Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 

Останні новини

Вівторок, 28 листопада 2017 22:17

Європейський чемпіонат у Кропивницькому – це реальність!

Автор: 
Rate this item
(4 votes)
Олег Бойко и Юрий Бойко Олег Бойко и Юрий Бойко

Боюся помилитися, але мені здається, що наш обласний центр ще ніколи не приймав у себе змагання рівня чемпіонату Європи. Тому інформація про те, що у Кропивницькому пройде чемпіонат Європи з бейсболу у групі С, викликала і радість, і певне хвилювання.

Йдеться не лише про успішний виступ української команди, яка боротиметься за повернення до другого за значимістю дивізіону Старого Світу, а й про безліч організаційних аспектів, що дозволяють провести змагання на гідному рівні та успішно презентувати наше місто та країну загалом на міжнародній арені. Про все це ми поговорили із головним тренером національної збірної України, членом виконкому Європейської конфедерації бейсболу Олегом Бойком.

– Олеге Миколайовичу, як і коли народилася ідея запропонувати Кропивницький як місто, яке приймає один із двох групових турнірів європейської першості у групі С?

– Тут треба трішки озирнутися назад і відзначити, що у третій за значимістю європейській бейсбольній лізі серед національних збірних ми опинилися після невдалого виступу у групі В. На турнірі у Польщі перед нашою заключною грою усі учасники мали однакове співвідношення перемог та поразок. Так ось у разі вдалого результату в поєдинку з білорусами ми пробивалися б у фінал, а невдача означала виліт у нижчий дивізіон. І, на жаль, ми програли – 3:4. Природно, що разом із моїм колегою Юрієм Бойком, з яким завжди разом ухвалюємо стратегічні рішення, серйозно проаналізували причини такого фіаско. Зрозуміли, що десь були допущені прорахунки під час підготовки, не вдалося залучити до збірної всіх найсильніших українських гравців, та й на самому турнірі не вдалося повністю достукатися до хлопців для того, щоб у потрібний момент вони продемонстрували свої найкращі якості.

Але життя тривало, треба було рухатися вперед та постаратися реабілітуватися за невдачу у Польщі. А такою сатисфакцією може стати повернення до групи В у липні наступного року. Але це легше сказати, ніж зробити. У групі С виступають збірні Греції та Ірландії, які здебільшого складаються з американців і обіграти вкрай складно. Адже лише переможці двох відбіркових (2 підгрупи) турнірів підвищуються у класі. Ось поляки для того, щоб виграти групу С, «забрали» турнір до себе, а ще запросили чотирьох американських гравців та трьох тренерів зі США. Ми ж не можемо запрошувати іноземних легіонерів, а тому залишався перший шлях – провести чемпіонат Європи у Кропивницькому. Так ми в чомусь страхувалися від зустрічі з греками та ірландцями, які, з великою ймовірністю, гратимуть у другому груповому турнірі в Ірландії. Таким чином, ідея взяти турнір себе виглядає як спроба обійти конкурентів, але насправді це не зовсім так.

– А при звіті у міністерстві вам не дали по шапці за незадовільні результати у Польщі?

– На мій подив – ні. Мені сказали, що бейсбол – це олімпійський вид спорту, але має в Україні регіональний розвиток. Тож це проблема не всеукраїнського масштабу, а Кіровоградщини, де основні здобутки пов'язані з цим видом спорту. Тож від мене особисто спортивні чиновники у міністерстві хотіли бачити ентузіазм, бажання продовжувати розпочате та активність у просуванні бейсболу. А спортивний результат при цьому відходить навіть не на другий план. Мені навіть пообіцяли повернутися до питання екіпірування та фінансування штатної збірної України з бейсболу. Начебто я маю підбадьоритися, отримавши такий карт-бланш. Але я впевнений, що у роботі старшого тренера національної збірної спортивний результат стоїть на першому плані.

– Ми не можемо запрошувати легіонерів із фінансових чи стратегічних причин?

– Коли я звітував про виконану роботу в профільному міністерстві, то зробив висновки про те, якими способами наші суперники досягають своїх успіхів. Там я зазначав, що в інших видах спорту, будь то футбол, баскетбол і навіть настільний теніс, залучення сильних іноземців не вважається ганебним. Це сучасна тенденція. І бейсбол тут не є винятком. Є навіть збірні, які повністю складаються з американців чи домініканців. У Сербії грають вже три американці, у Польщі, як я казав раніше, чотири тощо. Ми не можемо йти таким шляхом через заборону на подвійне громадянство. Але наші колеги для посилення конкуренції у своїх чемпіонатах та підвищення майстерності своїх бейсболістів запрошують американських гравців та представників інших найсильніших бейсбольних країн грати у своїх першостях. А ще молоді таланти у цих країнах вирушають виступати до США, до різних ліг. У результаті, коли збирається збірна, то вона укомплектована такими виконавцями, які мало в чому поступаються американцям з інших команд.

Але, на жаль, і таким шляхом ми не йдемо, а варимося у власному соку, розраховуючи лише на українців, які грають у національній першості. І нехай це не відповідає віянням часу, але це патріотично і дозволяє нам доводити, що український бейсбол живе та здатний перемагати, незважаючи на всі проблеми. Так, у Польщі обставини були проти нас. Але ж могли зіграти і у фіналі, і тоді настрій був би зовсім іншим.

А ще раніше ми мали свій козир – це централізована підготовка, коли ми збиралися і майже два тижні цілеспрямовано готувалися до конкретного турніру. Таким чином, ми їхали на змагання готовими та у чудовій формі. Але наші колеги зрозуміли, що їм також потрібна передстартова підготовка, і зараз уже ніхто не грає. А тому ми втратили останню істотну перевагу. Якщо додати до цього анексію Росією Криму, де дуже пристойно розвивався бейсбол, і наші економічні складнощі, виходить, що такий результат національної збірної в чомусь обґрунтований.

- І що ж у цій ситуації залишалося робити?

– Провести бейсбольне європейське свято в Україні. Тим більше, що на Виконкомі РЄВ таку ідею підказали досвідчені колеги із провідних федерацій. Та й ми, заручившись підтримкою керівництва профільного міністерства та президента національної федерації Андрія Ніколаєнка, вирішили ризикнути. Зазвичай СЄВ надсилає на місце проведення свого представника, який оцінює можливість проведення змагань у місті-претенденті. Але, напевно тому, що я член виконкому, у нас все обмежилося чудовими фотографіями Олександра Виноградова та моїми запевненнями. У всякому разі, рішення про проведення чемпіонату Європи у Кропивницькому з 23 по 29 липня 2018 року ухвалювалося без візиту спостерігача СЄВ, що додає нам відповідальності.

– А чи була альтернатива?

– Звичайно, можна було поїхати до Ірландії, яка одразу ж виступила з ініціативою провести один із турнірів у себе. Але розвиток бейсболу тут, модернізація бази та можливість грати перед своїми вболівальниками – ось головні чинники, які визначили наше рішення.

– Але є певні вимоги, виконання яких дозволяє провести змагання. Чи у бейсболі не все так жорстко, як в інших ігрових видах?

– Чесно кажучи, ми з Юрієм Бойком замислювалися про проведення міжнародного турніру ще кілька років тому. І тоді мені показували список із 11 основних вимог, головною з яких є гарантії безпеки учасників та офіційних осіб. Слава Богу, зараз у нас, у Кропивницькому, у цьому плані ситуація сприятлива. Що ж до забезпечення комфортних умов для учасників змагань і гостей, то тут нам потрібно за вісім місяців серйозно попрацювати.

Усі матчі відбудуться на нашому бейсбольному стадіоні, який, хто не знає, розташований у районі Телецентру біля міської ДЮСШ-2. Ну, перш за все, потрібно потурбуватися про стан і підготовку ігрового поля, яке готове відсотків на шістдесят. Тут потрібна система автоматичного поливу. Потім потрібно упорядкувати трибуни для глядачів і підтрибунні приміщення з роздягальнями, в яких мають бути душові, а ще необхідно обладнати прес-центр з Інтернетом, який працює нормально на арені, встановити інформаційне табло, забезпечити належний звуковий супровід змагань і так далі… Кожен з цих питань можна вирішувати двома способами – тимчасовим та постійним. Можна роздавати Інтернет з мого телефону та поставити в роздягальнях баки з гарячою водою та ковшиками, формально виконавши вимоги. Але це буде неправильно. За такого підходу немає сенсу проводити подібні змагання вдома. Я хочу всі питання вирішити так, щоб потім не довелося червоніти, спілкуючись із колегами. Найголовніше для нас усіх – це досвід проведення офіційних турнірів європейського рангу та модернізація стадіону.

А ще потрібно заздалегідь подбати про комфортне розміщення учасників, арбітрів, офіційних осіб, закордонних та українських представників мас-медіа, про забезпечення команд та офіційних осіб транспортом та багато інших організаційних аспектів, які складуть загальну позитивну картину турніру.

– Які збірні можуть стати нашими потенційними суперниками?

– У перший тиждень лютого на Конгресі ПЕВ буде офіційно оголошено, хто в якій групі зіграє. Але попередньо ми очікуємо на себе бейсболістів з Румунії, Естонії, Угорщини, Грузії, Словенії, Норвегії та Фінляндії. Хоча можливо, що якісь із цих команд разом із Грецією та Сан-Марино вирушать до Ірландії.

– На яку підтримку та допомогу ви розраховуєте?

– Я підготував звернення до представників владних структур, не особливо поділяючи їх за рангом. Адже чудово розумію, що все залежить від ентузіазму та бажання конкретних людей. Навіть якщо міністр чи губернатор дасть вказівку, а завуч спортивної школи не захоче чи тренер не виявить зацікавленості, то нічого не буде. У всякому разі, у нашому виді спорту. Не можна сподіватися жорсткий адміністративний ресурс без бажання самих виконавців. Тому розраховуємо більше на ентузіастів, адже грошей за організаційні турботи ніхто не отримуватиме. Дякую, міністерство взяло на себе фінансування з підготовки та виступу збірної, сплатить внесок за участь у турнірі та, можливо, забезпечить екіпірування. Решта всіх витрат, а це понад 90 відсотків, лягає на наші плечі і є позабюджетною.

– А шляхи вирішення нелегких завдань, що стоять, вже намічені?

– Ви знаєте, мене здивувало те, як люди сприйняли цю ініціативу. Ще раніше очікував вкрай негативної реакції з усіх боків через невдачу у Польщі. Але коли багато хто підбадьорив, підтримав і пообіцяв усіляку допомогу в реалізації ідеї проведення європейської першості, то я був зворушений і навіть вражений. І це вселяє певний оптимізм. Адже у нас у країні зараз безліч проблем та трагедій, але люди залишаються чуйними та готовими протягнути руку допомоги. Я міг би зараз назвати цих людей, але поки не робитиму цього, щоб нікого не образити. Тим більше, що попереду ще багато зустрічей, за якими будуть рішення. Ось коли буде створено діяльний, а не формальний оргкомітет, де кожен чітко відповідатиме за свій напрямок роботи, тоді можна буде говорити конкретніше.

– Чи є впевненість у тому, що все в нас вийде?

- Без упевненості не варто братися за подібну справу. Потрібно розуміти, що ми зробили це не тільки для того, щоб було простіше повернутися до групи В, а й для того, щоб презентувати бейсбол любителям спорту. Показати, що у невеликому Кропивницькому здатні на гідному рівні вирішити не лише суто спортивні, а й організаційні завдання. Це буде престижно для нашого міста, області та України. Адже до нас приїдуть представники європейських країн, які обов'язково після повернення додому розкажуть, у якому чудовому українському місті вони побували і як їх тут здорово зустріли. У нас зараз не так багато яскравих моментів у житті міста, і нехай бейсбол буде одним із них. До того ж, набравшись досвіду, ми відкриємо дорогу до проведення нових міжнародних баталій, що також важливо. Тож нам нічого не залишається, як провести чемпіонат Європи на класному рівні.

Юрій Ілючек, спеціально для "УЦ"

Read 2489 times Last modified on Вівторок, 28 листопада 2017 22:26

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha