Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 

Останні новини

П'ятниця, 07 серпня 2015 14:17

Перспективи нової збірної України

Автор: 
Rate this item
(2 votes)

Головні тренер національної збірної України з бейсболу, ЗТУ Олег Бойко підбиває підсумки відбіркового турніру чемпіонату Європи.

Минулого тижня національна збірна України з бейсболу грала у Хорватії на кваліфікаційному відборі до чемпіонату Європи-2016. Окрім нашої збірної, ще п'ять команд: Хорватії, Словаччини, Болгарії, Швейцарії та Словенії заперечували одну путівку до групи «А» європейської бейсбольної першості.

Попередній відбірковий турнір проходив два роки тому у Швейцарії. Складався він непросто. Збірна України здобула лише три перемоги у п'яти іграх, поступившись господарям змагань та британцям, і вийшла у фінал лише завдяки перевагі особистої перемоги над збірною Болгарії. У фіналі українські бейсболісти програли британським американцям 0:2.

На тому турнірі трохи менше половини збірної України складалося з гравців двох кримських клубів, які колись виступали у дивізіоні «А» Вищої ліги та вигравали медалі національного чемпіонату. Зрозуміло, що після анексії Криму нікого з них у ростері головної команди країни вже немає. Ось це вимушене перекроювання складу тренерський штаб вирішив використати для модернізації збірної. Є такий спортивний термін – rebuilding.

Віртуально команда зразка 2013 року здається трохи сильнішою , – міркує головний тренер збірної України з бейсболу Олег Бойко ( на фото – у синій вітрівці ), – але нинішня збірна грає правильніше, стійкіше. Тоді ми грали імпульсивніше, зараз граємо якісніше. З того часу ми набули багато досвіду, погравши на двох кваліфікаціях та двох турнірах Топ-12 «Єврокубка». У збірній практично повністю оновлено стартовий склад, більше половини нових пітчерів. Кожен із цих гравців заслужив право виступати у складі збірної України. Доказав у відборі, у регулярному чемпіонаті, на одному чи другому турнірі «Єврокубка» цього сезону. Це нова збірна. Сучасна збірна. Перспективна збірна. Тут ми зібрали справді найсильніших на даний момент гравців українського бейсболу. Можливо, їм нітрохи не поступаються ще кілька людей, бо нам довелося в останній день зборів ухвалити важке рішення залишити в Україні сім кандидатів у збірну.

***

Офіційні бейсбольні турніри СЕВ за участю шести команд зазвичай проходять за однією схемою: грають кожна з кожної, потім дві найкращі команди розігрують між собою головний приз у фіналі. Щоб вийти у фінал, потрібно пройти турнірний марафон: п'ять матчів за п'ять днів або без поразок або з мінімальною кількістю поразок. На жаль, збірна України розпочала змагання якраз із поразки проти Словаків. Причому наші бейсболісти вели в рахунку 2:1 до дев'ятого інінгу, але останнім захистом дозволили супернику вирвати перемогу 3:2. Що сталося із командою? Нещасний випадок – вважає Олег Бойко: « Так буває. Ми планували кілька сценаріїв гри, у тому числі й той, у якому нам потрібно буде утримати рахунок наприкінці матчу. Ми були готові до розвитку подій, але пітчер, який вийшов на заміну, раптово травмував під час подачі лікоть. Він вольовий гравець, якийсь час продовжив грати з травмою, а коли його замінили, вже було пізно…»

Натомість наступний матч уже увійшов до історії збірної України. Нашій бейсбольній команді вдався найбільший комбек за весь час її виступів – 9 очок! За словами Олега Бойка, який веде статистику українських збірних та клубів уже десь 25 років, раніше нашим збірним вдавалося відігравати максимум шість очок. 1998 року національна збірна виграла у швейцарців 15:6, поступаючись у дебюті 0:5; юніорська збірна програвала чехам 0:6, а виграла 16:6.

Нинішня гра проти Швейцарії розпочалася з того, що вже у першому іннінгу збірна України пропустила 8 очок. Після третього інінгу наша команда програвала вже 0:9. Підсумковий рахунок матчу – 12:10. « Коли ми поступалися в рахунку, я говорив гравцям у перервах між іннінгами: треба боротися, і ви побачите, у нас з'явиться шанс, – розповідає головний тренер збірної України, – І коли нам вдалося виграти, для мене це не стало сюрпризом: до цього я вже вісім разів сказав команді, що так і буде. Я вірю лише в те, що треба грати добре. А коли граєш добре – це обов'язково матеріалізується у результат ».

Окрім історичного комбеку у цій грі відбулася ще одна екстраординарна подія: гравець нашої команди Сергій Тихонець відбив хоум-ран – вибив м'яч за межі ігрового поля. Українські бейсболісти у міжнародних змаганнях відбивають хоумрани, м'яко кажучи, дуже рідко. (Взагалі на турнірі у Хорватії наші хлопці відбили два хоум-рани: у матчі зі швейцарцями та у грі проти Хорватії, у другому випадку відзначився ветеран збірної Дмитро Неліпа.)

« У нас у Кіровограді довжина поля лівим краєм 98 метрів і, можливо, раз на сезон Руслан Дейкун відіб'є хоум-ран на тренуванні , – розповідає Олег Бойко. – На європейських турнірах востаннє гравець нашої команди (Руслан Дейкун) відбивав хоум-ран у 2001 році у грі проти іспанців. Що сталося зараз? Можливо, ігрові м'ячі твердіші за ті, які ми використовуємо на тренуваннях, можливо, пітчера суперника кидали досить «щільно». Але, швидше за все, справа в добрих ударах і високому моральному настрої, оскільки обидві ці ігри були з категорії " win or go home ". Взагалі, поле до Карловаці дружелюбне для відбиваючих, там зазвичай виходить багато хоум-ранів, тільки за цей турнір – 15. Хорвати пишуть, що відстань до паркану лівим краєм 105 метрів, центром – 110 метрів і у мене немає підстав у цьому питанні їм не вірити ».

На жаль, вичерпавши своє право на помилку, збірна України не дуже добре провела гру проти хорватів. Наша команда поступилася 4:5 і ще за тур після завершення групового раунду змагань залишилася за боротом фіналу турніру.

– До цього ми з хорватами зустрічалися двічі: один раз виграли 7:2 (2005), один раз програли 1:2 (2007). У матчі 2005 року у них подавав пітчер Джим Саммерс, зараз – головний тренер збірної Хорватії , – розповідає Олег Бойко. – Хорвати не приховували, що вважали головним конкурентом та суперником збірну України. Клубний чемпіон Хорватії грає у чемпіонаті Балканської Інтерлігі, що об'єднує команди п'яти країн: Хорватії, Сербія, Словаччини, Угорщини, Словенії. І в цьому турнірі хорватська команда розриває найсильнішу словацьку команду у «клапті». Тому хорвати боялися нас більше, ніж словаків. І ось у грі проти нас пітчер збірної Хорватії не показав нічого надприродного. Ми самі погано зіграли в атаці. Нас підбила реалізація моментів. Коли після хоум-рану Діми Неліпи нам вдалося скоротити відставання до мінімуму, і в нас залишалася ще одна атака, я так само, як і в грі зі швейцарцями, вірив, що вдасться зрівняти рахунок. Чекав, що ось-ось хтось із наших гравців відіб'є м'яч, ну не може нам настільки не везти. Виявилось, може. Можливо, нам якраз не вистачило емоцій, усі емоції спалив матч проти Швейцарії.

Кожна команда має свої сильні та слабкі сторони. Гра кожної команди можна розділити на п'ять складових, п'ять ігрових компонентів: два захисних (пітчінг і безпосередньо лов м'яча в захисті), два атакуючих (відбивання і швидкість, стратегія бігу по базах), і п'ятий елемент - емоційний або психологічний.

Розповідаю про всі команди нашої групи цього відбірного турніру:

Словенія, 6 місце. Емоційний настрій їх трохи поступався господарям, хорватам. Словенці грають жарко та жадібно. Їм байдуже, який рахунок і з ким вони грають. Вони одержують задоволення від самої гри. Цьому можна лише заздрити. Вони не мають пітчингу, захист працює тільки на одній половині поля, друга половина – взагалі не захищається. Словенці чудово відбивають, але погано бігають базами. Три великі пробою з п'яти, закономірно – останнє місце групи.

Швейцарія, 5 місце. Емоційний настрій – помірний. Швейцарці – команда інтелігентів, організована та дисциплінована. Збірна Швейцарії, без посилення американцями, японцями - багато помиляється в захисті і має середній пітчинг. Вони не мають швидкості бігу, а єдиний компонент, у якому вони досить небезпечні – відбивання.

Болгарія, 4 місце. Пітчер збірної Болгарії Чорноземський, на мою думку, – найсильніший пітчер на цьому турнірі. У нього в арсеналі всього два види подачі: "прямий" і "кривий" м'яч, але він подає "прямий" м'яч зі швидкістю 85-87 миль на годину так, що цей м'яч не зручний нікому з б'ють, а "кривий" просто не відбити. Інша справа, що в пару до хорошого пітчера потрібен ще й гарний кетчер… Болгари – команда, що дуже відбиває, але в захисті вміють ловити тільки м'ячі, що опускаються зверху вниз. Вони на кожен турнір приїжджають у мінімальному складі, і виглядає так, ніби у кожній грі болгари бережуть сили на завтра. Але коли підходить справа до заключного матчу, виявляється, вони вже закінчили всі резерви. Така історія повторюється рік у рік.

На фото: збірні України та Болгарії.

Україна, 3 місце. З настроєм у нас все ОК, за психологічними показниками ми, як мінімум, у верхній трійці команд. У нас добротний пітчинг (якби не нещасний випадок – було б ще краще), нормальний захист. Але от у відбиванні ми, напевно, слабші і хорватів і болгар, і словаків, і швейцарців. Біг по базах у нас поставлений добре, у складі є три-чотири швидкісні гравці, які у певні моменти зіграли свою роль. Крім цього, ми обережні та грамотні в даному ігровому компоненті, тому в бігу по базах перевершуємо всіх суперників.

Словаччина, 2 місце. Вони не мають проблем із психологією. Частково – проблеми у квадраті під час гри у захисті. Словаки добре відбивають. Можливо, у них не найсильніший пітчінг, але для виходу у фінал турніру їм вистачило.

Хорватія, 1 місце. Господарі турніру – понад мотивовані, по-спортивному понад нахабні, тут вони мають чому повчитися. У збірної Хорватії не дуже багато класних пітчерів (втім, як і у нас), але просто залізобетонний захист, який у «квадраті» цементує американець з хорватським корінням Росс Вукович.

Так от, якщо порівнювати збірні України з Хорватії, то вийде, що у нас однаковий пітчинг, ми трохи краще бігаємо по базах, але хорвати мають перевагу при грі у захисті, відбиванні та емоційно краще за нас налаштовані. За окремими компонентами співвідношення 3,5 на 1,5 очка на користь суперника.

Проте ми могли у них виграти. Нам вдалося практично нейтралізувати суперника в нападі, але вийшло, що їхній захист перевершив нашу атаку. Нас підвела реалізація: коли були змоги набрати очки, коли треба було набирати очки, ми нічого не відбили. І це, мабуть, головне розчарування турніру – ми не використовували свої реальні шанси. У цьому відборі ми грали добре на 95%, але у потрібний момент просто стояли та дивилися».

***

У фіналі хорвати без особливих проблем переграли словаків та вийшли до групи «А». Збірна України у матчі за третє місце виграла у болгар 4:0 та здобула бронзові медалі чемпіонату групи «Б». За підсумками змагань два гравці збірної України отримали індивідуальні нагороди: Дмитро Лімаренко (ліворуч) став найкращим пітчером турніру, а Дмитра Неліпа (праворуч) визнано найкращим відбиваючим.

«Цього року я ознайомився з черговим звітом про український бейсбол тренера МЛБ Джима Фуллера, який перебував в Україні під час тренувальних зборів кадетської та національної збірних, – каже Олег Бойко , – і мене здивував розділ звіту з розподілом бейсболістів за віком. Джим виділяє чотири декади атлетів. Перша – декада навчання та становлення (10-20 років). У цій групі український бейсбол має велику кількість гравців, але не може похвалитися високим рівнем гравців. Друга – декада звершень (20-30 років), цей вік, у якому гравці повинні створювати результат. Третя – декада передачі досвіду (30-40 років) та четверта – декада 40+ «добре, що такі бейсболісти взагалі є». У першій декаді ми перебуваємо на рівні сусідніх країн, а ось у другій декаді ми маємо найбільший відсоток бейсболістів, тобто у нас багато гравців для досягнення результатів. І не випадково Діма Лімаренко, яскравий представник другої декади, отримав приз найкращого пітчера турніру чемпіонату Європи. А приз найкращого турніру, що відбиває, представника четвертої декади Діми Неліпи – це сюрприз, бонус, але теж не випадково, а як результат його завзятості".

***

Про політику та війну

Олег Бойко: – На турнірі відбувся один епізод, який добре характеризує наше сучасне життя. Перед грою зі Швейцарією до мене підходить їхній головний тренер (Енді Флейшхаккер, родом із Флориди, США, живе в Німеччині – прим.)… А треба сказати, що у нас із ним досить непрості стосунки. У 2010 році на кваліфікації «Єврокубка» у Солінгені ми сильно посварилися зі швейцарською командою. Раніше гравці збірних України та Швейцарії конфліктували між собою через неігрові ситуації, що виникали на полі. Тобто якщо ми колись і спілкуємося з Енді – то тільки офіційно і тільки за грою. А тут він підходить і запитує: «Ви не заперечуєте, якщо ми всією збірною перейдемо на ваш бік поля і станемо поряд з вами, коли гратиме український гімн?». На знак підтримки України. Щиро кажучи, я такого ніколи раніше у бейсболі не бачив. Звісно, ми не заперечували. Але комісар-голландець не дозволив. На його думку, це вже політика, а він не хоче, щоб на турнірах ПЕВ була політика...

Олег Бойко: – У нас у країні складна ситуація, ніхто не знає, що на нас чекає завтра, але ось у Хорватії я побачив майбутнє України через 15-20 років. На початку 1990-х Хорватія воювала із Сербією. Однією з причин є область компактного проживання сербів на території Хорватії. Ці серби вимагали автономії. У них спільний кордон із Сербією і звідти до Хорватії пішла зброя, найманці. Вам це нічого не нагадує? Хорвати воювали чотири роки. Серби та хорвати вони знищували один одного десятками тисяч просто так, військових та цивільних. Як вирішився конфлікт? Хорвати визначили для себе, що їм потрібніше, територія чи населення цієї області?

Люди в Хорватії все ще пам'ятають війну із сербами. Ми з командою жили у селі неподалік Карловаца. У них на будинках досі залишилися сліди від пострілів – їх не закладають спеціально, так мешканці села зберігають пам'ять про те, що їхні житлові будинки зазнавали обстрілів. Просто перед гуртожитком, де ми мешкали, на зеленому газоні встановлено чотири меморіальні плити на честь Хорватської гранітної бригади, набраної з мешканців цього села. І на двох плитах вибито імена загиблих на війні початку 1990-х – чоловік 100 із цього села. Вони виставляють напоказ сліди від пострілів, вони пам'ятають загиблих, але при цьому підтримують звичайні стосунки із сербами. Сербська делегація була присутня на трибунах стадіону, сербські клуби грають в одній лізі з хорватськими командами, самі хорвати кажуть, що у них зараз чудові стосунки з сербами... Боюся, на нас чекає таке ж майбутнє через десяток років. І це незавидне майбутнє…

***

Склад збірної України:

пітчери: Дмитро Лімаренко, Сергій Штапура, Максим Лесницький, Дмитро Килийович, Євген Ткаченко, Іван Скринський, Георгій Гврітішвілі, Віталій Чухрій.

кетчери: Богдан Стовба, Ілля Великий;

інфілд: Костянтин Бойко, Олександр Мамонтов, Денис Бречко, Роман Бойко, Костянтин Чухас, Юрій Швець;

аутфілд: Дмитро Неліпа, Павло Сивірінчук, Сергій Тихонець.

Тренерський штаб: Олег Бойко, Юрій Бойко.

Фото з ФБ сторінок гравців та flickr-альбому хорватського фотографа Олівера Швоба (Oliver Švob).

Джерело

Read 7198 times Last modified on П'ятниця, 07 серпня 2015 14:21

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha