Останні новини

Четвер, 22 липня 2021 14:18

Український бейсбол знову у європейській еліті

Автор: 
Rate this item
(2 votes)

За футбольними європейськими баталіями новина про те, що бейсбольна збірна України пробилася до найсильніших команд Старого Світу, у більшості засобів масової інформації або промайнула одним абзацом, або зовсім залишилася непоміченою. Адже даремно. У нас не так багато представників командних видів спорту вимагають права виступати в європейській еліті.

Ми не могли залишити цю подію поза увагою тому, що столицею українського бейсболу вже довгі роки є Кропивницький. І тут створено таку піраміду підготовки гравців, яка дозволяє, незважаючи на не дуже сильний національний чемпіонат та непріоритетність бейсболу в Україні, з року в рік добиватися успіхів на європейській арені, серед клубів та збірних команд різного віку.

І ось через одинадцять років, розпочавши свій шлях на кваліфікаційному турнірі 2018 року у групі С у Кропивницькому, національна збірна України, до якої увійшли 18 кропивничан із двадцяти гравців, знову завоювала право виступати у групі А. Для цього українцям необхідно було виграти свій відбірковий тур , що проходив у Сербії.

Суперниками «синьо-жовтих» були бейсболісти Естонії, Болгарії та Сербії. З естонцями у стартовому матчі у нашої команди не виникло проблем. Тут для перемоги нокаутом знадобилося неповних шість інінгів – 11:1. Щоправда, у другому поєдинку із болгарами гра у хлопців Олега Бойка не вийшла, і ми програли – 3:6. Тепер доля фінальної путівки вирішувалася у протистоянні з господарями турніру – сербами, які здобули до цього дві перемоги. І хоча серби приберегли на фінал свого найкращого пітчера, розслабленими вони не виглядали. Три стартові інінги завершилися за мінімальної переваги господарів турніру – 1:0. І лише у четвертій атаці українцям вдалося не лише відновити рівновагу, а й вийти вперед – 2:1. Вирішальним став сьомий інінг, у якому наші бейсболісти здобули ще три очки. Ну а підсумковий рахунок – 6:1 на користь збірної України. Цей результат вивів українську збірну у фінал та залишив за бортом болгарських бейсболістів.

У фіналі ми знову зустрічалися із сербами. І знову дебют поєдинку залишився за господарями – 2:0. Але потім підопічним Олега Бойка вдалося перехопити ініціативу та вийти вперед – 3:2. І тут Ілля Великий відбиває хоум-ран (м'яч відлетів за межі стадіону), і українці набрали ще три очки – 6:2. Потім, як не намагалися серби, у складі яких було кілька натуралізованих американців, наздогнати конкурентів господарям не вдалося. Був момент, коли суперники відіграли два очки. Але більше досягти їм українські бейсболісти не дозволили, довівши фінальний матч до заслуженої перемоги – 9:5. Такий успіх дозволив національній збірній України вийти до групи А. Фінальний турнір елітного дивізіону відбудеться з 12 по 19 вересня в італійських містах Турін, Авільяна та Сеттимо-Торінезе. Суперниками українців на груповому етапі будуть збірні Іспанії, Хорватії та Німеччини.

Склад усіх груп фінального раунду

Група A: Італія, Австрія, Бельгія, Греція.

Група B: Іспанія, Хорватія, Німеччина, Україна.

Група C: Ізраїль, Великобританія, Франція, Росія.

Група D: Нідерланди, Швеція, Чехія, Словаччина.

Після повернення нашої команди додому ми попросили підбити підсумки турніру головного тренера української збірної Олега Бойка , який, окрім іншого, озвучив і сумну новину про те, що юніорський чемпіонат Європи у Кропивницькому не відбудеться.

– Справді, перед самим від'їздом до Сербії ми дізналися, що турніру у Кропивницькому, який мав стати черговим етапом нашого розвитку та допомогти у реконструкції бейсбольного комплексу, не відбудеться. Що, зрозуміло, не додало нам позитиву. Офіційною причиною назвали несприятливу ковидну ситуацію у Швеції, що унеможливило проведення матчів в іншій європейській групі. Після цього на Виконкомі СЄВ вирішили цього року змагання серед юніорів взагалі не проводити. Прикро, оскільки ми готувалися та планували знову зробити у Кропивницькому бейсбольне свято. У 2018 році, під час кваліфікаційного чемпіонату Європи в групі С, ми вже показали, що можемо проводити європейські змагання на досить високому організаційному рівні.

Я можу порівняти за якістю наш турнір та змагання у Сербії, з яких ми повернулися. Шикарний спортивний комплекс у Белграді, до якого входить не лише бейсбольний стадіон, споруджений коштом на Ада Циганлія — колишньому острові на річці Сава. Сьогодні він з'єднаний із берегом, утворюючи штучне озеро. У літній період Ада Циганлія – одне з найпопулярніших місць відпочинку мешканців міста. Тут сім кілометрів пляжів та створені умови для занять різними видами спорту, включаючи бейсбол, гольф, футбол, баскетбол, волейбол, регбі, теніс.

Тож тут нам із сербами тягатися складно. Але в іншому: наше поле в його нинішньому стані краще, ніж у сербів, турнір, на мій погляд, ми змогли б краще організувати, глядачів на матчі в Кропивницькому збиралося більше. Тому, незважаючи на відміну юніорського турніру, у майбутньому ми повинні прагнути проводити у себе бейсбольні турніри середнього європейського рівня. Так про Кропивницький та Кіровоградщину більше знатимуть у Європі.

Якщо ж повернутися до проблем, то вони виникли ще й за участю нашої команди у Кубку ПЕВ, та й дорогою ми намучилися пристойно. Але це пов'язано не з вимогами, а з тим, що довелося на кордоні в Чопі стояти одинадцята година. Але складнощі нас лише загартовують. Я щасливий, що хлопці зібралися і ще раз продемонстрували свій характер, цілеспрямованість та майстерність. Це безумовний успіх гравців та тренерів, але не стратегії, яку потрібно розробити на три роки, п'ять чи десять років. Нам потрібна певна система, яка була б спрямована на подальший розвиток.

Що ж до турніру в Сербії, то ми спочатку ставили завдання перемогти і успішно його вирішили. Ми чудово розуміли, що на цих змаганнях із чотирьох команд три приблизно рівні рівні. Але ні болгари, ні серби ніколи не грали у найсильнішому дивізіоні. Ми там неодноразово виступали, хоча востаннє вже давно. Але все ж таки досвіду і класу у нас було більше. Інша річ, що Україну намагаються списати з рахунків у Європі через непослідовну бейсбольну політику. Це я повертаюся до питання стратегії. Але ми своїми результатами утримуємо український бейсбол на плаву і не дозволяємо втопити нас, незважаючи на всі існуючі проблеми.

Не пам'ятаю, хто сказав, що найпам'ятніша гра – та, яка закінчилася, а найважливіша – та, яка попереду. Ось ми так і наближалися до цього турніру. Перша зустріч з естонцями, які, незважаючи на статус аутсайдерів, без бою не здавались нікому, мала характер адаптації після забігу в автобусі і майже дві доби в дорозі. Нам вдалося зламати опір естонців у семи інінгах. Ну, а болгари дуже хотіли зіграти у фіналі. Вони чудово налаштувалися на поєдинок з нами, а їхній пітчер видав просто класну гру. У наших кидаючих, навпаки, багато чого не вийшло. Ми відразу опинилися в ролі наздоганяючих, і наздогнати конкурентів, що відчули впевненість, не вийшло. Але після цієї поразки сумнівів у тому, що ми зможемо виграти турнір, не було.

У третій грі болгари нас активно підтримували. Хлопці підрахували, що якби нам вдалося обіграти сербів із перевагою в 15 очок, то вони б пролітали повз фінал. Але склалося так, як склалося.

У фіналі серби вирішили схитрувати і не виставили на початку свого кращого пітчера. А тут вони ще й повели – 2:0. Коли ж ми покарали господарів турніру за їхню початкову тактику на фінал, то попри всі зусилля повернути втрачене вони вже не змогли. Ми були холоднокровнішими, спокійнішими, розважливішими і майстернішими. Тож наша перемога, яка дуже засмутила сербів, які стали господарями турніру з розрахунку на підсумковий успіх, була абсолютно закономірною та заслуженою.

Виокремлювати окремо з хлопців нікого не буду. Всі гравці виявили свої найкращі якості. Навіть запасні, які мали грати у Кропивницькому на юніорському чемпіонаті, затиснули своє его та свою гордість у кулак, попрацювавши на благо команди. Ну а наші досвідчені основні виконавці, незважаючи на серйозне навантаження, додавали від гри до гри, що зумовило успішний результат.

Ми вдячні за всі вітання та підтримку, яку відчували у Сербії. Нині ж і гравці, і тренери потребують невеликого відпочинку після емоційного та фізичного навантаження останніх тижнів. Про плани та суперників на вересневому турнірі говорити поки що зарано. Я не люблю забігати наперед і передчасно нагнітати обстановку. Наразі треба планувати деталі поїздки, логістику, збори та займатися іншими організаційними моментами. А про гру будемо думати трохи пізніше. Знаю, що італійці вже років зо два готують цей фінальний турнір. Тож цікаво буде подивитися, чого вони досягнуть в організаційному плані.

Ну а перед нами ніхто поки що жодних завдань не ставив. Чесно кажучи, хотілося б, щоб хоч раз визначили нам завдання. Повторюся, зараз трохи відпочинемо, а потім з новими силами, хоч би як пафосно це звучало, ринемося в бій, долаючи нові перепони.

Юрій Ілючек

Read 670 times

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha