Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 

Останні новини

Андрей

Андрей

Як би сьогодні не завершився півфінальний матч у відповідь ЛЕ Дніпро-Наполі, те, що зробили підопічні Мирона Маркевича - подвиг. Ні, не подумайте, що я вже списую дніпрян з рахунків (якраз я вважаю, що шансів у них сьогодні більше, ніж у неаполітанців, приблизно 60 на 40%), просто констатую, що за всіх сьогоднішніх розкладів, ситуації в країні, тих труднощі, з якими дніпропетровці зіткнулися ще на груповому етапі, щодо укомплектованості клубу порівняно з тими ж "Наполі", "Фіорентиною" та "Севільєю", вихід "Дніпра" до півфіналу - справді героїчний вчинок. Вони вже переможці. Їх не критикуватимуть за фіаско так, як це робитимуть у тій самій Італії чи Іспанії. І це з психологічного погляду має розкріпачити наших хлопців. Хоча гри "шашки наголо" від команди Маркевича також сьогодні чекати не потрібно. Адже є реальний шанс зачепитися за результат та пройти у фінал. І, гадаю, футболісти зроблять усе можливе заради цього фіналу. Навіть якщо буде автобус біля воріт Бойка, навіть якщо дніпряни зіграють гірше, ніж у Неаполі, їхній можливий вихід у фінал затьмарить не зовсім яскраву гру. Тому що "гра забувається, а результат залишається". Щоб там не говорив Леоненко, але й "Баварія" грала цього сезону видовищно, але до фіналу дійти не змогла... Ми не з "топових" футбольних держав, ми не виходимо щороку у півфінали-фінали єврокубків. Тому сьогодні головним є результат, як головним він буде і у фіналі. І це "Дніпро" здатне його домогтися. Якою буде гра – питання вже інше.

Ну а якщо італійці сьогодні все ж таки візьмуть гору, прочитайте те, що я написав вище. І як би не завершилося це протистояння, я вже відчуваю гордість за наш "Дніпро", який, незважаючи ні на що, готовий до нових подвигів.

PS Сьогодні як ніколи спокійний. Не хвилююся так, як за "Динамо" в іграх з "Генгамом", "Евертоном" та "Фіорентиною" і як за той же "Дніпро" у матчах з "Олімпіакосом", "Аяксом" та "Брюгге". Думаю сьогодні ми.. загалом, не хочу злякати успіх, поговоримо краще після гри. А поки що робіть як я: зберігайте спокій і просто любіть "Дніпро". Ну а ті, хто буде на "Олімпійському", має стати справжнім 12-м гравцем дніпропетровців, адже допомога вболівальників у сьогоднішній битві їм буде просто необхідна.

Понеділок, 13 квітня 2015 19:03

Навіщо "Шахтарю" іноземці?

А справді, навіщо? Сьогодні наші пацани хоч і поступилися у фіналі Ліги Чемпіонів (U-19), хоч і виглядали трохи слабшими за однолітків з "Челсі", але, думаю, показали всьому світу, що "Шахтар", перш за все, українська команда, яка вміє грати в Футбол. Українські хлопці дійшли до фіналу юнацького ЛЧ, де також боролися та мали шанс стати чемпіонами.

Пам'ятаю, такого успіху українські футболісти досягли у 2009-му році, вигравши домашній (який, до речі, проходив у Донецьку та Маріуполі) чемпіонат Європи (U-19). З того часу засяяли зірочки Богдана Бутко (який зіграв за національну команду на Євро-2012), Сергія Кривцова (добротний захисник, який так і не отримує шансу у Луческу), Дениса Гармаша, Сергія Рибалки, Віталія Віценца. З тієї команди, як мінімум, Гармаш заявив про себе дуже серйозно. Знову турнір для футболістів, не старше дев'ятнадцяти, знову успішний, незважаючи на поразку у фіналі, виступ команди. Про кількох гравців "Шахтаря" вже заговорили журналісти, а скаути, певен, накинули оком (за своїми виступами дуже сподобався Коваленко).

Що ж тепер робити? Працювати з цими юнаками, адже мінімум три-чотири особи з цієї команди – майбутнє українського футболу. Але чомусь здається, що за Містера вони свого шансу не отримають. Луческу якщо і працює з молоддю, то лише з бразильською. Його важко в цьому звинуватити, адже його команда протягом багатьох років показує відмінний футбол і дає результат, але, як показала ця кампанія юнацької команди "гірників", наші то нічим не гірші!!!

Сьогодні став модним термін "українізація". Торкнувся він і футболу (наприклад, "Металіст", "Чорноморець" та й інші). Хочеться бачити українців і у "Шахтарі". Причому не лише на позиції воротаря та захисника, а й у кращому разі опорника, а й на вістрі атак, треба ж виховувати нових Шевченка, Коноплянку та Ярмоленка! У клубу такий потенціал, академія вирощує таланти, а вони не грають. Два варіанти - або оренда та новий виклик, а потім повернення додому за пару мільйонів, або очікування на лаві свого шансу, який може й не настати.

Але щоб давати шанс молоді, Ахметову потрібно докорінно міняти підхід до розвитку клубу, міняти тренера, міняти багато чого. Та й хіба зараз це можливо? Думаю, йому зараз не до цього. Просто хочеться, щоб хлопці не загубилися, адже наші справді нічим не гірші за футболістів європейських топ-клубів. Знаєте, в чому додали наші молоді гравці? Вони не мають комплексів, що вони не здатні обіграти той же "Челсі", "Арсенал" та інших. Наші пацани виходять і доводять, що можуть грати у фіналі ЛЧ, вони переросли страх, вони вірять у власні сили. Звичайно, ще немає досвіду, ще багато чого потрібно вчитися. Але таланти у нас є, тепер головне їх зберегти та реалізувати звістку потенціал, який у них є. І тоді фінал уже дорослої Ліги Чемпіонів за участю українського клубу не забариться. Я в це щиро вірю)))

П.С. Дякую хлопцям за цю пригоду) Тепер те саме (тільки з перемогою у фіналі) вони мають зробити через пару років вже на дорослому рівні))

Легко любити Україну до глибини душі, спробуйте любити її до глибини власної кишені (визначний громадський діяч, благодійник, меценат української культури, агроном, землевласник, видавець, публіцист Євген Чикаленко) .

Переглянувши ефір "КІТу" за 02.02.2015 ( https://www.youtube.com/watch?v=ZiY6KIoN2RA) , де Андрій Богданович, Євген Савранський та Юрій Ілючек обговорили невтішну тенденцію (відсутність фінансування споривних медіа) спортивних видань України. Згадали вони колись популярну місцеву газету "Спорт-Ревю", якої сьогодні вже не знайти на вітринах місцевих газетних ларків. Чому так сталося? В ефірі дали відповідь на цей питання - були люди, зацікавлені у її знищенні. Якщо сьогоднішній економічний криза відчутно б'є за спортом і, відповідно, спортивними медіа, то "Спорт-Ревю" "списали" ще у відносно "стабільному" 2013-му році. Та не про це зараз.

Війна, який спорт?

Сьогодні популярною і вже, мабуть, штампованою фразою стає твердження, що варто думати про війну, туди вкладати, заради того працювати, а нашим хлопцям-військовим допомагати. Це справді так. Без наших чоловіків, які сьогодні відстоюють Донбас, страшно уявити, де б ми були. Мабуть, "новосербією" чи якоюсь окраїною "великої Расеї". Проте щодня ми бачимо інформацію, що прості українці (не меценати, не генерали, не політики), прості волонтери везуть на фронт усе: від їжі - до зброї. Якщо ж наші політики їдуть туди – це піарне дійство спостерігає вся Україна. Дійсно, варто будь-яким можливим способом підтримувати наших хлопців, боронити нашу землю. Проте це не привод, щоб руйнувати інші сфери суспільної життя, однією з яких, і далеко не останньою, є спорт. Особливо я знаю кількох спортсменів, які сьогодні перебувають в АТО. І тим паче війна не є приводом, щоб говорити, що на все інше немає коштів (у політиків їх ніколи немає). Війна рано чи пізно закінчиться. І що ми отримаємо? Руїну? Потрібно не лише будувати танки й укріплення, а й загартовувати власні тіла, і, звичайно ж, дух. Спорт – це життя. І не важливо, чи це аматорський футбол, чи професійний бокс – це стимул, який мільйонам людей дає путівку у цю життя.

Нам потрібна здорова нація, чи ні?

Спілкуючись з президентом кіровоградської федерації хортингу (українське боєве мистецтво) Валерієм Вєхтєвим, я почув від нього думку, яка й досі в хорошому сенсі не дає мені спокою, вона звучала приблизно так: "Де наші соціальні проекти, яким ми хочемо побачити майбутнього українця, якими будуть наші діти, якщо ми їх не вчимо? Моя мрія - через спорт донести до кожної дитини, що вона - українець, вона має бути сильною, розумною, ніжною, патріотичною, порядною людиною".

Спорт виховує, спорт мотивує, спорт додає здоров'я, спорт був, є і буде цікавим завжди. Запитання в іншому. Вихвалятися своїми соціальними проектами можуть і любити майже всі, хто має таку змогу. Якщо у нас так багато меценатів, то чому ми маємо так багато соціальних проблем, які досі не вирішено? Де ті далекоглядні бізнесмени, які вкладають гроші у команди? Вони є. Дяка Богу, Кіровограду ще гріх жалітися - новий футбольно-легкоатлетичний стадіон, амбіційна футбольна команда, стабільне фінансування. Ви вже здогадалися, що йдеться про ФК "Зірку". З іншими видами спорту ситуація дещо скрутніша. Проте, все одно, ніби фінансують, ніби розвивають. Тоді чому інтерес до спорту такий низький, що закриваються спеціалізовані ЗМІ?

А звідки дізнаватися про спорт?

А звідки взагалі дізнаватися про життя? ЗМІ... Формула проста: щоб спорт був цікавим широкій аудиторії, треба її інформувати про спортивні події. Спортивна журналістика (як і льова частина інформаційних медіа) справді є соціальним проектом, вона не принесе мільйонів. Спортжурналістика – перспектива. Це перспектива того, що на футбол прийде більше глядачів, що до академії, ДЮСШ буде записуватись більше дітей, що підтягнеться глядач, який платитиме кошти за спорт. Так із соціального проекту – перспективи – можна зірвати справжній джекпот. Було б кому над цим замислитись. Спортивна журналістика мотивує спортсменів (які стають відомими не лише завдяки власній праці, але й правильній новинній подачі), заохочує глядачів, розвиває це суспільство у спортивному напрямку. Тому дуже неприємно сьогодні спостерігати, як валятися команди, розпадаються редакції. Чому так? Бо всі хочуть сьогодні й зараз. Навіть соціальні проекти виступають як піар. Одні спекуляції, до діла – зась. Ми можемо говорити про любов до спорту, а на ділі він умирає. Риба гниє з голови. Якби це амбіційно не звучало, саме спортивна преса є тією "головою", яка частично творить спорт і яка сьогодні починає підгнівати.

Це мій погляд не ті, про що говорили в ефірі "КІТу", погляд пересічного вболівальника, можливо, хтось із цим не згоден. Проте я переконаний, чи варто відібрати медіа - життя зупинитися, спорт у цьому процесі не є винятком. Насамкінець скажу, поки в Кіровограді не буде потужного спортивного ЗМІ, яке охопить хоча б більшу частину місцевих спортивних новин - високі результати у спорті, може, й будуть, та чи знатимуть про них? Чи пам'ятатимуть їх? Спірне питання. Перефразовуючи класика, скажу: Легко любити спорт до глибини душі, полюбіть його ще й до глибини власної кишені. Це вже складніше...

 

"Кіровоградська правда" поспілкувалася з хлопцем, який зробив "коло пошани" на кіровоградському стадіоні під час матчу "Зірка" - "Олександрія". Матеріал читайте тут.

У неділю, 5-го жовтня в обласному центрі відбудеться центральний матч туру - дербі Кіровоградщини - кіровоградська "Зірка" прийматиме ФК "Олександрію".

Першого жовтня на офіційній сторінці сайту "Спортрепортер" біля соціальної мережі "Вконтакте" стартувало голосування: "Як закінчитися футбольне дербі Кіровоградщини "Зірка" - "Олександрія", що відбудеться у неділю, 5-го жовтня у Кіровограді?". Наразі участь у голосуванні вже взяло близько 800 мешканців області. За даними опитування, більшість, а це 39,4% респондентів, вважає, що гра закінчиться розгромною победою "Олександрії". 30,4% відсотків опитаних переконані, що підопічні Володимира Шарана здобуть у кіровограді мінімальну победу. І лише 14,5% людей вважає, що мінімально переможуть гравці "Зірки". Ознайомитись із ходом голосування, а також зробити свій прогноз можна за цією адресою: https://vk.com/id240998140?w=poll240998140_672

Нагадаємо, всього команди провели між собою 17 ігор: 2 победи «Зірки», 7 нічиїх та 8 побед олександрійської команди, м'ячі 15-30=-15 – на користь «Олександрії».

Середа, 01 жовтня 2014 01:02

Оцінки гравцям «Шахтаря»

Лічених секунд не вистачило «гірникам», аби відсвяткувати першу победу у груповому раунді Ліги Чемпіонів. Загалом донецька команда провела високий за якістю гри матч, проте в окремих епізодах деякі гравці «Шахтаря» зробили доленосні помилки, які вкрали перемогу у хлопців Луческу. Пропоную власне бачення якості гри футболістів, оцінивши їх дії на полі за десятибальною шкалою. Таке вирішивши зробити вперше, тому приймається будь-яка критика, коментарі, побажання і т.д.))

Андрій П'ятов – 7.0 – такий високий бал наш земляк отримує через те, що там де мав виручати – виручив. Ще в першому таймі потягнувши пенальті, що змінило хід зустрічі, додавши впевненості гравцям «Шахтаря», а от у португальців на той момент колінки трішки затремтіли. У моментах із пропущеними голами Андрій не мав шансів врятувати команду (хіба що, коли ледь не потягнувши другий одиннадцятиметровий), два голи захист «гірників» привіз сам собі.

Даріо Срна – 5.5 – сьогодні на полі не було видно звичного капітана «гірників». В атаці Срна особливо не запам'ятався. У грі один в один хорват діяв надійно, а від вчасно повертатися у захист не завжди – перший пенальті гравці «Порту» заробили, пройшовши до карного майданчика саме із зони Даріо.

Олександр Кучер – 5.0 – все ж таки більший антигерой, ніж герой. Центральний захисник збірної України на пару з Ракицьким досить напомилявся у цій зустрічі. І перший пенальті заробивши, запливши ноги Браїмі, і в іншого пропущеного м'ячі власної команди став одним із антигероїв епізоду, дозволивши разом з тим же Ярославом Ракицьким майже безперешкодно забити Джексону Мартінесу другий гол. Проте перше взяття воріт гостей організував саме Олександр. Він удало запресингував біля штрафного майданчика «Порту» Торреса та відпасував на Тейшейру, який заштовхав круглого вже біля пустої брами.

Ярослав Ракицький – 3.0 – двічі грав руками у власному штрафному майданчику. Та якщо в першому випадку арбітр цього не помітив, то в іншому – призначивши пенальті, яке згодом реалізував Мартінес. В іншому взятті воріт тому ж Мартінесу програвши боротьбу, дозволивши забити інший гол. Цю гру Ярослав провалив.

Азеведо – 5.0 – бразилець часто загравався, не віддавав вчасно паси та майже не загрожував воротам суперників. У захисті відіграв більш-менш стабільно, без помилок, проте постійно намагався обіграти суперника, який у матчі з більш кваліфікованою командою, клубом топ-рівня, йому навряд чи вдасться зробити.

Фернандо – 6.0 – у центрі поля зв'язка Фернандо-Степаненко відіграла надійно. Та й гравці обох команд не затримувалися у центрі, граючи довгими передачами та швидко перебігаючи поле у контратаках.

Тарас Степаненко – 6.5 – те саме стосується і Степаненка за винятком того, що Тарас частіше ходив уперед, частіше відгравав супротивників та змушував португальців на собі фоліти.

Алекс Тейшейра – 6.0 – протягом усієї зустрічі був майже непомітним, проте у потрібний момент опинився у потрібному місці та відзначився забитим голом.

Дуглас Коста – 5.5 – часто «стягував одеяло на собі», загравався, неточними пасами зіпсував кілька перспективних контратаків. Не зважаючи на все це, виконав значний обсяг роботи і добряче нагодувавши захисників Порту.

Тайсон – 6.5 – був одним із найкращих у складі «гірників». Постійно створював опасность біля воріт соперників, організовував моменти для партнерів по команді і встигав ще й відіграти у захисті.

Луїс Адріано – 5.5 – протягом усього матчу був непомітним, проте дочекався свого моменту і забивши гол. Був пасивним у відборі, мало і відверто невдало відкривався і загалом провів невдалий матч. За такої гри бразильця у Гладкого є реальний шанс посадити Адріано на лавку, посівши його на стартовому складі.

Ілсіньо – 6.0 – на 75-й хвилині зустрічі вийшов на заміну замість Тайсона і взявши участь у головій атаці, яку завершив Адріано.

Бернард – 6.0 – на 79-й хвилині гри змінивши Дугласа Косту та відзначився результативним пасом на Адріано.

П.С. «Львів-Арена» удало замінила «Донбас-Арену», гірники удало розпочали гру, удало її вели і врешті-решт невдало її закінчили, проваливши кінцівку зустрічі. Найслабкіша ланка у матчі – захист. Як не прикро визнавати – Кучер і Ракицький сьогодні подарували нічию «Порту». Воротар, а також флангові атакуючі гравці провели вдалий матч, проте в цілому півзахист нема з чим вітати. Під кінець гри «Шахтар» глибоко сів на власній половині поля, що стало причиною двох пропущених голів. Варто було продовжувати грати у свою гру, а не замикатися, у надії, що гру вже зроблено. Тому за результат гри «гірники» мають звинуватити лише собі, це Ліга Чемпіонів, а не чемпіонат України, тут помилок не вибачають. Тому моя оцінка усієї команді – 5.5. Далі чекаю на ваші коментарі. Думаю, багато хто може не погодитися зі мною, у такому разі чекаю від вас аргументів)))

Колись читав у пресі, що "Зірка" та англійський "Бредфорд сіті" клуби-близнюки (схожа клубна символіка, форма), а вболівальники навіть колись зустрічалися разом, обмінювалися сувенірами тощо. Подивився на їхній стадіончик і зрозумів, що нам є чого прагне. Хочу бачити центральні трибуни "Зірки" (там, де 10-й сектор), як на фото у цьому матеріалі.

Середа, 15 січня 2014 15:59

Історичне оновлення "Зірки"

Прочитав матеріал Юрія Ілючека на "УЦ" та "Спортрепортері" про зміни, які вже розпочалися у моєму улюбленому клубі. Оновлений стадіон (легкоатлетичне ядро, освітлення, два нових тренувальні поля, новий газон на основному, нові сидіння, нове табло... хотілося б, щоб ще й невеликий дах змайстрували над центральними трибунами, тоді взагалі стадіон-красень у нас буде) ), амбітні плани на наступний сезон - вихід до Прем'єр-ліги. Зізнаюся, що раніше я в це все не вірив, але коли робота зрушила з місця! І нехай другої половини футбольного сезону в Кіровограді не буде (хоча всіх бажаючих все ж таки возитимуть на ігри "Зірки"), воно того варте. У наступному сезоні ми вже будемо на оновленому стадіоні, де, вірю, наша команда демонструватиме видовищний футбол!

Не думав, що колись побачу реконструкцію на нашому стадіоні, це справді історичний момент!

Решту фотографій можна переглянути на офіційній сторінці "Зірки" "Вконтакте".

Понеділок, 23 грудня 2013 00:29

Алегрі, ти п'яний, йди додому...

"Інтер" переміг "Мілан" – 1:0. Але краще команда Маццарі точно не виглядала. "Синьо-чорні" часом поступалися в бажанні, але за рахунок чудово обраної тактики свого наствника змогли здобути заслужену перемогу. Навчися, Алегрі. У "россо-нері" все є (з урахуванням зимових трансферів, які вже відбулися), щоб досягти успіху. По підбору гравців "Мілан" повинен ставити перед собою і досягти найвищих цілей. Але тренер... Руки Алегрі у команді не видно, від того й похмура гра така. Бажання є, а ігри – ні. Потрібен новий тренер, інакше "червоно-чорним" доведеться боротися цього сезону за виживання. Страшно вже подумати, що з ними в ЛЧ зробить "Атлетико"...

ПочатокПопередня12НаступнаКінець
Сторінка 1 із 2