Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 

Останні новини

Александр Виноградов

Александр Виноградов

Порівняно з минулим сезоном у дивізіоні «А» Вищої ліги національної бейсбольної клубної першості залишилася лише одна команда – чемпіони та володарі Кубка 2013 року «КНТУ-Єлисаветград» (Кіровоград). Ще одна кіровоградська команда – «СДЮШОР-Діамант», завоювала право на підвищення у класі як переможець дивізіону «Б».

Понеділок, 28 жовтня 2013 17:38

Серія продовжується! Серія закінчена

За океаном у розпалі Світова серія МЛБ, а в Україні триває фінальна серія Кубка України, теж дуже навіть «світова»! Учора сімферопольські "Скіфи" виграли перший гостьовий матч, підскоривши загальне відставання від "КНТУ-Єлисаветград".

Вівторок, 22 жовтня 2013 16:23

Це наша спільна перемога

Повернення української команди до вищого дивізіону бейсбольної «Ліги Чемпіонів» після 14-річної перерви подія, звичайно ж, грандіозна. І все ж таки головний тренер клубу «КНТУ-Єлисаветград» Юрій Бойко скромний в оцінці результату. «Ми просто добре зробили свою роботу», – каже Юрій Жоржович про перемогу української команди у плей-офф «Європейського Кубка» 2014 року. У тому, що «добре» не можна не погодитись. Але те, як наші бейсболісти «витягли» фінальний матч турніру більше схоже на геройство, ніж на звичайну «роботу».
У попередньому звіті про турнір вже говорилося, яким фантастично напруженим вийшов фінальний поєдинок між КНТУ-Єлисаветград і Кардиналами (Берн, Швейцарія). Інтерв'ю з Юрієм Бойком додає більше емоцій, пристрастей до опису матчів турніру. І дає ще більше приводів для гордості за всю команду загалом і за кожного з гравців, тренерів окремо.

Автору досконально не відомо, як готувалися до плей-офф бернські «Кардинали» та «Тамплієри Сенарту» (Савінії-ле-Тампль, Франція). Ризикну припустити, що певна підготовка все-таки була проведена і на досить непоганому рівні. Тоді як плани підготовки «КНТУ-Єлисаветград» було порушено зливами. Тому рівень "бойових" кондицій української команди залишав тривожні передчуття.

– Відверто кажучи, нас дуже насторожувало те, що не вдалося підготуватися до турніру так, як ми планували, – розповідає головний тренер «КНТУ-Єлисаветград» Юрій Бойко. - По-перше, друга частина чемпіонату України виявилася зім'ятою. Київська команда знялася з чемпіонату, через що ми провели меншу кількість матчів. За тиждень до плей-офф злива завадила відіграти тур із основним конкурентом на внутрішньоукраїнській арені сімферопольськими «Скіфами». А ми дуже розраховували саме у матчах проти "Скіфів" перевірити всіх своїх гравців. Дощі йшли останнього тижня до змагань, не дозволяючи проводити повноцінні тренування на полі стадіону. За великим рахунком, ми їхали на турнір, не знаючи, в якій формі зараз наші гравці! Розуміли лише, що є певна частка розбалансованості.

По-друге, ми прилетіли до Цюріха в п'ятницю ввечері, перед грою «Кардинали» - «Тамплієри», тому не змогли провести тренування, як ми зазвичай робимо, за добу до свого поєдинку.

– Так, але розклад цього турніру, за якого українська команда проводила свої матчі на другий та третій день, був на нашу користь. Ви грали у заключному турі та мали можливість самим впливати на результат, а не так, як у плей-офф минулого року, коли команда опинилася у заручниках від підсумкового рахунку поєдинку наших суперників.

– Те, що все було в наших руках в останньому турі – безперечно, так. Ми не мали можливості потренуватися в перший день, але бачили матч між швейцарською та французькою командами. Це допомогло побачити сильні сторони кожного із суперників, розробити рішення, як їх нейтралізувати та перебудувати свої схеми.

«Кардинали» практично повністю тримаються на легіонерах: трьох американцях та одному домініканці. Це ключові гравці швейцарської команди, які багато в чому забезпечують їх результати. Ми вважали, що якщо зуміємо "вдарити" пітчера швейцарців, у нас будуть шанси набрати очки проти "Кардиналів", тоді як у грі з французькою командою (посиленою кубинцями) буде дуже важко у нападі. Тому ми перебудували ротацію пітчерів і поставили стартовим пітчером у грі проти «Тамплієрів» Діму Лімаренка із завданням пропустити якнайменше. Звичайно, завдання виграти була присутня на першому місці, але якщо щось піде не так, потрібно було тримати мінімальну різницю в рахунку. У результаті ми все ж таки поступилися, хоча і з прийнятним для нас рахунком 1:3. Причому ми могли як програти 1:2, так і виграти той матч.

- Виграти за досить бляклої гри в нападі? Співвідношення хітів – результативних відбиття – 7:1 на користь «Тамплієрів».

- Свого часу збірна України виграла 2:0 у бельгійців фінал чемпіонату Європи групи «Б» з одним єдиним хітом за весь матч. Є інші можливості набирати очки. Ми змарнували свій шанс зрівняти рахунок за 1:2. Була б нічия – ще невідомо, як би закінчився матч. Але потім ми у захисті робимо недоречну помилку, дозволяючи супернику збільшити перевагу до 3:1.

– Матч проти французів провалили якраз у нападі, і водночас єдиним шансом зайняти перше місце на цьому турнірі ставала надрезультативна гра в атаці зі швейцарцями…

– Ми самі не могли знайти однозначної причини поразки від «Тамплієрів». Після матчу відбулася серйозна розмова усередині команди. Ми самі собі намагалися знайти відповіді на питання, з чим пов'язана така невдала гра в атаці? Чи не зустрічаємо в Україні таких же сильних пітчерів, як у іграх із закордонними командами рівня претендентів на дивізіон «А» «Єврокубка»? Дався взнаки тривалий переліт? Чи недостатня кількість тренувань (ми в Цюріху грали, по суті, з аркуша)?

Факторів багато, і всі вони впливали на визначення складу на фінальний матч.

Логіка підказувала – потрібно проводити заміни, виставляти на гру проти Кардиналів інший стартовий склад. Тренера всю ніч думали над цим питанням, і рішення було ухвалено в останній момент, вранці неділі. У житті можна шкодувати лише про те, чого не зробив, а не про те, що зробив. І ми вирішили ризикнути... залишивши колишній стартовий склад.

Ми не могли за кілька годин підвищити рівень тренованості. Могли зробити лише дві речі: грати з розумом (що не завжди вдавалося у першому матчі) та горіти серцем. Під час розмови з командою я спробував описати гравцям суть того, що відбувається. Від фінального щогла залежить не лише переможець турніру плей-офф. У принципі, лише вихід нашої команди у Топ-12 сприятиме тому, що рівень уваги до бейсболу не згасне. Все в наших руках. Від гравців залежить, що буде з бейсболом далі. Вони самі впливають на ситуацію.

Для початку потрібно вийти зі стресової ситуації та показати якісну гру. Наступне завдання – виграти із необхідним нам рахунком. Для виходу до групи «А» «Єврокубка» нам потрібно було обігравати учасника Топ-12 «Єврокубка» з різницею не менше ніж п'ять очок.

Як наша команда поведе фінал – ніхто не знав. Нашим завданням було визначити стартовий склад та графік замін. І ми вирішили залишити склад, що цього року був стартовим у чемпіонаті України, на кваліфікації «Єврокубка» у Греції. Але це рішення, як я вже казав, мало великий ступінь ризику.

– Початок поєдинку не додав оптимізму. Після першого іннінгу вже поступалися у рахунку 0:1, ускладнивши собі завдання виграти +5…

– Те, що швейцарці відкрили рахунок, не стало трагедією. Ми знали, на що вони здатні. Але ми також бачили, як грають наші бейсболісти. У матчі з французами ми взагалі на бази не виходили, а тут могли боротися!

Під час матчу багато хто вважав, що «Кардинали» припустилися помилки, випустивши з початку поєдинку пітчера-швейцарця, а не пітчера-американця (Райана Бірна, американця зі швейцарським громадянством – прим.). Але як потім виявилося, вони мали таку стратегію. Влітку цього року у матчі за збірну Швейцарії проти команди Великобританії на чемпіонаті Європи групи «Б» Бірн подавав добре, але рано вибився з сил. Суперник побоювався, що тут у нього так само не вистачить сил на весь матч, потрібно буде міняти пітчера, і у них просто не виявиться людина, яка б змогла посилити гру. Тому вони поставили у старт свого пітчера-швейцарця, розраховуючи протриматися якнайдовше, а потім поміняти його на американця. Але тим самим вони надали нам психологічної впевненості – ми побачили, що проти цього пітчера здатні набирати очки. І ми постаралися набрати якнайбільше ран, бо розуміли: потім вийде пітчер-американець і у нас у нападі виникнуть проблеми.

- За першу половину матчу хлопці виконали встановлення на гру. Залишалося протриматися половину поєдинку, що залишилася.

– Коли рахунок став 6:1, ми повірили у можливість перемоги із необхідною різницею у рахунку. Але не встигли повірити, як суперник одразу скорочує відставання до 3:6. Вони поставили пітчера-американця, на їхньому боці на той момент була психологічна перевага. Ми також провели заміну пітчера, у нас замість Кості Корольова вийшов подавати Артем Лопата. Артем добре включився у гру, одразу зробив страйк-аут швейцарському американцю. У тому захисті нам, в принципі, пощастило, віддали за іннінг лише два очки. Хоча ми самі на цьому турнірі кілька разів були в такій ситуації, коли супернику пощастило відбитися.

Взагалі, я вважаю, добре, що ми пропустили ці два очки. Якби тоді рахунок так і залишився б 6:1. ми психологічно збилися б на утримання цієї різниці в рахунку. І зрештою за п'ять виходів, що залишалися на захист, ми б 100% десь пропустили, але потім перебудуватися на атаку навряд чи вийшло б. Або просто могло не вистачити часу.

А тут – вони захищалися, вони менше думали про напад, а намагалися насамперед не пропустити, покладаючись на свого пітчера-американця. А ми «тиснули» і вірили. Боролися до кінця.

– І ось, настає кульмінація – останній ваш напад у матчі, останній шанс вийти вперед +5. Які спеціальні слова знайшли для додаткової мотивації?

- Жодних слів. Все було сказано до матчу. Щось вдалося донести до гравців на зборах, у чомусь швейцарці самі допомогли підняти настрій. Десь зіграло самолюбство гравців, і вони по-іншому подивилися на ситуацію. Загалом усе допомогло, бо навіть на двох аутах останньої атаки ніхто не опустив руки.

- Напевно, один із найбільш напружених моментів матчу, коли на двох аутах настала черга відбивати гравцю, який вперше в грі вийшов на заміну.

– На тренуваннях Олег Шкатула показував непоганий рівень відбиття. З боку тренерів ця заміна була спонтанним рішенням. Заміна готувалася раніше. Так співпало, що його підхід багато в чому став визначальним.

За великим рахунком Олег відбив на аут. На нашу користь ситуація вирішилася, я не знаю, не інакше, як якимось наказом згори. У тому ігровому моменті швейцарці могли зробити аут і на цьому все закінчилося б. Їхній гравець упіймав м'яч, але замість того, щоб просто наступити на третю базу (куди вже з усіх ніг мчав Сергій Тихонець, чим напевно дезорієнтував третього бейсмена «Кардиналів» – прим.), замість того, щоб кинути м'яч на першу базу, прийняв несподіване рішення залишити на другу базу. Але поки що він роздумував, Богдан Стовба встигає добігти до бази. Нам пощастило, що на другій базі судив арбітр-австрієць, і він ухвалив об'єктивне рішення. Щоправда, після тривалої паузи. Так само, як у наступній ігровій ситуації під час відбивання Олександра Мамонтова суддя-австрієць у будинку чесно визначив бейс-он-бол, який визначив результат матчу. (Після цього Сергій Тихонець зайшов до будинку, встановивши необхідний рахунок 8:3 – прим.).

- Звичайно, неймовірна розв'язка гри, коли команда набирає переможні очки буквально на прапорці своєї останньої атаки. Але ж треба було провести ще один захист, витримати останній штурм швейцарців.

- У таких ситуаціях тренерам уже нічого не потрібно говорити команді. Будь-які слова зайві. Кожен із гравців сам мотивований надзвичайно. Ми готували пітчера на заміну, але заміна не знадобилася. Артем витримав психологічне навантаження, можна сказати, зіграв по-дорослому. Звичайно, йому допомогло те, що він на чемпіонаті Європи у Цюріху подавав проти британців. Артем не боявся суперників, ані швейцарців, ані американців. Так само, як і інші наші гравці.

На початку дев'ятого інінгу кетчер Богдан Стовба погано заблокував подачу, і м'яч відлетів у бік нашої лави запасних. Богдан метрів вісім біжить за м'ячем, що полетів, підбирає його однією рукою і відразу, без зайвих рухів, з розвороту кидає на першу базу. Він міг закинути м'яча взагалі незрозуміло куди! Але влучив точно в першу. Після першого ауту у "Кардиналів" вийшов відбивати американець. Він відбив настільки сильно, що якби м'яч полетів під кутом 45% – полетів би за паркан. Але він відбив високо та приблизно по центру поля. Нам пощастило, що цей удар не став хоумраном. Ну, а коли стало два аути, коли вже швейцарці опинилися в ситуації «все чи нічого», у них виходить відбивати домініканець.

Ми знаємо, що зазвичай у таких ситуаціях менталітет латиноамериканців – стати героєм, самому врятувати свою команду та вирішити результат матчу. Він не намагатиметься просто вийти на базу, він намагатиметься забити далеко і сильно. Тому таким, хто б'є, необхідно подавати «незручні» м'ячі не по центру страйк-зони. Кетчер замовляв «незручні» кидки, Артем так і подавав. Домініканець послав м'яч по пітчеру та отримав легкий граунд-аут. Всі.

- Як все"? А святкування виходу до дивізіону «А» «Єврокубка»?

– Потім були танці просто на полі (посміхається). Відразу після гри ми обідали прямо на стадіоні, бо заздалегідь виїхали з готелю, природно, трохи відзначили перемогу. Якщо чесно, ми її заслужили. Хоча б тим, що у цій грі боролися до останнього. Хоча, скажу так: нічого надприродного ми створили. Ми просто добре зробили свою роботу.

Я казав хлопцям, що це є наша спільна перемога. Не лише бейсболістів, які були присутні на турнірі плей-офф у Цюріху. Це перемога тих гравців КНТУ-Єлисаветград, хто залишився у Кіровограді. Це перемога нашої другої команди «Діамант». Це перемога керівників усіх організацій, що підтримують бейсбол. Це перемога всіх наших уболівальників.

Щоби ми виграли, потрібно було комусь переживати за нас. Тому що на цьому турнірі бейсбольний бог кілька разів нам допоміг. Просто так нічого не буває. Отже нас підтримували сильніше, ніж за когось іншого. Тому це досягнення команди – спільне.

– Організатори турніру, напевно, дуже засмутилися?

- Швейцарці, звичайно, були в шоці. "Кардинали" - команда з Берна, орендує поле в Цюріху, запрошує на турнір легіонерів, займається організацією, оплачує суддівство, забезпечує суперникам проїзні квитки на громадський транспорт до стадіону. Загалом спортивний комплекс у Цюріху, де проходив турнір, особисто на мене справив сильне враження: 16 футбольних полів, тенісні корти, бейсбольне поле, медичний центр, ресторан!
Але я був вражений цим спорткомплексом, поки наш літак не злетів над Амстердамом. Ми вилітали о дев'ятій вечора і з ілюмінатора відкрилася наступна картина: затемнене місто, всередині якого світяться десятки спортивних центрів. Тільки з одного боку літака за той час, що лайнер набирав висоту, ми нарахували десяток тенісних кортів, одразу знайшли чотири бейсбольні поля, безліч футбольних стадіонів. І всі вони освітлені – скрізь відбуваються якісь ігри! Це ввечері у понеділок! Складається враження, що увечері Амстердам знаходиться на спортивних стадіонах. Я був шокований тим, наскільки там вирує спортивне життя. У нас такого не побачиш.
Ви все ще вважаєте, чи мало приводів аплодувати нашим бейсболістам? А як вам таке: до Кіровограда вони прибули приблизно о 6-й годині ранку вівторка. Ті хлопці, які працюють – на 8.00-9.00 вже були на роботі. Один із гравців прямо з Києва вирушив у службове відрядження. Потім два вечори поспіль – чергове тренування. (Тренери жартують: перемога на турнірі не привід пропустити тренування.) А чому? У найближчі вихідні чергові змагання – першість України U21 у Сімферополі. Потім – Кубок України. Сезон не закінчено, не час ще відпочивати.

Автор: Олександр Виноградов

ПочатокПопередня123НаступнаКінець
Сторінка 3 із 3