Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 

Останні новини

П'ятниця, 24 червня 2016 14:10

Є рідний олімпієць

Автор: 
Rate this item
(3 votes)

Цього року дорослий та молодіжний чемпіонат України з легкої атлетики доручили провести Луцьку.

І слід визнати, що тут були раді цьому святу королеви спорту. Нагадаю, що два роки поспіль ці змагання проходили у Кіровограді. Але байдуже ставлення місцевої влади та спортивних чиновників призвело до того, що відбіркові старти перед Олімпіадою у Ріо проходили на Волині.

Чому саме тут, а не в нашому місті, цього разу проводилися такі важливі змагання у своєму категоричному коментарі, відповів президент федерації легкої атлетики України, перший заступник міністра молоді та спорту Ігор Гоцул:

- У Кіровограді трохи кращий стадіон, ніж у Луцьку. І ми вдячні президенту ФК «Зірка» Максиму Берьозкіну за те, що він зробив для популяризації легкої атлетики. Але в Луцьку зовсім інше ставлення до організації змагань. Ми відчуваємо, що тут нам раді і приймають нас із розкритими обіймами. Ви самі в цьому зможете переконатись. А в моєму рідному Кіровограді немає такої зацікавленості. Якщо на чемпіонат України, де виступають практично всі зірки української легкої атлетики, не приходять ані губернатор області, ані мер міста, ані навіть начальник профільного управління, то таке ставлення нас категорично не влаштовує. Тому, по можливості, ми забиратимемо звідти усі змагання. Дивіться, ми передали на стадіон «Зірка» дороге обладнання, яке досі не оприбутковано та не зрозуміло, хто за нього відповідає. У стадіону має бути логіка розвитку. Абсолютно неправильна позиція спортивних чиновників, які «викручують руки» керівництву стадіону та вимагають, щоб безкоштовно пускали школярів та місцеві змагання. Ми чудово розуміємо, що люди вклали чималі кошти та хочуть отримувати хоч якусь віддачу. Розумно було б вкласти гроші до бюджету для того, щоб власнику стадіону було цікаво його утримувати. А безкоштовний сир буває лише в мишоловці.

Ми хочемо отримати відповідь на стратегію розвитку. Дивіться, область і місто за допомогою ФЛАУ і за рахунок соціально-відповідального бізнесу отримали сучасний спортивний комплекс. Сюди приїжджають атлети, судді, тренери та витрачають у Кіровограді мільйони. Це все йде до місцевого бюджету, але цього, на превеликий жаль, особливо не розуміють. Ми не відчули, що влада хоче, щоб у їхньому місті продовжувалися змагання. Це проблема мешканців міста та області. Це влада, яку люди обрали і якщо вона так ставиться до іміджу свого міста, то так і бути. Тож наш настрій категоричний. Ми збираємося забрати із Кіровограда все, що тільки можна. Ось у нас з'явився Луцьк, зараз йдеться про реконструкцію стадіону у Дніпрі, працюємо над покращенням спортивної інфраструктури та в інших областях. І якщо у Кіровограді не зміниться ставлення, то він знову залишиться без легкої атлетики. Зрозуміло, що десь дається взнаки, що президент Кіровоградської обласної федерації Геннадій Заболотний переїхав на роботу в іншу область. Але це не головне. Тут питання глобальніше.

Коли ми входили із цим проектом, то позначили своє бачення. Ми нікому не нав'язуємось і нікого не звинувачуємо. Може, у місцевої влади інші пріоритети та розвиток фізичної культури та спорту не входить до їхніх планів. При цьому ми не маємо претензій до якості організації змагань, роботи суддівської колегії. Ми бачимо, що легкоатлетична спільнота Кіровоградщини робить навіть більше, ніж можливо. Але є речі, які вона не може зробити. Є речі, де має підключатися влада. Це анонсування, це залучення глядачів. Можна ж привести дітей, які подивляться на змагання та самі прийдуть у спортивні секції. Але це ніхто не робить. Значить, це не потрібно. А якщо не потрібно, то витівка не має сенсу.

З Ігорем Євгеновичем вдалося поговорити перед прес-брифінгом (мас-медіа роздали акредитації європейського зразка), на якому з журналістами в неформальній обстановці, окрім президента ФЛАУ, поспілкувався державний тренер Вячелав Тиртишник. Тут вдалося дізнатися, що на чемпіонат України зібралися всі сильніші, за винятком стрибуна у висоту Богдана Бондаренка та бронзового призера Олімпійських ігор у потрійному стрибку Ольги Саладухи. Ці титуловані атлети виконали олімпійські нормативи та готуються до головного старту чотириріччя за індивідуальною програмою. Також питання колег стосувалися від'їзду наших спортсменів за кордон, повернення українських тренерів, боротьби з допінгом, реформи спортивної галузі, пріоритетів, проблем фінансування, стану лідерів легкоатлетичної збірної та багато іншого.

Тут наголошувалося, що поблажок при відборі на Олімпіаду не буде, але легка атлетика в Ріо буде представлена досить солідною делегацією і становитиме понад третину загальної кількості вітчизняних спортсменів. Щоправда, прогнозів на медалі ніхто не робить, але сумнівів у тому, що вони будуть, немає. Щодо майбутнього чемпіонату Європи в Амстердамі, то надзавдань тут ніхто не ставить, адже попереду Олімпіада. А легка атлетика є олімпійським спортом номер один, де розігрується найбільша кількість медалей. Але десь у 10 видах українці не виступатимуть, зокрема, у традиційно сильному для нас штовханні ядра та стрибках із жердиною. Але робота у підготовці перспективних атлетів у цих видах зараз ведеться і в майбутньому тут олімпійці обов'язково з'являться.

Ну а далі було яскраве та барвисте відкриття чемпіонату на стадіоні «Авангард», яке зібрало пристойну кількість уболівальників. Тут був парад суддів та учасників змагань, виступ артистів та почесних гостей. Церемонію відвідали голова луцької облради та головний натхненник легкоатлетичного ренесансу у місті, засновник фонду «Тільки разом» Ігор Палиця, а також заступники губернатора Волинської області та міського голови. Спеціально до турніру були зроблені барвисті програми з розкладом змагань, кваліфікаційними нормативами на чемпіонат Європи та Олімпійські ігри, а також світовими, європейськими та національними рекордами. На стадіоні була маса пунктів харчування та наметів, де продавалася сувенірна продукція та безкоштовно лунала атрибутика чемпіонату (кепки, плакати). Загалом, у Луцьку до організації чемпіонату України підійшли ґрунтовно та системно. І тут Кіровоград суттєво поступається лучанам. До речі, Ігор Палиця пообіцяв привести у своє місто та міжнародні старти.

Я ж скористався нагодою поспілкуватися з керівником департаменту змагань федерації легкої атлетики України Іолантою Хропач:

- Легка атлетика для Луцька – це нове. Наш вид спорту тут «забули» років десять тому. Тут був тренерів, був чинної федерації. І лише рік тому, коли було обрано нового президента Волинської федерації Володимира Рудюка, тут почалося відродження королеви спорту. Він став тією людиною, яка знайшла взаємодію з обласною та міською владою, бізнесменів, які підтримали його ініціативу щодо реконструкції стадіону, створення розминочного комплексу, що належить місцевому університету, та розвитку легкої атлетики. А ще сюди був запрошений тренер зі спринту з Донецька Олег Вегнер, який активно почав працювати, ходив школами та шукав талановитих дітей. Головне, щоб діти рухалися та займалися спортом. Якщо ж порівнювати Кіровоград із Луцьком, то ми не можемо просити Максима Березкіна, який зробив для розвитку української легкої атлетики дуже багато робити ще більше. Синтетичне покриття легкоатлетичної доріжки на кіровоградському стадіоні найкраще в Україні. Порівняно з луцьким – це як порівнювати «Жигулі» та «Мерседес». Але у вашому місті – проблема з людьми, які здатні «розкручувати» легку атлетику та зробити її привабливою. Потрібно проводити роботу зі школами та вишами, щоб трибуни стадіону не пустували. Тут також немає аншлагу, але трибуни не порожні. Вам потрібно посилити організаційний комітет для того, щоб ми могли продовжувати із задоволенням приїжджати до Кіровограду та проводити там змагання. У вас немає працюючого президента федерації, який став би двигуном, здатним запустити всі процеси.

Ну а такою людиною в Луцьку є Володимир Рудюк та його думка щодо організації та проведення змагань такого рівня була нам цікавою:

- Я сам майстер спорту з легкої атлетики та заслужений тренер України, а мій учень виступав у марафоні на Олімпійських іграх у Лондоні. Тож королева спорту мені дуже близька. Це вже третій ступінь занять легкою атлетикою – наразі організаційний. Але в нас ще рік тому не було нічого щодо легкої атлетики. На щастя, нам вдалося переконати Ігоря Палцю в тому, що королева спорту – це цікаво та привабливо із соціальної точки зору. Наш стадіон до цього працював 15 днів на рік, коли тут проводились матчі футбольної прем'єр-ліги. Зараз же, після реконструкції, арена перетворилася і тут завирувало справжнє життя. Ми розраховуємо завдяки спорту зробити Луцьк європейським містом. Адже легка атлетика – це один із найпопулярніших видів спорту у світі і чому б нам не замахнутися на проведення міжнародних стартів. Ми знайшли порозуміння у цих питаннях із головою фонду Ігоря Палиці Олександром Товстенюком. Потім провели не одну зустріч, у тому числі й у Києві, із президентом ФЛАУ Ігорем Гоцулом, який підтримав наші ініціативи. Ми вирішили об'єднати короля та королеву спорту на одному стадіоні. Мені дуже сподобався детальний та конкретний підхід із боку керівництва Фонду Ігоря Палиці. Вони поцікавилися питаннями оренди та скільки це буде коштувати. Мені вдалося переконати керівництво футбольного клубу в тому, що газон не надто зіпсується при легкоатлетичних метаннях. У глибині душі головний тренер луцької «Волині» Віталій Кварцяний не привітав цієї ідеї, але нам вдалося його переконати. Ми спеціально вивчали це питання і, скажу вам, що за футбольних поєдинків газон псується навіть більше. І, як бачите, і молот, і диск, і ядро атлети метають та штовхають на основній арені. Це зручно насамперед для вболівальників. До речі, ми придбали спеціальні інформаційні табло, щоб глядачам було цікавіше стежити за змаганнями. А то не завжди встигаєш стежити за тим, що відбувається, адже дисциплін багато. А так можна бути в курсі подій.

