Дуже похвальне бажання колег зробити висвітлення баскетболу більш якісним та привабливим та підняти рівень коментування поєдинків. Але кілька висловів змусили задуматися про відчуття реальності. У мене склалося таке враження, що деякі колишні регіональні журналісти, потрапивши до Києва і працюючи в столиці України кілька років, взагалі забули: в яких умовах доводиться працювати на місцях, якими силами організовувати трансляції й, взагалі, яких зусиль потрібно докласти, щоб взагалі будь -який спорт був присутній в обласному ефірі, газетах чи громадсько-політичних засобах масової інформації Так є Ютьюб. Але для того щоб «розкрутити» з нуля без необхідного фінансування спортивний канал, ще й на баскетбольну тематику, потрібно зробити диво. А нам у деяких коментарях розповідають, що регіональні коментатори в більшості своїй недарма, що потрібний елітний пул коментаторів і що баскетбол – це продукт нішевий, закликаючи вчитися найкращого у кіберспорті. Як системний противник кіберспорту та вважаючи його розвагою з шаленими грошима, не розумію навіщо пропагувати те, що може взагалі зруйнувати спорт, як фізичне явище. Хоча це тема для окремої детальної розмови. Заклики брати краще – це добре. Але одне, коли коментатори отримують за свою роботу чималі гонорари, як у кіберспорті чи на деяких телеканалах, де транслюється баскетбол, а інше – коли ти, при мінімумі умов і коштів, намагаєшся, щось зробити на місцях, а натомість отримуєш у відповідь докори своїй некомпетентності й невміння зробити з г…а цукерку. Якщо мова йде про Суперлігу, то справді там потрібно намагатися робити шоу, та й то це досить складно не на топових матчах. Ну а заклики забрати регіональний баскетбол із Ютьюба, віддати в систему «Плати та дивись» і створити пул коментаторів у нинішніх українських реаліях виглядають трохи кумедно. Ну й ніколи не погоджуся з тим, що роботою коментаторів минулого захоплюються лише прихильники ковбаси по 2.20, а всім без винятку потрібно рівнятися на ЕSPN. поки що, не розуміється ніхто краще за Володимира Гомельського, а в телебокс нас спочатку «влюбивши» Володимир Гендлін-старший. Але вони профі з великої літери і в них дійсно є чому поучитися. Як і в одного з найкращих майстрів своєї справи Юрія Розанова, який нещодавно пішов із життя. Розумію, скільки зараз у мене прилетиш, коли напишу, що мали свою изюминку і були неповторними у радянському ефірі Микола Озєров, Володимир Маслаченко, Коте Махарадзе та звісно наш Валентин Щербачов. А зараз, за рідким винятком, у нас і серед коментаторів футболу одного від іншого відрізнити важко, не говорячи вже про баскетбол. Хоча - ні, з баскетболом складніше, адже його дуже мало в українському медіа-просторі. А деякі коллеги, можливо від великого бажання зробити краще, своїми висловленнями можуть «разом із грязною водою виплеснути дитину». А єдиний незалежний коментаторський пул він справді потрібний. Але, вибачте, хто навчатиме коментаторів, у тому числі також правилам гри та суддівським нюансам, і хто за це платитиме?
Повірте, я не за себе переживаю. Тому що в найближчу годину, схоже, баскетбол коментувати мені не пощастити. І не через недолугу та досі незрозумілу дискваліфікацію від Директорату ФБУ за критику дій арбітрів, а через те, що БК «Золотий Вік», матчі якого два сезони поспіль, як ніяк не коментував, долю у змаганнях Першої ліги не братиме. Хоча все ще може змінитися.
Юрій Ілючек, спортивний журналіст, інколи баскетбольний коментатор