Футбол Баскетбол Бейсбол Легка атлетика Олимпійські ігри

 

Останні новини

П'ятниця, 06 квітня 2018 21:29

Констатація очевидного чи час, Олеговичу, час…

Автор: 
Rate this item
(12 votes)

Короткі висновки про сезон у кропивницькому баскетболі, де одні перемагали всупереч, а інші припливли за течією…

Виявляється на ентузіазмі, але з величезною самовіддачею та неймовірним бажанням, можна досягати успіху. Адже, незалежно від остаточного результату протистояння з харківським «Університетом», баскетболісти та наставник «Золотого Віку -2» вже заслужили на овацію. Ну а «Золотий Вік» - а що «Золотий Вік»? Незрозумілий сезон – завершився логічним фіаско. І, повірте, це не зловтіха, а констатація очевидного.

Протягом усього сезону я намагався кричати про кричущі недоліки у команді, яка представляє Кропивницький у Вищій лізі. Але мені дорікали за упередженість, особисті образи на наставника і навіть звинуватили в непрофесіоналізмі і зробили «ворогом народу». Але все було на поверхні і не помітити регресу не міг тільки сліпий.

Коли молода команда вперто рухалася вперед, незважаючи на втрати гравців і проблеми з тренуваннями, номінальна перша дружина навіть не тупцювала на місці, а стрімко рухалася до прірви, в яку впала сьогодні. Адже розпочалося все ще в середині сезону, коли в Кременчуці наша команда «відпустила» конкурентів з мінус 18. Тоді це списали на холод у залі, проблеми з секундоміром та негативне суддівство. Але висновки зроблені не були. Складалося таке враження, що чим ближче був плей-офф, то більше виникало різних складнощів. І навіть в іграх із очевидними аутсайдерами напад виглядав непереконливо, а захист просто часом розвалювався. Тут уже пішли розмови про травми провідних виконавців, неможливість проводити повноцінні тренування та відпрацьовувати ігрові схеми.

Ага, а у «Золотому Віці-2» типу тренування проходили мега-продуктивно і кадрів була на дві команди. Але там поступово формувався боєздатний колектив, а у головній команді цих і не пахло. І потім травми бувають приходять випадково, але скоріше від надмірного навантаження чи проблем із тренувальним процесом. А нарікати наставнику «Золотого віку», що не може провести тренування п'ять на п'ять просто смішно, бо скрізь резервний склад працює заради інтересів головної команди, а у нас виходить вони існували самі собою? Ну і заради перемог у Вищій лізі можна було звернути увагу на Микиту Мизя і Олександра Петрова, що відродився, які просто феноменально проводять кінцівку сезону в Першій лізі. Ну можна ж було заявити за основу і тримати на лавці Фортуну з Лукинським, а постаратися задіяти більш досвідчених і надійних виконавців чи то сміливості, чи чогось іншого не вистачило. Чи хтось сумнівається, що Петров із Мизем у їхній нинішній формі не допомогли б «Золотому Віку» у битвах із «Рівне»?

І ще впало в око те, що коли в першій грі з рівнянами «золоті» відверто «попливли», то у тренера не знайшлося ні слів, ні аргументів для своїх підопічних і вони віддали практично виграну гру. Це і зумовило результат двораундової битви. А ось сьогодні, коли харківські конкуренти відіграли дуже солідне відставання, то саме тайм-аут Андрія Бабенка привів гравців до тями, що, в тому числі, дозволило «дотиснути», між іншим, переможців своєї групи.

Я далекий від думки зіштовхувати лобами двох наставників, досвід яких не можна порівняти, та й рівень конкуренції в дивізіонах різний. Але тут йдеться про те, що на поверхні і що неможливо не помітити. Отже, одна команда в найвизначальніших матчах виявилася погано керованою і не мала плану Б, якщо суперник підлаштувався під її гру, а інша – знаходила внутрішні резерви, включала друге дихання і показувала переможний характер.

І потім доводиться знову повертатися до нашої «благодійності», коли керівництво «Золотого Віку», порадившись із тренером, погодилося грати ключовий матч із «Рівне» у незручний для власних уболівальників час. Ні, звичайно, найвідданіші глядачі прийшли і о 16.00 у середу та вихованців ДЮСШ, чого не було раніше, запросили. Але цих уболівальників, та ще й за відповідної реклами могло бути в багато разів більше. І можливо, у ключові моменти, цей тиск на суперників міг і позначитися, а серія не закінчилася б так швидко і так плачевно. Ех, як тут не згадати славні часи «Єлисавет-Баскет» та БК «Кіровоград», коли фактор домашніх трибун грав дуже істотну роль для чемпіонських складів. Не думаю, що зараз хтось у нашому клубі не вірив у власні сили і віддавав перевагу рівнянам. Ось цікаво, як вчинили наші суперники, чи зверніться ми до них з таким проханням? Свою гру вони поставили на зручні 18.00 і реально показали, що таке грати в рідних стінах.

Ось ще є один контаргумент на виправдання приголомшливого фіаско. Мовляв, цей колектив збирався в останній момент і не мав змоги провести нормальну селекцію. Але, вибачте, якщо гравці, які пограли за кордоном і в солідних клубах Суперліги, не в змозі зібратися в вирішальні моменти і виглядають непереконливо, то питання виникають як до них самих, так і до тих, хто зробив на них ставку. Ось, бився ж Богдан Сосой не лише за свій імідж, а й за місто, яке стало для нього рідним, як бився і Льоша Масальський, який тут грає не перший рік, вийшов і бився після перелому і Саша Дробязко, часом і інші старалися. Але справжніх бійців, на жаль, виявилося замало. Що разюче відрізняє цю команду від тієї, яка видобувала срібло Вищої ліги, не кажучи вже про хлопців «Золотого Віку-2», які продовжують битися за себе, для рідних, друзів та заради рідного міста.

Загалом, на початку сезону я пообіцяв, що у моїх звітах «Золотий Вік» гратиме без тренера, бо хамської та неадекватної поведінки нового головного тренера прийняти і зрозуміти не міг. А насправді вийшло, що цей сезон баскетболісти таки грали самі по собі, оскільки тренерської роботи, тренерських ходів, психологічної складової та вміння вести гру у важкі моменти ми так і не побачили. Не було цього сезону єдиної згуртованої тренером Команди, а за рахунок удачі та майстерності окремих баскетболістів «виїхати» не вийшло.

Тож Георгію Олеговичу, а може варто визнати, що - це Ваше фіаско, Ваша поразка, Ваш провал, Ваше невміння бути першим, попри все, і за своєю волею свідомо подати у відставку? Пан Ступенчук надайте можливість «порулити» іншим. А то вже другий сезон за вашої участі ми терпимо такі фіаско, за які соромно і які складно прийняти після кількох років зльотів і перемог. Адже виграє згуртована справжня Команда, а програє, причому так покірно і без натяку на опір, як сьогодні, виключно тренер, який вирішив, що він може бути головним.

А гравцям, дякую за сезон, вони старалися, але вище голови не стрибнули. Щоправда, є, здається втішні матчі, де, перефразовуючи відомий вислів, можна додати ложку меду в діжкову бочку.

Вища ліга. ¼ фіналу. Серія – до двох перемог.

БК «Рівне» – «Золотий Вік» – 97:61 (31:10, 20:20, 25:14, 21:17). Перший матч – 85:81.

Перша ліга. 1/8 фіналу. Серія – до двох перемог.

БК «Золотий Вік -2» – БК «Університет-Баскет» – 91:82.

Перший матч – 91:92. Третій матч відбудеться 10 квітня у Харкові.

Юрій Ілючек, SportРепортер

Read 1448 times

Написати коментар

Правила додавання коментарів


FORM_CAPTCHA
Оновити Captcha