Я радий, що вдалося досягти порозуміння з владними структурами. Адже цей стадіон було реконструйовано для людей, які можуть займатися тут. Та й змагання підвищують імідж нашого міста та області. До того ж наші гості залишають у Луцьку чималі кошти. Отже, це престижно і певною мірою вигідно. Я скажу вам, що якби ми не переконали у необхідності цього проекту Ігоря Палиці, то обов'язково, згодом, знайшли інших партнерів. Найпростіше змиритися і нічого не робити, але я впевнений, що краще шукати можливості для добрих справ. Так от, ми собі поставили високу планку і прагнутимемо, щоб у нас проводилося якнайбільше змагань різного рівня, від дитячих до дорослих. Ось кажуть, що у Кіровограді легкоатлетичне покриття краще, але це для змагань, а для тренувань у нас більш сприятливі умови. Ось спринтери тренувалися у нас, а потім поїхали до Кіровограда та показали відмінні результати.

Якщо ж повернутись до нашої бази, то розминковий комплекс – це подарунок Ігоря Палиці місцевому університету. Там займаються всі бажаючі і на «Авангарді» вільний доступ з 6-ї ранку і до 8 вечора. Наш стадіон має 2-у категорію ІААФ. У нас чотири ями для стрибків, чотири – для стрибків із жердиною та все інше, необхідне для проведення змагань високого рівня.

І Луцький «Авангард» став доволі успішним не лише для легкоатлетів Кіровоградщини. Сім спортсменів виконали норматив на Олімпійські ігри та 14 – на чемпіонат Європи. Таким чином, ми маємо 99 ліцензій на європейську першість та 64 – на Олімпіаду. Але зауважимо, що в кожній індивідуальній дисципліні в Ріо країну можуть представляти не більше як три атлети. І серед них буде кіровоградський стрибун у висоту Дмитро Яковенко, який виправдав усі наші сподівання. Підопічний Геннадія Здитовецького впевнено виграв змагання, причому третій рік поспіль. До речі, цей турнір проходив під девізом «Хто поїде в Ріо» і наш легкоатлет зі своїм завданням блискуче впорався. Після своєї чергової перемоги Дмитро зазначив, що були технічні похибки, але все ж таки йому вдалося підкорити висоту 2 м 26 см, але він здатний стрибати значно вище. Попереду перед Олімпіадою у нашого земляка заплановано виступ на турнірі в Бердичеві «Меморіал Віктора Лонського». А далі – головний старт усього життя.

Окрім дорослих змагань, проводились старти і серед молоді. Так ось, тут перемогу на дистанції 400 метрів здобула Тетяна Мельник. Таня, яка робила свої перші кроки у великому спорті під проводом Вадима Приймака, також має шанси виступити на Олімпіаді. Але для цього їй потрібно пробитися в естафетний квартет. Потішила своїм золотом у бігу на 200 метрів і Яна Качур (перший тренер Валерій Кузь). Другим на цій же дистанції був учень В'ячеслава Нищеменка Григорій Федорівський. А ще два срібла в нашу командну скарбничку принесла підопічна Галини Міхалюкової Юлія Фірсова, яка стала другою у стрибках у довжину та потрійному стрибку.

Підбиваючи підсумки змагань, старший тренер збірної області Володимир Абраменко зазначив, що практично всі легкоатлети впоралися із поставленими завданнями. Але через фінансові труднощі ми поїхали до Луцька у невеликому складі. Але при цьому посіли 17 місце з 26 команд у дорослих і фінішували 15 у молоді, серед тих же 26 збірних.

А найближчим часом легкоатлетичні старти пройдуть у Кіровограді. 27-29 червня змагатимуться юнаки 1999 року народження та молодші, а 1-3 липня відбудеться чемпіонат України серед юніорів 1997-98 років народження. Сподіватимемося, що тут ми продовжимо приємну традицію, коли рекордно виступали на кожному домашньому старті.

Юрій Ілючек, «Спортревю NEW»

Read 4636 times

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha