Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 

Останні новини

Понеділок, 24 липня 2017 14:56

«Сокіл», що прагне висот

Автор: 
Rate this item
(6 votes)

Наша газета продовжує знайомити читачів із найкращими аматорськими футбольними командами Кіровоградщини. І цього разу ми вирушили до села Соколівське, в якому дізналися найцікавішу інформацію від керівництва, ветеранів та гравців одного з найтитулованіших клубів Кіровоградського району та області – ФК «Сокіл»

 

Із досьє “СN”:

ФК «Сокіл» (Соколівське)

Рік заснування: 1980

Президент: Інна Завірюха

Віце-президенти: Ігор Діхтярьов та Олександр Волков

Спортивний директор: Анжела Зубенко

Тренери: Вадим та Павло Долованюк

Капітан: Вадим Долованюк

Адмінстратор: Василь Гордей

Директор стадіону: Ігор Єжов

Титули:

Багаторазовий чемпіон Кіровоградського району з футболу

Багаторазовий володар Кубків Відкриття та Закриття сезону

Футзальний клуб «Металург»:

Рік заснування: 2012

Чемпіон Кіровоградської області з футзалу (2015/2016)

Переможець першої ліги чемпіонату Кіровоградської  області з футзалу (2012/2013)

Бронзовий призер чемпіонату області з футзалу (2014/2015, 2016/2017)


 

Перш за все, ми вирішили дізнатися про виникнення команди та перші успіхи «Сокола». Відтак, звернулися за коментарем до одного з його ветеранів Юрія Пилипенка:

Наша команда була створена ще в 1980 році. До речі, я приєднався до її складу через три роки. На початку, через молодість та недосвідченість гравців, «Сокіл» не займав призових місць у районній першості, але й “не пас задніх”. Знаєте, от якщо говорити про тодішній склад, то в нас не було технічних гравців, але що точно нас об’єднувало, робило сильнішими та допомагало перемагати – це ентузіазм. Дуже багато складних та вирішальних матчів ми вигравали за рахунок неймовірного бажання. Не можу не відзначити той факт, що в нас був надзвичайно дружний колектив. Це сприяло розвитку. Тож поступово команда підвищувала свій рейтинг та стала однією з найкращих у районі. І дуже добре, що це збереглося й у нинішньому складі. А от наше перше чемпіонство припало на сезон 1987 року. До речі, хочу відзначити, що нам сприяла та допомагала місце влада. Команді завжди надавався весь необхідний інвентар, періодично купували форму, проблем із транспортом у нас ніколи не виникало та ще й платили по п’ять рублів за гру. Така увага з боку влади змушувала нас розвиватися та окрилювала, а спонсори із задоволенням нас заохочували. Так, за високі спортивні досягнення керівництво тодішнього колгоспу «Україна», в особі Василя Івановича Войчука, організовувало нам екскурсії до різних куточків колишнього СРСР. ФК «Сокіл» був у Ленінграді, Москві, Яремче, було організовано відпочинок на березі Чорного моря в Адлері.  

Продовжуючи, відзначу, що тоді головними нашими конкурентами були первозванівський «Інгул» та аджамська «Росія». Також ми, для підтримки форми, часто проводили різні товариські зустрічі. Особливо яскравий слід у пам’яті залишив домашній матч проти темношкірих хлопців із Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобування (нині ЦНТУ). На кінець 80-х це була подія. До речі, цю гру ми ще й виграли. Із того складу «Сокола» можу відзначити Бориса Маліновського, Володимира Смоляка, Євгена Долованюка, Віктора Тігляя, Вадима Семенченка, Андрія Юдіна, Олега Заніздру, Олександра Озьорського, Володимира Бобика, Олександра Пучко та Сергія Рудяка. І нехай усі ми вже давно не граємо, але й досі щоразу приходимо на стадіон та підтримуємо наших хлопців, які намагаються здобувати нові перемоги й титули для рідного «Сокола».  

Є місце у складі нинішнього «Сокола» і для видатних спортсменів. Так, у центрі півзахисту тут діє паралімпійський чемпіон Ріо-де-Жанейро Євген Зінов’єв, який не приховує емоцій, коли говорить про свою другу рідну команду:

-        Футбол – об’єднує. От і я у свій час, завдяки дружбі з голкіпером Костянтином Должанським, познайомився з Вадимом Долованюком. Я до того вже мав нагоду грати в Кіровоградському районі ще у складі созонівського «Агроспорту» та катеринівського «Огнеупора». Але коли Вадим, що на той час уже був моїм кумом, запросив пограти за «Сокіл», я без роздумів погодився. Перш за все, хочу відзначити прекрасний стан газонів у районі, на відміну від полів у обласному центрі.  Та й рівень чемпіонату, конкурентоспроможність і кількість колективів також на порядок вища. У нас прекрасна атмосфера в команді, а тому тут дійсно приємно грати. Та й цілі тут завжди стоять найвищі, що змушує розвиватися задля їх досягнення.   

Ну а про сьогодення “Соколу” та плани на майбутнє ми дізналися від спортивного інструктора Соколівської ОТГ, граючого тренера ФК «Сокіл» Вадима Долованюка:

Знаєте, я ще зовсім маленьким спостерігав за тим, як на нашому футбольному полі перемагав «Сокіл», у якому грали лише місцеві хлопці. Але час ішов і незабаром спортивним інструктором Соколівської сільської ради став Олександр Мезенцев і, задля успіху в районній першості, він почав запрошувати до  команди гравців із Кіровограда. Тодішній «Сокіл», буду відвертим, нагадував команди, які на перший план ставлять переможний результат. Тому честь цих населених пунктів захищають здебільшого досвідчені гравці з обласного центру. Але кожен обирає свій шлях розвитку.

Коли мені було 14 років, а моєму брату 20, Паша, попри те, що на провідних ролях у команді Мезенцева були кіровоградські футболісти, такі як Олександр Мизенко або ж Ігор Распряхін, підпускався до основного складу. Втім, моєму брату не подобалося, що тренер не давав нагоду проявити себе й іншим перспективним соколівцям. Через це в нього виник конфлікт із Олександром Дмитровичем і брат залишив склад команди. Одразу після цього ми створили «Сокіл-2», за який виступали лише місцеві хлопці. Спочатку два сезони набиралися досвіду та награвали склад, а вже в 2005 році вибороли бронзові медалі районної першості. Тоді вже до команди прийшли ті, хто й до цих пір захищає її честь. В той час нам доводилося їздити на матчі за власний рахунок та й влада нам ніяким чином не сприяла, а тому все трималося на спільній любові до футболу.

Про об’єднання та перші успіхи

І от настав момент, коли Олександр Мезенцев підійшов до нас і запропонував об’єднатися в один колектив. Після цього й відкрилася нова сторінка в історії «Сокола», де на провідні ролі вийшли місцеві гравці. І знаєте, наша наполегливість і цілеспрямованість призвели до того, що в 2009 році ми, оновленим складом, вперше стали чемпіонами Кіровоградського району. Більше того, цей успіх нам вдалося повторити ще й у двох наступних сезонах. У 2012-му році  кращими виявилися гравці ФК «Грузьке». Втім, потім ми знову зробили чемпіонський хет-трик.

Окремо хочу відзначити, що «Сокіл» доволі успішно виступав ще й у чемпіонаті області, а в цьому турнірі за нашу команду грали такі відомі футболісти як Олексій Стрельцов, Дмитро Донченко, Олександр Кочура і Руслан Красовський та інші. На 2014 рік у тій команді з нашого села був лише я. І це дійсно ображало, адже прекрасних футболістів у Соколівському вистачало. Та Олександр Мезенцев чомусь не хотів  їх брати до команди. Та й, правду кажучи, сільський футбол він, як ви зрозуміли, не розвивав, він хотів здобувати титули.

А тому  було вирішено, що замість нього на посаду інструктора зі спорту в Соколівському прийде Павло Долованюк. Але через певні обставини Паша не зумів зайняти цю посаду. А тоді головою сільської Ради стала Інна Завірюха, яка й запропонувала мені керувати спортивною галуззю в нашому селі. Певний досвід у мене вже був, а тому з радістю погодився. Приємно займатися улюбленою справою та ще й отримувати за те зарплату.

Найвдалішим для нас виявився 2015 рік, коли ми перемогли й у чемпіонаті району і в кубках Відкриття та Закриття сезону. А от минулий сезон можна вважати провальним, адже титул найкращої команди Кіровоградського району дістався катеринівському «Огнеупору».

Цьогоріч ми зробили певні висновки, а тому всерйоз розраховуємо повернути собі чемпіонський титул. Тим більше, що, як на мене, зараз у нас підібрався боєздатний та злагоджений колектив, де разом із досвідченими гравцями, такими як Євген Луньов, Костянтин Должанський, Євген Зінов’єв, Олександр Ісаєв, Роман Мацько, Роман Немітченко, Дмитро Бабаєв, Сергій Яхонтов, Володимир Ткачук, Євген Живіцький, Дмитро Шевельов, Роман Островський, грають молоді та перспективні Андрій і Дмитро Яценко, Владислав Бліндер, Андрій Чубко, Євген Павленко, Олег Трехманенко, Руслан Бредній та Ігор Логвіненко.

Про футзальні «Металург» та «Сокіл»

У 2012 році ми з друзями переглядали фінальний матч із футболу на Паралімпіаді, де грав наш Женя Зінов’єв. І тоді хтось із хлопців обмовився про те, що було б круто почати грати ще й у футзал, який на той момент у нашій області лише набирав свою популярність. Втім, ці, здавалося б, жартівливі слова не залишилися поза увагою. Вже наступного ранку ми почали підбір гравців у новостворену команду, яку вирішили назвати «Металург». У першому ж сезоні ми виграли першу лігу й отримали путівку до елітного дивізіону. За п’ять років існування ми багато разів фінішували у трійці призерів футзальної Екстра ліги, а сезон 2015-2016 року виявився для нас найуспішнішим, адже в конкуренції з тодішнім «ГУНП» ми зуміли вибороти золоті нагороди чемпіонату області, перемогли в Кубку області та стали фіналістами престижного турніру «Кубок Зірок». До того ж, ми представляли Кіровоградщину на Всеукраїнському фіналі аматорської футзальної ліги України. А от минулому футзальному чемпіонаті, попри великі кадрові втрати та безліч травм, які супроводжували провідних гравців, ми все ж зуміли закріпитися на третій позиції турнірної таблиці. Тож отримали право на участь в Елітному фіналі АФЛУ, де вибороли бронзові нагороди у змаганнях команд першої ліги.

Сподіваюся, що наступний сезон у нас пройде ще краще й ми зможемо знову зазіхнути на титул. Зазначу, що  «Металург» бере участь у чемпіонаті міста з міні-футболу, де зараз тримається на другій позиції.

А щодо «Сокола», то ми його використовуємо як нагоду надати ігрову практику, незадіяним у «Металурзі», гравцям. Я намагаюся постійно спостерігати за матчами нашого дубля й можу завірити, що якщо хтось із футзалістів «Сокола» демонструватиме впевнену гру, то йому обов’язково буде надана можливість проявити себе в «Металурзі». Як доказ того, до основного складу перейшли Олег Трехманенко та Дмитро Яценко.

Про підтримку влади та ДЮСШ

Як ви знаєте, в Україні відбувається процес децентралізації влади й наше село одне з перших долучилося до цієї реформи. Відтак, зараз у нас створена Соколівська об’єднана територіальна громада, до якої входять шість населених пунктів. І майже в кожному з них є футбольна команда. Тож, цілком очікувано, що керівництво ОТГ, на чолі з Інною Завірюхою, робить акцент на розвитку футболу, зокрема, та й спорту, загалом, у нашій громаді. Як доказ того, Інна Григорівна, разом із помічниками, вже придбала для кожної команди нову футбольну форму та комплект екіпіровки.

Далі ми плануємо побудувати сучасну комплексну ДЮСШ, де б місцеві дітки могли займатися футболом, баскетболом, настільним тенісом та іншими видами спорту. Одразу зазначу, що у приміщенні спортивної школи ми хочемо відкрити футзальний майданчик, який би відповідав усім необхідним нормам і міг би з легкістю приймати всеукраїнські турніри. Адже зараз у нашій області такого місця немає, а тому й футзал у нас розвинутий куди менше, аніж в інших регіонах країни.

 

Про нових меценатів

Грай серцем і це побачать. Ви знаєте, дуже приємно було, коли після одного з наших матчів до команди підійшли бізнесмен Ігор Діхтярьов та його партнер Олександр Волков і запропонували спонсорську допомогу. Відтак, разом із новими меценатами планується створення всіх необхідних умов на нашому стадіоні. Тож, завдяки такому сприянню ми хочемо заявити команду на наступний чемпіонат Кіровоградської області, де спробуємо себе в боротьбі з найкращими аматорськими командами. Тим більше, що наші гравці й так задіяні в обласній першості за різні колективи. А тому, сподіваюся, що всі наші плани втіляться в життя й ми зможемо гідно представити рідне село на обласному рівні.

Ну і завершуючи, хочу ще раз подякувати сільському голові Соколівської ОТГ Інні Завірюхі, нашим спонсорам Ігору Діхтярьову та Олександру Волкову, а також помічнику тренера Павлу Долованюку, директору команди Анжелі Зубенко, адміністратору Василю Гордею, директору стадіону Ігорю Єжову та всім тим, хто щоразу приходить на стадіон і щиро підтримує нашу команду, адже саме для односельчан ми й намагаємося перемагати в кожній грі.

Віталій Журак, «Спортревю New»


 

 

Read 1101 times Last modified on Понеділок, 24 липня 2017 15:28

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha