- SportРепортер
- Футбол
- Новий сезон: очікування, хвилювання та тривоги
Страхаюча невизначеність
Справа в тому, що у нас знову немає єдиного телевізійного пулу, немає титульного спонсора у елітного дивізіону і, як зазначив президент української прем'єр-ліги Володимир Генінсон, відповідаючи на запитання автора цих рядків, немає впевненості у тому, що всі учасники чемпіонату «доживуть» до закінчення змагань. Це за 12 найсильніших клубів, серед яких виявився «Верес», який в останній момент замінив чернігівську «Десну», яка завоювала право грати серед найсильніших за спортивним принципом. До речі, комітет з атестації футбольних клубів національної федерації, який між іншим очолює голова Кіровоградської обласної федерації футболу Віктор Безсмертний, відмовив у видачі ліцензії як «Десні», так і «Вересу». Але доводи клубу з Рівного щодо фінансової складової своєї діяльності виявилися переконливішими для Апеляційного комітету ФФУ, який узяв на себе відповідальність у цій досить спірній ситуації.
Тож рівняни вже зіграли свій перший матч в еліті з ФК «Маріуполь» (колишній «Іллічівець»), який повернувся у найвище світло. Але при цьому грати у прифронтовому місті згодні далеко не всі.
Наше лихо
Матч за Суперкубок України наочно продемонстрував, що маємо ще одну внутрішню проблему – абсолютна некерованість так званих ультрас. Їхня неадекватність вже принесла клубам і ФФУ чимало клопоту. А ще один такий «показовий виступ», як минулої суботи в Одесі – і УЄФА серйозно замислиться про доцільність проведення у Києві фіналу Ліги чемпіонів-2017/18.
Я розумію, що своїми висловлюваннями можу викликати гнів фанатського руху. Але в цій ситуації їхня поведінка – чи не головне зло українського футболу. Вони, увірувавши у власну особливість та унікальність, демонстративно показують усім свою непідконтрольність, вважаючи, що футбол без них існувати не може. Ось мені незрозуміло, чому футболісти після матчів виділяють саме ультрас, прямуючи до їхнього сектору, а не дякують усім уболівальникам, які зібралися на стадіоні.
Торік, що цікаво, також перед Суперкубком, на семінарі УПЛ довелося обмінятися думкою з приводу фанатського неподобства з представниками клубу «Магдебург», який виступає у третій німецькій лізі. Команда проводить усі матчі при переповнених трибунах на арені місткістю 22,5 тисяч, а серед своїх стратегічних завдань ставить продаж 15 тисяч сезонних абонементів. При цьому на стадіоні створюються сімейні сектори, зони без куріння, і навіть незабаром продаватимуть продукти для вегетаріанців. А ось поведінка фанів суворо контролюється. Їм дають зрозуміти, що вони на футбольному святі далеко не головні дійові особи і потрібно поводитися так, щоб не псувати враження від відвідування матчу звичайним любителям футболу, яких переважна більшість. І тих, хто не хоче миритися з правилами, включають до чорного списку і на стадіон просто не пускають. А ще були випадки притягнення порушників не лише до адміністративної, а й до кримінальної відповідальності.
Як ви думаєте, якби наших горе-фанів посадили в в'язницю і впаяли їм, а не клубу, хоча б тисячний штраф, добившись його оплати, то їхній запал зменшився б? Відповідь очевидна.
Але для того, щоб футбольне свято (для залучення вболівальників на трибуни в Одесі і минулого, і цього року було виконано величезну роботу) залишалося таким – треба не декларувати боротьбу з хуліганами, а її реально вести. Ні, зовсім заборонити ці перформанси не вийде, а надати їм цивілізованої форми, як у тій же Німеччині, просто необхідно. Інакше катастрофи не уникнути.
«Шахтар» перемагає, але…
Нагадаю, що минулого року у матчі – відкритті сезону також зустрічалися наші гранди. Але тоді кияни були чинними чемпіонами України, а зараз динамівці отримали право оспорювати трофей лише як фіналіст національного Кубка. Хоча поява Олександра Хацкевича біля керма команди та запрошення новим головним тренером до свого штабу харизматичних лідерів Олега Лужного та Максима Шацьких мала призвести до певних змін. І вони відбулися у вигляді повернення до динамівського ладу Гусєва, Кравця та Мораеса (це тріо ми в справі поки не бачили), Хачеріді, Мбокані, а також повернення до гри в чотири захисники замість трьох у лінію, що використовуються Ребровим. Щоправда, це повернуло і проблеми з крайніми беками, що особливо виявилося в суперкубковій битві і зменшило діапазон дій, поки Ярмоленко, що так нікуди й не пішов. Натомість передсезонні матчі показали, що більше свободи у творенні отримав Гармаш, і знову із завидною постійністю забивав Мбокані. Але це у контрольних поєдинках, а от у титульній дуелі свої нові козирі кияни злагодженішим і чомусь більш мотивованим конкурентам не запропонували.
Хоча позначки того, що вимагатиме Хацкевич від своїх футболістів, часом проглядалися. Це менше контролю м'яча для контролю, більший упор на фланги і максимальне використання сильних якостей форвардів. Інша річ, що цих осмислених ігрових фрагментів через невиразні творчі дії Сидорчука з Буяльським, та й Гармаша з Ярмоленком було не так багато, як того хотілося б шанувальникам «Динамо». Але не можна не погодитись з авторитетною думкою наставника молодіжної збірної України Олександра Головка, який заявив, що на один забитий м'яч кияни у першому таймі награли. Але «гірники» мають наднадійний П'ятов, який виручив тоді, коли це було вкрай необхідно. А от у «Динамо» такого впевненого в собі голкіпера немає, адже Рудько, який знову отримав шанс, своїми підкатами вразив більше, ніж безпосередньо воротарськими навичками.
«Шахтар» підходив до цього поєдинку у статусі фаворита, оскільки особливих змін у складі не відбулося (хіба що відхід Кучера, а також повернення з оренди Петряка та підписання екс-захисника «Чорноморця» Хочолави) та ігрова модель, що принесла оглушливий успіх в Україні. , Не змінилася. Бентежила хіба що непереконлива гра на зборах із посередніми конкурентами. Але й минулого року «гірники» тяжко входили у сезон, що коштувало їм місця у Лізі чемпіонів. До речі, цього року і на тій самій стадії вже «Динамо» зустрінеться з «Янг Бойз», і не факт, що кияни будуть успішнішими. Чи вразили чемпіони України? Щиро кажучи, не дуже. Складно згадати щось небезпечне біля воріт суперників, крім двох голів імені Антунеша з Морозюком. Це ще добре, що Феррейра, що йому не надто властиво, потрапив два з двох. Хоча там важче було промахнутися.
До речі, незрозуміло, чому чемпіони України після забитих м'ячів переставали атакувати і переходили на режим економії. Ну а Срна чомусь не дуже активує, Тайсон, як і раніше, безоглядно і бездумно біжить вперед, Марлос частенько перетримує м'яч і гальмує атаки, Бернард все ще на шляху до того, щоб повністю розкрити свій 25-мільйонний потенціал, а українська частина донеччан. як завжди, «тягає рояль». При цьому Степаненко вірний собі, Малишев і особливо Коваленко явно зупинилися у своєму розвитку, а захисна лінія зі збільшенням швидкості киянами навіть у поодиноких моментах давала збої. Хоча двох яскравих сплесків на початку кожного з таймів гравцям "Шахтаря" вистачило, щоб обіграти "Динамо" перехідного періоду.
Ставка на Лігу Європи?
Тепер про «Олександрію», яка вразила своїми голландськими зборами, статус суперників («Брюгге» – 0:3, АЗ Алкмаар – 1:3, «Панатінаїкос» – 0:0, «Стяуа» – 1:1, «Віттес» – 1:0) у контрольних поєдинках та в цілому показаною дуже пристойною грою у протиборствах з такими конкурентами. Адже таких грізних візаві в ході зборів не було навіть у наших грандів.
Не випадково на передсезонній прес-конференції головний тренер олександрійської команди Володимир Шаран подякував президенту клубу Сергію Кузьменку за можливість пройти підготовку в таких комфортних умовах. Адже справді головне завдання – пробитися до Ліги Європи – було вирішено в останньому турі, і потрібно було в найкоротші терміни визначатися з подальшими планами. А ще вперше посилення (Бацула, Сітало, Щедрий із кропивницької «Зірки», а також Паньків та Каленчук із дніпродзержинської «Сталі) було зроблено не в ході зборів, а до них, що давало можливість тренерському штабу награвати бойові поєднання. І навіть матч із «Брюгге», незважаючи на велику поразку, залишив позитивні враження та дав необхідний ґрунт для аналізу. До того ж, грали футболісти на тлі властивих цьому періоду підготовки навантажень, що накладало додатковий відбиток на їхні дії. Але в цілому робота була зроблена серйозна, і, здавалося б, це мало принести належний ефект. Але про зворотний ефект трохи пізніше.
А поки що про те, що не було головного болю у керівництва клубу щодо відповідності арени вимогам УЄФА, оскільки все, що потрібно, зробили ще рік тому. На цей раз, як зауважив директор ФК «Олександрія» Дмитро Китаєв, європейські інспектори навіть не приїжджали. Але наступний їхній візит можливий найближчим часом, якщо олександрійці проб'ються до групового раунду Ліги Європи та постане питання про нові вимоги до арени.
Наразі на наших земляків чекають два матчі (27 липня – в гостях і 3 серпня – вдома), в яких з великою ймовірністю суперником буде румунська «Астра», яка у першій зустрічі другого раунду впевнено переграла азербайджанську «Зіру».
Але, як би не закінчився бій конкурентів, а 3 серпня в Олександрії буде справжнє свято. Тут усі охочі, хто не зможе потрапити на трибуни КСК «Ніка», зможуть подивитися матч на великому екрані у фан-зоні у центрі міста, а радість успіху, в який ми віримо, разом із шанувальниками футболу розділить і перша українська переможниця «Євробачення» – Руслано.
Але це все в майбутньому, а поки що вболівальників «Олександрії», які зібралися на КСК «Ніка», чекало серйозне розчарування після стартової поразки у чемпіонаті від донецького «Олімпіка» з рахунком 0:2. Що це було: недооцінка суперника, який втратив у міжсезоння цілу низку ключових виконавців, або наслідки тренувальних навантажень на зборах, які передбачали вихід на оптимальні кондиції гравців наприкінці липня – на початку серпня, наставникам олександрійців потрібно розібратися в найкоротші терміни. Не можна сказати, що господарям поля не вистачило командного руху або не було бажання досягти необхідного результату. Просто гра першим номером для олександрійців ще незвична, а підопічні Романа Санжара чудово оборонялися та чудово вибігали у контратаки, використавши позиційні прорахунки оборони господарів. Ось і вийшло, що для команди Володимира Шарана у новому сезоні перший млинець вийшов комом. Сподіваємося, що це фіаско зробить колектив сильнішим і в наступному матчі з «Вересом» ми побачимо звичну «Олександрію» – злагоджену в обороні та розважливу в атаці.
Не поспішайте нас…
Цікаво, що «Олімпік», який так хвацько розібрався з олександрійцями, найближчої неділі прийматиме на своєму полі вже кропивницька «Зірка». Минулого сезону хлопці Санжара доставили масу проблем і «зірковим», двічі обігравши кропивничан на їхньому полі та опосередковано вплинувши на дві тренерські відставки. Так що бій буде принциповим.
До речі, деякі футбольні оракули після змін у складах цих команд чомусь дружно відвели «Зірці» та «Олімпіку» статус аутсайдерів. Але в першому турі обидві дружини осоромили скептиків, здобувши очки на виїзді. Щоправда, гравці донецької команди зробили це більш солідно, але й нічию підопічних Романа Монарьова у Львові теж не можна недооцінювати. Адже «Карпати» із запрошенням екс-наставника «Зірки» Даріо Друді на посаду спортивного директора, а також іспанця Серхіо Наварро – на посаду головного тренера, зміцнивши склад кількома легіонерами, серед яких і колишній капітан кропивничан Федеріко Перейра, круто змінили вектор розвитку та заявили про серйозні завдання. Перед грою у Львові із «Зіркою» букмекерські ставки на користь господарів були 1 до 5, а на нічию – 1 до 3.
Все це можна пояснити тим, що кропивницьку дружину залишили багато футболістів основного складу. Їм на зміну прийшли не такі досвідчені захисники Арман Оганесян («Ширак», Вірменія) та Тарас Качараба (донецький «Шахтар», оренда), молодий фрацузький хавбек Арно Гедж («Ніцца») та нападник В'ячеслав Панфілов (вихованець київського «Динамо») , а з датської оренди повернувся Артем Фаворов. І Роман Монарьов вже будував свою команду, не звертаючи уваги на критиків та результати контрольних зустрічей, де награвалися необхідні зв'язки.
Перша ж офіційна битва здивувала недоброзичливців тим, що «Зірка» постала організованим та тактично грамотним ансамблем, який здатний тримати удар та перебудовуватись у ході зустрічі. Адже м'яч, пропущений вже на 5-й хвилині від надмотивованих конкурентів, будь-кого виб'є з колії. Але гості зібралися і не без частки везіння у вигляді пенальті після руки Перейри змогли звести поєдинок до нічийного результату. І львів'яни, як не намагалися, як не нагнітали, як не комбінували, більше біля воріт Євгена Паста нічого створити не змогли. Та й не була гра «Зірки» виключно захисною, адже й контратаки були, і перемогу на останніх хвилинах ми могли вирвати. Тож цю перспективну нічию сміливо можна записувати новій «Зірці» до активу. А що буде далі не лише з кропивницькою командою, а й із українським футболом – покаже час…
Юрій Ілючек, спеціально для "УЦ"