. Та й те, що Хацкевич ближче до кінцівки року почав більше довіряти молоді, посадивши на лавку Гармаша і Сидорчука, що припинилися у своєму розвитку, вселяло в уболівальників оптимізм. Хоча загалом рік для «Динамо» був невдалим.

Сенсації, одкровення, злети

Чого не скажеш про ФК «Олександрія», який несподівано для багатьох став у цій першості реальною «третьою силою». У попередньому огляді ми вже зупинялися на причинах зльоту олександрійського клубу до трійки найкращих. Ну можна нагадати, що тут усе ґрунтується на довірі та відмінному взаєморозумінні керівництва клубу та тренерського штабу, стабільності фінансування, відмінних умовах для підготовки, збалансованості складу та чіткої стратегії досягнення результату, збудованої наставниками. Не випадково ж дублюючий склад олександрійців посідає друге місце, а основа фінішувала на третій позиції. А могли ж підопічні Володимира Шарана закінчити рік та другим. Але втрата через травми та дискваліфікації шістки провідних футболістів та відверту невдачу у поєдинку з ФК «Львів» призвели до необов'язкової поразки. Але при цьому олександрійці випереджають луганську «Зорю», що йде четвертою, на 8-м пунктів і мають солідний заділ у боротьбі за пряме потрапляння до групового турніру Ліги Європи. І для того, щоб зберегти свої позиції, безумовно, потрібно зміцнити склад, бажано в кожній лінії. Але Володимир Шаран це й сам чудово розуміє, як і керівництво клубу. Адже прикро буде, видершись так високо, упустити заповітну бронзу. Чи можна замахнутися на більше з урахуванням ігрових проблем та нестабільності київського «Динамо»? Але тут виникає питання – а чи готова сама «Олександрія» пройти весь турнір на такому стабільно класному рівні, як у першій частині сезону? Не дарма ж Володимир Шаран постійно повторює, що не загадує наперед, а вирішує локальні завдання в міру їхнього надходження. Як на мене, то поки що потрібно зосередитися на збереженні досягнутого.

Що ж до переслідувачів, серед них явного лідера немає. «Зоря» вкотре переживає стадію нового становлення і незрозуміло, чим усе це закінчиться. "Ворскла" не витримала боротьбу на три фронти і реально зменшила оберти. Ну а «Десне» місце б у шістці зберегти, хоча перед Олександром Рябоконем та його хлопцями необхідно зняти капелюх. Команда, яка не сильно змінила склад після першої ліги, зберегла свій стиль, свій почерк і своє вміння реалізовувати тренерські задуми. Та й колишні гравці «Зірки» та «Олександрії» Євген Паст, Антон Братков, Артем Фаворов, Андрій Гітченко та Сергій Старенький явно припали тут до двору.

Про «Маріуполь», який убиває хоч якусь інтригу, було сказано вище. Розуміючи політичне значення існування команди на прифронтовій території, все ж таки зауважу, що майбутнього у таких клубів просто немає. Адже ФІФА та УЄФА має намір обмежити до мінімуму кількість орендованих футболістів і більш ретельно перевіряти джерела фінансування. Ну і тоді керівництву ФК «Маріуполь» доведеться не займатися сумнівним креативом, який ображає суперників, або будувати клуб самостійно, або…

Якщо «Олександрія» – це сенсація року, то «Десна» – одкровення року. Ну а «грозою авторитетів» став ФК «Львів», який обіграв «Динамо» з «Олександрією» і зіграв унічию з «Шахтарем». У цьому величезна заслуга наставника Юрія Бакалова, який розібрався зі складом, відсіявши набраний попередниками баласт, і поставив грамотну, орієнтовану гру. За такого настрою та характеру львів'яни здатні і на місце у першій шістці замахнутися, реально кинувши виклик «Десні» та «Маріуполю».

"Олімпіку" з "Карпатами" доведеться боротися за "місце під сонцем" з одеським "Чорноморцем" та київським "Арсеналом", які на сьогодні виглядають у Прем'єр-лізі абсолютно зайвими. Побоюватися донеччанам та львів'янам особливо нічого і можна далі грати без страху та докору з прицілом на наступний сезон. Ну а «морякам», які і потрапили сюди цього року завдяки щасливому випадку, з «канонірами» залишається сподіватися на розширення УПЛ, що дозволить отримати шанс залишитися серед найсильніших. Хоча з гри – це команди першої ліги.

Європейські реалії

Про рівень нашого чемпіонату говорить виступ у єврокубках та падіння України у таблиці коефіцієнтів УЄФА. Тут ми вже дев'яті і, якщо не станеться прориву, то цілком можемо залишитися з одним представником у Лізі чемпіонів. Хоча останніми роками ми й так незмінно маємо тут у груповому турнірі лише одну команду, оскільки друга, найчастіше «Динамо» просто не проходить кваліфікаційні раунди. Ну а «Шахтар», який минулого сезону стрибнув вище голови і пробився у плей-офф, цього року опустився на свій реальний рівень. «Ліон» виявився просто безапеляційно кращим за якістю гри українського чемпіона. Про це свідчив ключовий поєдинок, який грав через воєнний стан у Києві. Ну тут треба згадати, що і на своєму полі футболісти французького клубу граючи ліквідували гандикап у два голи і були ближчими до перемоги. А на НСК "Олімпійський" "Ліон", який не дозволив себе обіграти "Ман.Сіті", знову пропустивши першим. Але і до і після пропущеного голу абсолютно впевнені у своїх силах гості просто «возили» своїх суперників. А відігравшись ліонці, без проблем довели матч до потрібного результату. Скажімо так, що і «Хоффенхайм» перегравав «гірників», як на виїзді, так і вдома, але став жертвою власної марнотратства, проблем в обороні та бажання перемогти вдесятьох. Загалом Фонсека цю Лігу чемпіонів провалив тому, що все було в руках його команди. Але знайти шляхів для досягнення переможного результату португальцю не вдалося. Не кажучи вже про те, що ми бачили в протистояннях з «Ман.Сіті», який робив з донеччанами все, що хотів. Тож Ліга Європи – це ще непоганий результат для цьогорічного «Шахтаря».

"Динамо" ж виконало поставлені завдання не без частки везіння. Досить згадати гостьові перемоги над «Ренном» та «Астаною», коли суперники виглядали переконливіше і на поразки точно не заслуговували. Але з іншого боку були втрачені перемоги у київській грі з тією ж «Астаною» та виїзним матчем із чеським «Яблонцем». Але й там самі дії динамівців залишали бажати кращого. Єдина класна гра у команди Хацкевича вийшла з «Ренном» у Києві, коли багато вийшло. А ось за нещодавній домашній матч із «Яблонцем» гравцям та тренерам наших віце-чемпіонів має бути соромно.

Тепер команда Олександра Хацкевича має реабілітуватися у лютому, коли кияни зійдуться у дворандовій битві з грецьким «Олімпіакосом». Греки ні в національній першості, ні тим більше в Європі вже давно не лідери. Але саме хлопці Педру Мартінеса залишили без єврокубків «Мілан», обігравши підопічних Ріно Гатузо в останньому турі ЛЕ із необхідною різницею у два м'ячі. Втім, «россонери» також можуть лише згадувати про минулі великі перемоги. Загалом, третя команда Греції нашому «Динамо» цілком під силу. Але для цього киянам потрібне посилення та вдалий результат у першому матчі у Піреї, де тиск уболівальників буде божевільним.

Спроможний пройти німецький «Айнтрахт» та донецький «Шахтар». Але підопічні Аді Хюттера, який уже проходив «гірників» з «Янг Бойз», виграли всі свої матчі в Лізі Європи, претендують на місце в трійці найкращих Бундесліги, будуть перебувати в кращому тонусі і володіють надійнішою обороною, ніж «Хоффенхайм». Чи виявляться аргументи Паулу Фонсекі вражаючим – подивимося. Поки що шанси обох наших команд можна оцінювати як п'ятдесят на п'ятдесят. Але це теоретично, а гра може бути або безжально-обезкураживающей, або вражаюче – обнадійливою. Як і наступний футбольний рік.

Юрій Ілючек, спеціально для «УЦ»

Read 640 times

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha