Вход или Регистрация | Забыли пароль? |

Футбол Баскетбол Бейсбол Легкая атлетика ФСО Спарта Олимпийские игры

 

Мониторинг обменных курсов
Воскресенье, 26 Апрель 2020 13:51

Андрій Білозерський про свою нинішню роботу в умовах карантину

Автор 
Оцените материал
(5 голосов)
Андрій Білозерський про свою нинішню роботу в умовах карантину Фото Олександр Сухонос

Андрій Білозерський зробив дуже багато для розвитку баскетболу в тоді ще Кіровограді. Найвище досягнення його команди - це друге місце в Вищій лізі, а першу лігу зі своїми вихованцями із Шостки, а потім Кіровограда Андрій В`ячеславович вигравав декілька разів. Та, після своєї несправедливої відставки з посади головного тренера БК "Золотий Вік", талановитий наставник деякий час був у тренерській відпустці. Але без улюбленого баскетболу довго залишатися не міг. Тож, зараз Андрій Білозерський працює у Львові, де піднімає дитячо-юнацький баскетбол. Про те, чим сьогодне живе один із улюбленіших тренерів вболівальників Кіровоградщини, ви дізнаєтеся з його інтерв'ю для офіційного сайту Львівської Федерації баскетболу

 

Андрію В’ячеславовичу, чим Ви займаєтеся в умовах карантину?

 

Продовжуємо займатися з дітьми онлайн. Працюємо над вправами для їхніх тренувань, а також не забуваю і про власну фізичну форму.

 

Як часто працюєте з дітьми?

 

Намагаємося проводити заняття двічі або тричі на тиждень. Спільно з Едуардом Богдановичем Скрипцем даємо дітям завдання. Так, карантин не дозволяє займатися разом, а тому бажаного прогресу ми зараз не досягнемо, однак ми це все наженемо, коли повернемося до звичного графіку.

 

Чи важко дався перехід на новий формат тренувань?

 

Не скажу, що були якісь труднощі. Я вже мав певний напрацьований набір вправ і завдань. Тому частина завдань – наші з Едуардом Богдановичем, ще частина – матеріал з інтернету.

 

Коли, на Вашу думку, вдасться повернутися до звичної роботи з дітьми?

 

Зараз важко прогнозувати точні дати. Але маю надію, що вже в червні ми зможемо провести перші тренування з дітьми. Адже вони самі кажуть, що самостійно їм працювати важко та й ми розуміємо, що робота з тренером віч-на-віч та через онлайн-зв’язок – зовсім різні речі.

Карантин колись завершиться і постане знову питання: звідки брати нових дітей.

 

На кому лежить відповідальність за те, щоби привести дитину на заняття в секцію з баскетболу?

 

Всі разом. Ми повинні іти в школу і рекламувати себе. Розказувати хто ми, що будемо робити, налагоджувати спільну роботу з вчителями фізкультури. Це повинні бути і батьки, зацікавлені в розвитку своєї дитини. Зараз дитину важко витягнути з віртуального світу і на цьому етапі допомога батьків вкрай важлива. Щоби вони правильно розставили пріоритети та говорили зі своїми дітьми. Ну а наше завдання – зацікавити їх, щоби за рік, а то й менше, вони вже не хотіли звідси йти.

 

Скільки часу необхідно для усталення процесу, за якого щороку команду поповнюватимуть власні вихованці?

 

Це – довгостроковий проект. За 4-5 років ті діти, яким зараз дванадцять, вже повинні грати. Принаймні, в Першій лізі. За цей час в команді повинно бути хоча би 50% власних вихованців. Якщо вийде швидше – буду лише радий. Адже зараз помітно, що перспективні діти є не лише у Львові, а й по області. У Самборі, в Червонограді. Можливо, варто залучати їх якомога швидше, забирати на навчання до Львова. Та всі карти зараз розкривати не наважуся, щоби не злякати удачу.

 

На приклад яких міст варто орієнтуватися щодо розвитку дитячого баскетболу?

 

Найкраща школа – ДЮСШ-5 в Дніпрі. Добре працюють з дітьми у Черкасах, Южному. Хочемо обмінюватися досвідом, возити дітей туди та приймати їхніх вихованців тут, адже добре знайомі з усіма тренерами та тісно з ними співпрацюємо. Приклади є, ще й які. Там серйозно працюють, тому будуємо й свою систему, не гіршу, ніж у них. Для цього потрібні дорослі професійні команди. Також важлива і студентська команда. Коли приходили в ЛДУФК на початку роботи, там, до прикладу, на усіх курсах лише десять чи одинадцять баскетболістів.

 

Озвучте кілька основних критеріїв, за якими всі зможуть судити про успішність проекту з розвитку баскетболу в місті?

 

По-перше, щодо дітей. Хоча б чотири роки повинні грати у ВЮБЛ. Також хочеться бачити команду у Вищій лізі. Поки що, хоча б у Вищій. А не лише щоб там грала «Львівська Політехніка». Ну і хочу, щоби в місті була студентська команда. За два роки це повинно бути.

 

Якщо за два роки вищеназвані пункти буде виконано, Ви продовжите свою роботу у Львові?

Я за цим і приїхав. Не варто було приходити на рік чи два. До цього я десять років працював у Кропивницькому, перед цим приблизно стільки ж у Шостці на Сумщині. Ще будучи гравцем, всю кар’єру відіграв в одному клубі – «Динамо» Тбілісі. Якщо братися за щось, то братися ґрунтовно. В перспективі є бажання виконати не лише план, а й перевиконати. Вважаю, що довести частку власних вихованців до 90% цілком реально. Хочу бачити першість області з роз’їздами. Не забувати і розвивати жіночий баскетбол. Потрібно, щоби баскетбол у Львові жив. Ми сюди приїхали і повинні виконати поставлені завдання. Ми чоловіки, а чоловіки повинні дотримуватися своїх обіцянок: дав слово – виконуй.

Прочитано 400 раз Последнее изменение Воскресенье, 26 Апрель 2020 14:20

Добавить комментарий

Правила добавления комментариев


Защитный код
Обновить